В степу безкраїм за Уралом - Тулуб Зинаїда

Допомагав керуючому відділом Л. Дубельту вести слідство у справі Кирило-Мефодіївського товариства. Тут, очевидно, 3. Тулуб помилилась, маючи на увазі не М. Попова, а Петрова Олексія Михайловича (1827-1883) — студента Київського університету. В 1846 р. він з провокаційного метою став членом Кирило-Мефодіївського товариства і спершу М. Юзефовичу (усно), а 3 березня 1847 р. О. Траскіну, кураторові Київського учбового округу (письмово), доповів про існування товариства. З Т. Шевченком особисто він не був знайомий, однак у своєму доносі назвав його серед членів товариства і переказав зміст поеми "Сон" і послання "І мертвим, і живим...".

25 Ладиженський Михайло Васильович (1801 — рік смерті невідомий) — голова Оренбурзької прикордонної комісії, генерал-майор. З грудня 1853 р. — комендант Оренбурга. За свідченням Ф. Лазаревського, М. Ладиженський був серед близьких знайомих Т. Шевченка.

26 Матвєєв Юхим Матвійович — підполковник уральського козачого війська. У 1847-1850 рр. — офіцер для особливих доручень при командирі Окремого Оренбурзького корпусу. Т. Шевченко познайомився з Матвєєвим одразу ж після прибуття до Оренбурга у 1847 р. При його сприянні Т. Шевченка призначили до Аральської описової експедиції (1848-1849 рр.).

27 "Современник" — російський літературний і політичний журнал, виходив 1836-1866 рр. у Петербурзі. Заснований О. Пушкіним. У 1838 р. редакцію очолив П. Плетньов, і журнал поступово відійшов від пушкін-ських традицій. З 1847 р. "Современник" почали видавати М. Некрасов таї. Панаєв.

28 "Отечественньїе записки" — російський літературний і політичний журнал, виходив 1839-1884 рр. у Петербурзі. До 1867 р. видавцем був А. Краєвський. До 1846 р. відділ критики й бібліографії очолював В. Бєлінський.

29 "Северная пчела" — політична і літературна газета, яка видавалася у 1825-1864 рр. у Петербурзі, заснована Ф. В. Булгаріним. Тут друкувалися К. Ф. Рилєєв, О. С. Пушкін, Ф. М. Глінка.

30 Юзефович Михайло Володимирович (1802-1889) — помічник куратора Київського учбового округу 1842-1858 рр. Брав безпосередню участь в арештах і обшуках квартир членів Кирило-Мефодіївського товариства.

31 Андрузький Георгій (Юрій) Львович (1827—рік смерті невідомий) — член Кирило-Мефодіївського товариства, громадський діяч, учений і поет. Учився в Київському університеті. У 1846 р. Вступив до товариства, належав до його революційно-демократичного крила. 30 березня 1847 р. його заарештували. На допитах у Третьому відділі виявив легкодухість, під час слідства його свідчення були використані як один з матеріалів для звинувачення Т. Шевченка.

32 Уривок з вірша Т. П Шевченка "Чи ми ще зійдемося знову?.." (цикл "В казематі", 1847).

33 Уривок з одноіменного вірша Г. Г. Шевченка (цикл "В казематі", 1847).

34 ... великий філософ Еллади назвав "Катарсисом"... — Йдеться про древньогрецького філософа Аристотеля (384-322 до н. е.) та його вчення переживання трагедії як способу очищення від афектів.

35 Герн Карл Іванович (1816 — рік смерті невідомий) — квартирмейстер Окремого Оренбурзького корпусу, відомий картограф Оренбурзького краю, автор військово-статистичних праць, будівничих укріплень. Т. Шевченко познайомився з К. Герном у 1848 р. їхні взаємини були особливо близькими у 1849-1850 рр. в Оренбурзі. Кілька місяців поет квартирував у К. Герна, працював над портретом його і його дружини. Перед обшуком 1850 р. він спалив портрет разом зі своїми паперами. Допоміг Т. Шевченку зберегти "Малу книжку" й альбом акварельних малюнків.

36 Тайманов Ісатай (1791-1838) — керівник антифеодального і антиколоніального повстання у 30-х роках XIX ст. у Букеївській орді.

"Венеціанов Олексій Гаврилович (1780-1847) — російський художник, один із основоположників побутового жанру в російському живопису, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1811 p.). T. Шевченка з О. Ве-неціановим познайомив І. Сошенко у 1837 р. О. Венеціанов особисто клопотався про звільнення поета з кріпацтва.

38 Тропінін Василь Андрійович (1776-1857) — російський живописець-портретист. До 1823 р. — кріпак.

39 Щедрій — тут, очевидно, йдеться про Щедріна Сильвестра Феодосі-йовича (1791-1830) — одного з основоположників російського реалістичного пейзажу.

40 Зухр — полуденна молитва у мусульман.

41 Чернишов Олексій Пилипович (1824-1863) — російський художник, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1860 p.), Познайомився з Т. Шевченком ще в Петербурзі, зустрічався з ним в Оренбурзі у червні 1847 і 1849-1850 pp. О. Чернишов — автор малюнка "Т. Г. Шевченко серед польських політичних засланців" (1850 p.).

42 Микулична Настасія — героїня російського народного епосу.

43 Валькірії — у скандінавській міфології божества, діви-войовниці, які скеровують хід битви. Німецький композитор Р. Вагнер почерпнув з древ-ньоскандінавських джерел сюжет своєї опери "Валькірія".

44 Мєшков Дмитро Васильович — командир 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, капітан, згодом — майор. З його іменем пов'язані тяжкі дні життя Т. Шевченка в Орській фортеці 1847-1848 і 1850 pp. За спогадами К. Герна, Д. Мєшков особисто муштрував поета, намагаючись зробити з нього бравого солдата.

