Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис - Автор невідомий

453

Тобто, Мстислав замінює цією податтю тілесну кару.

(обратно) 454

Лукно — міра місткості сипких тіл і меду; в XI–XIII ст. приблизно 24 кг (меду).

(обратно) 455

Адміністративне городи ділилися на десятки, сотні й тисячі душ (чоловічих).

(обратно) 456

Ці два речення в Іп. неправильно вписані далі, після слів «щоби з ними він мир держав»; вірно вони вміщені в Хл.

(обратно) 457

У літопису чітко розрізняється саме місто і город-замок; далі виступають міщани, мешканці міста (мѣстичѣ) і залога замку — городяни (горожаны); взагалі слово «город», «град», яке безліч разів зустрічалося попереду, найчастіше означало укріплений феодальний замок-двір, навколо якого зосереджувалися села; рідше слово «город» у літопису означає суто військову споруду — укріплений сторожовий пункт (особливо на порубіжних землях); у значенні міста слово «город» виступає лише якихось десять-п’ятнадцять разів (Київ, Новгород Великий, Чернігів, Галич та інші центри земель-князівств).

(обратно) 458

В Іп. «боряху», у Хл. «бороняху».

(обратно) 459

За польськими та німецькими джерелами, 30 червня 1289 р. війська Льва Даниловича пустошили землі довкола городів Гроткова і Ниси.

(обратно) 460

В Іп. І Хл. нема імені святого [Василій Великий?].

(обратно) 461

Жони Володимира Ростиславича і Юрія Володимировича — невідомі.

(обратно) 462

Жони Гліба Ростиславича й Івана Глібовича — невідомі.

(обратно) 463

Всеволодом Ярославичем і Марією, дочкою візантійського імператора Костянтина IX Мономаха.

(обратно) 464

Тут у Лавр. бракує чотири з половиною рядки; перекладаємо їх за текстом XVIII ст. у рукопису XV ст.: «во благочестии наказанъ, чаадомъ моимъ преспеяти въ добродѣтеляхъ желая, се пишу поученье вамъ взлюбленнии» (див.: Лѣтопись по Лаврентіевскому списку, СПб., 1897, с. 41, другий додаток). Правильність цієї вставки стверджує не лише текст її, що точно включається в зміст твору, але й те, що вона літера в літеру відповідає розмірові прогалини в рукопису Лавр. У рядку «Поучення» в цьому стовпці вписано по 20 (19–22) літер, в середньому 20,3 літери, отже, пропущений текст мусить складатися з 90–92 букв; так воно і є: доданий уривок має 91 букву.

(обратно) 465

У Лавр, «сблюдъ», у списку XVIII ст. «сблюхъ»..

(обратно) 466

У Лавр., мабуть, хибно «своеи», у списку XVIII ст. «божіеи».

(обратно) 467

Тобто готуючись до смерті; ці слова, як і слова «мене [до] сих днів, грішного, допровадив», свідчать про те, що «Поучення» Володимир Мономах написав у вельми поважному віці; аналіз тексту показує, що твір постав десь у середині лютого — на початку великого посту 1117 р.

(обратно) 468

Ідеться про двоюрідного брата Володимира Мономаха Святополка Ізяславича та його синів, двоюрідних небожів (синівців) Володимирових, Мстислава та Ярослава, а також двоюрідних Володимирових небожів Ярослава та Вячеслава Ярополковичів і Святослава (Святошу) Давидовича, які навесні 1099 р. виступили проти Володаря і Василька Ростиславичів (див. про це також в Іп. під 1097 р.).

(обратно) 469

Псалом ХLI, 6, або 12, або ХLII, 5.

(обратно) 470

У Лавр, і древньому тексті псалма «яко благословящии єго наслѣдять землю, кленущии же єго потребятся»; точний переклад цього уривка: «ті, що благословляють його, — унаслідують землю, а ті, що проклинають його, — вигинуть»; але це не дає задовільного змісту, і тому перекладаємо за канонічним тлумаченням цього місця.

(обратно) 471

Псалом XXXVI, 1, 9–17, 20–27; XXXIII, 15.

(обратно) 472

Псалом CXXIII, 2–4.

(обратно) 473

Псалом LV, 2, 3; у Лавр, замість «всевишнии» хибно «свыше».

(обратно) 474

Псалом LVII, 11, 12.

(обратно) 475

Псалом LVIII, 2–4.

(обратно) 476

Псалом XXIX, 6.

(обратно) 477

Псалом LXII, 4, 5.

(обратно) 478

Псалом LXIII, 3,