Серед бурі - Борис Грінченко
А треба... Ну, дак ходім, крізь варту проведу.
Виходять.
Якийсь час на сцені нема нікого, трохи згодом Оксана починає торсати з хати вікно, але не може його відсунути. Увіходить Грицько з Козаком.
Грицько
Дак що ж мені, ти кажеш, берегти?
Козак
А тут оце - сю хату,- так він каже.
Грицько
Та хто ж у їй?
Козак
Не відаю і сам.
Сказав мені, щоб я послав на варту
Сюди когось... Я мав до брами йти,
Аж ти ідеш,- то я й сказав про загад…
Ставай, вартуй!.. Щоб гостро вартував,-
Він наказав…
Грицько
Гаразд, стаю на варті.
Грицько на варті.
Грицько
Оце і стій!.. Нудьга з усим, та й годі!..
А хто воно у сій хурдизі є?
Якби мені хоч трохи подивиться!
(Зазира у вікно.)
Так не уздриш.
(Силкується відсунути вікно.)
Забито ось гвіздком…
(Одсува віконечко і зазирає в хату.)
Агов, озвись!.. Хто ти й чого сидиш?
Оксана
А що тобі?
Грицько
Жіночий голос наче... Ти жінка, га?
Оксана
Еге.
Грицько
Немов я чув
Десь голос цей... Скажи мені, будь ласка,
Хто ти єси?
Оксана
Навіщо се тобі?
Грицько
Невже ж вона? Та ні, не може бути!..
(До Оксани.)
Бо голос твій... я чув його неначе...
Оксана
А хто ж ти сам?
Грицько
Твій вартовий.
Оксана
Та хто ж?
Чути по голосу, що підійшла ближче до вікна. Грицько увесь цей час дививсь у вікно і тепер побачив Оксану.
Оксано?! Ти... отут?
Оксана
(підходить до вікна так, що її стає видко.)
Ой, боже! Гриць!..
Обоє змовкають і кільки мить мовчать.
Грицько
Еге, се він... Той Гриць, що зріс з тобою,
Що ти йому на світі всім була,
Що дороге: сестрою, другом щирим,
Коханою дружиною в думках...
Той Гриць, що жив тобою однією
І все б оддав за тебе за одну...
Той Гриць, що ти йому вразила серце,
Бо зрадила, бо з іншим утекла!..
Оксана
Не зрадила, не можеш так казати,
Бо слова я тобі не подала,
Що будемо подружжям ми з тобою.
Се ти хотів... Ніколи я тобі
Ні словечка про сеє не казала.
Грицько
Але ж себе кохати попускала.
Оксана
Кохати? - ні! Як брата я тебе
Любила - так! І думала про тебе,
Що так і ти.
Грицько
Не бачила, що я
Люблю тебе не як сестру,- як милу?
Оксана
Побачила уже тоді, як ти
Став докорять за Василя... Та пізно...
Грицько
Еге, се так... І ти щаслива стала,
А я пішов бурлакувати в світ…
Оксана
Мій братку, того я не хотіла...
Із щирої душі бажала я .
Тобі всього, що є найкраще в світі,
Але тебе кохати не могла...
Ти кажеш, я щаслива стала?.. Правда,
Щаслива я була, але тепер
Все гине, все: душа, і тіло, й щастя!..
Щаслива я, ти кажеш? Се ж бо глум:
Ти ж вартовий, а я в тюрмі, в неволі!
Грицько
А через що се у неволі ти?
Оксана
Не знаєш ти? Я ж випустила батька…
Грицько
Се знаю вже…
Оксана
І Василя на смерть
Присуджено за се, хоч я призналась…
Бо він сказав, що винен тільки він.
Повірили - йому. Прийшла прохати
Я батька тут, щоб свідком він пішов
І розказав, як сталася ця справа:
Присуджено на раді в нас, що він
Вернутися назад безпечно може.
Він не схотів... сюди мене замкнув…
Ой, боже мій!.. Мене ж Лясковський сей.
Ні, я умру,- до мене не торкнеться…
Грицько
Лясковський? Як?
Оксана
До мене в'язне він. Щоб я його...
Грицько
Не може бути, ні!..
Не попущу того, щоб се зробилось!..
Оксана
То випусти, мій братику, мене!
Грицько
Я випущу, не дам я на поталу
Гидотному...
(Кидається ламати замок і спиняється.)
Я випущу тебе,
І підеш ти... А що ж мені вже з того?
Кохатися ти підеш з Василем!..
Ні, він умре, бо свідка ти не маєш!
Оксана
І я умру в ту мить, як він умре.
Грицько
А бач, тобі Василь - то все, про мене ж
Байдужечки!..
Оксана
Так, Грицю, не кажи:
Люблю тебе як брата...
Грицько
(гірко.)
Брата! Брата!..
Навіщо та любов мені здалась?
Не хочу я! Бо хочу я кохання,
Бо хочу я, щоб се про мене ти
Казала так, як тільки що про його:
"І я умру в ту мить, як він умре".
Оксана
Не можу я тобі того сказати…
Грицько
Дак хай же він умре і ти за ним!
Оксана
Ти кажеш так... ти відмінився, Грицю,
Ти був не той...
Грицько
Зробила ти сама,
Що я не той: ти вбила