45 Лизогуб Андрій Іванович (1804-1864) — знайомий Т. Шевченка. Поет гостював у його маєтку в Седневі у 1846 та 1847 pp. Лизогуб листувався з Шевченком-засланцем. Т. Шевченко надіслав йому автопортрети в солдатському мундирі (1847 і 1849 pp.). В 1850 р. Лизогубові було заборонено листуватися з Т. Шевченком.

46 Князь Рєпнін — йдеться про Репніна-Волконського Миколу Григоровича (1778-1845) — князя, російського військового, державного діяча, брата декабриста С. Г. Волконського. В 1809-1812 pp. він був посланцем при вестфальському дворі, у 1813-1814 pp. — генерал-губернатор королівства Саксонія, у 1816-1835 pp. —військовий губернатор Малоросії. Т. Шевченко познайомився з М. Рєпніним-Волконським у 1843 p. у маєтку князя в Яготи-ні і жив тут з перервами з середини жовтня 1843 до січня 1844 р.

47 Капітан Глоба — командир 3-ї роти 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, перший ротний командир рядового Шевченка.

48 Лаврентьєв Павло Сергійович — писар Орської інженерної команди. Т. Шевченко познайомився і подружився з Лаврентьєвим одразу після прибуття до Орської фортеці.

49 Амбре — від фр. ambre — аромат, пахощі.

50 Пачулі — тропічна рослина, містить ефірну олію, яку використовують у парфюмерній промисловості

51 Іланг-іланг — дерево індо-малайського походження. З його пелюсток добувають ефірну олію для парфюмерії.

52 "Руський дух, тут Руссю пахне" — "Там русский дух, там Русью пахнет" — фраза з "Присвяти" О. С. Пушкіна до поеми "Руслан і Людмила".

53 Барков Іван Семенович (за іншими даними — Степанович, близько 1732-1768) — російський поет і перекладач. Став відомим завдяки своїм непристойним віршам, які розходилися у списках.

54 Федяєв Логвин Іванович (1794 — рік смерті невідомий) — командир першої бригади 23-д піхотної дивізії Окремого Оренбурзького корпусу, генерал-майор. Прагнув полегшити долю Т. Шевченка, сприяв його заняттям живописом.

55 Фішер Оттон Людвігович (1816 — рік смерті невідомий)—польський політичний засланець, рядовий 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу. Один з перших польських політичних засланців, з якими Т. Шевченко познайомився у 1847 р.

56 Турно Людвіг Зигмунтович (близько 1805 — рік смерті невідомий) — рядовий 3-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, польський політичний засланець.

57 Крулікевич Станіслав (1816 —рік смерті невідомий) — рядовий 5-го, згодом 4-го лінійного батальйону Окремого оренбурзького корпусу, польський політичний засланець.

58 Завадський Іполіт Людвігович (1824 — рік смерті невідомий) — рядовий 5-го лінійного батальйону Окремого Оренбурзького корпусу, польський політичний засланець. Організатор революційного гуртка політичних засланців, до якого у 1850 р. був близький і Т. Шевченко. Після розгрому гуртка, І. Завадського вислали у найвіддаленіший батальйон Східного Сибіру.

59 Міцкевич Адам Бернард (1798-1855) — польський поет і діяч національно-визвольного руху,

60 Мольєр Жан-Батіст (справжнє прізвище — Поклен; — 1622-1673) — французький драматург, актор і режисер.

61 Словацький Юліуш (1809-1849) — польський поет.

62 Шіллер Йоганн Фрідріх (1759-1805) — німецький поет.

63 Кохановський Ян (1530-1584) — польський поет, засновник національного віршування.

64 Красіцький Ігнаци (1735-1801) — польський поет.

65 Скотт Вальтер (1771-1832) — англійський письменник.

66 "Гражина" —поема А. Міцкевича (1823).

67 Дембовський Едвард (1822-1846) — польський філософ, революційний демократ, брав участь у Краківському повстанні.

68 Гусиковська Ядвіга — швачка, за національністю полька. Т. Шевченко познайомився з нею 1830 р. у Вільні, коли був кріпаком-козачком у П. Ен-гельгардта, покохав її.

69Прийшли ксьондзи і запалили... — уривки з вірша Т. Шевченка "Полякам" (1847-1850 рр.).

70 Варламов Олександр Єгорович (1801-1848)—російський композитор.

71 Глінка Михайло Іванович (1804-1857) — російський композитор, основоположник російської класичної музики.

72 Закревські Віктор Олексійович (1807-1858), Платон Олексійович (близько 1801-1882) — українські поміщики, власники с. Березова Рудка. В їхньому маєтку часто бував Т. Шевченко.

73 Александрійський Михайло Семенович (1810 — рік смерті невідомий) — чиновник Орської дистанції Оренбурзької прикордонної комісії, лікар. Під час заслання Т. Шевченко бував у М. Александрійського, користувався його допомогою, листувався з ним.

74 Сажин Михайло Макарович (рік народження невідомий — 1885) — російський художник-пейзажист, академік Петербурзької Академії мистецтв (з 1855 р.). У 1846 р. жив разом з Т. Шевченком у Києві й спільно з ним працював над альбомом "Види Києва".

75 Плетньов Петро Олександрович (1792-1866) — російський критик і поет, академік Петербурзької Академії наук (з 1841 р.). Друг О. Пушкіна. В 1840-1861 рр. — ректор Петербурзького університету. В 1838-1846 рр. — видавець-редактор журналу "Современник".

76 Даль Володимир Іванович (літературний псевдонім — Козак Луганський; 1801-1872) — російський письменник, лексиколог, фольклорист і етнограф, почесний член Петербурзької Академії наук (з 1863 р.).