Та ви жартуєте, містере Фейнман! Пригоди допитливого дивака - Річард Фейнман

«Так, — каже Нойгебауер, — знаю. Правда, він не професійний антрополог і не історик, а любитель. Але багато про це знає. Його звати Річард Фейнман».

Баєрс мало не впала! Вона намагається залучити фізиків до культури, а виявляється, для цього треба фізика!

Я знав щось про математику майя тільки тому, що мене виснажив медовий місяць у Мексиці з Мері Лу, моєю другою дружиною. Її дуже цікавила історія мистецтва, зокрема мексиканського. Тож ми провели в Мексиці медовий місяць і облазили піраміди вздовж і впоперек, — вона скрізь тягала мене з собою. Мері Лу показала мені багато цікавих речей, наприклад, співвідношення різних чисел у пропорціях споруд майя, але кілька днів (і ночей) лазіння по спекотних і вологих джунглях дуже мене втомили.

У якомусь богом забутому гватемальському містечку ми ходили в музей, де було виставлено дивний манускрипт, написаний химерними символами, піктограмами, рисками і крапками. Це була (зроблена чоловіком на ім’я Вільякорта) копія Дрезденського кодексу, оригінального манускрипту майя, який зберігався в музеї у Німеччині. Я знав, що риски й крапки — це цифри. У дитинстві батько водив мене на Всесвітню виставку в Нью-Йорку, там зробили реконструкцію храму майя. Я згадав, як він розповідав, що майя придумали нуль і винайшли багато цікавих речей.

У музеї продавалися копії кодексу, і я собі купив примірник. Ліворуч ішла репродукція кодексу, а праворуч — опис і частковий переклад іспанською.

Я люблю всякі загадки і шифри, тож, побачивши риски і крапки, подумав: «Це має бути цікаво». Закрив іспанський текст аркушем паперу і почав грати у гру «Розшифруй писемність майя», поки дружина цілими днями лазить по пірамідах.

Я швидко зрозумів, що одна риска дорівнює п’яти крапкам, що такий-то значок — це нуль і т. д. Трохи більше часу пішло на те, щоб здогадатися, що певні риски й крапки спершу повторялися двадцять разів, а потім ще вісімнадцять (виходив цикл 360). Крім того, я визначив, що певні піктограми-«обличчя» явно означали дні і тижні.

Повернувшись додому, я продовжив свою гру. Розшифровувати подібні речі дуже цікаво, бо спочатку нічого не знаєш, немає жодного ключа. А потім помічаєш, що певні числа трапляються частіше за інші, додаєш, множиш і т. д.

Було в кодексі одне місце, у якому явно виділялося число 584. Воно було поділене на періоди 236, 90, 250 і 8. Ще впадало в око число — 2920, тобто 584×5 (воно ж 365×8). Там була таблиця чисел, кратних 2920 аж до 13×2920, далі йшли кратні до 13×2920, а потім якісь дивні числа. Судячи з усього, щось помилкове. Лише через багато років я зрозумів, що вони означали.

Через те що піктограми на позначення днів співвідносилися із числом 584, поділеним на такі специфічні періоди, я подумав, що йдеться про який-небудь міфічний період, щось астрономічне. Врешті-решт сходив в астрономічну бібліотеку, пошукав там і з’ясував, що 583,92 дня — це спостережуваний на Землі період обертання Венери. Тоді стало ясно, що означає 236, 90, 250, 8: це, очевидно, фази сходження Венери. Цю планету видно вранці, потім вона зникає (опинившись по той бік Сонця), увечері її знову видно, потім вона знову зникає (опинившись між Землею і Сонцем). Різниця між 90 і 8 пояснюється тим, що, опинившись по той бік Сонця, Венера рухається по небу повільніше, ніж коли вона проходить між Землею і Сонцем. А різниця між 236 і 250 може відображати різницю між західним і східним горизонтами землі, на якій жили майя.

Я знайшов у Дрезденському кодексі ще одну таблицю з числами, які давали період у 11 959 днів. Виявилося, що це таблиця для прогнозу місячних затемнень. В іншій таблиці в порядку зменшення стояли числа, кратні 91. Що це за таблиця, я так і не зрозумів (ніхто, власне, не зрозумів).

Збагнувши, що більше нічого з кодексу не вичавиш, я вирішив подивитися, що ж там пишуть в іспанському коментарі і скільки мені вдалося розгадати. І бачу там якусь неймовірну дурню. Цей символ означає Сатурн, той символ означає бога — жодного натяку на бодай якийсь сенс. Можна було і не закривати коментаря, усе одно там не було нічого корисного.

Потім я почав багато читати про майя і з’ясував, що найбільший авторитет у цій ділянці — Ерік Томпсон, у мене досі є деякі його книжки.

Після дзвінка Ніни Баєрс я раптом зрозумів, що в мене немає примірника Дрезденського кодексу. (Я позичив його місіс Г. П. Робертсон. Вона знайшла була якийсь кодекс майя в завалах паризьких антикварів, купила, привезла в Пасадену і дала мені подивитися. Досі пам’ятаю, як їду я додому, на передньому сидінні лежить цей кодекс, а я думаю: «Їдь обережно, Фейнман, у тебе новий кодекс майя». Але, уважно до нього придивившись, я одразу побачив, що це повна фальшивка. Трошки над ним посидівши, я з’ясував, з яких місць Дрезденського кодексу ростуть ноги нової «пам’ятки». Тож я позичив свою книжку місіс Робертсон і забув про це). Бібліотекарям Каліфорнійського університету в Лос-Анджелесі довелося докласти зусиль, щоб знайти для мене ще один примірник видання Вільякорти.

Я ще раз виконав усі розрахунки і цього разу зайшов навіть трохи далі: виявив, що «дивні числа», які здалися мені помилкою, це насправді округлені до цілого числа кратні значення періоду обертання Венери (583,923) — тобто майя зрозуміли, що число 584 не зовсім точне!44

Після колоквіуму в Каліфорнійському університеті професор Баєрс подарувала мені кілька красивих репродукцій Дрезденського кодексу. А через кілька місяців Калтех запросив мене прочитати публічну лекцію на цю саму тему в Пасадені. Роберт Роувен, чоловік, який займався купівлею-продажем нерухомості, надав для моєї лекції кілька дуже цінних кам’яних статуеток і керамічних фігурок богів майя. Судячи з усього, вивозити такі предмети з Мексики незаконно, вони були настільки цінні, що університет найняв охорону.

За кілька днів до лекції «Нью-Йорк таймс» здійняла великий галас — знайдено новий кодекс майя. Доти було відомо тільки три кодекси (причому у двох неможливо було щось розібрати) — тисячі інших спалили іспанські священики яко «виплід діавола». Моя двоюрідна сестра працювала в «Асошиейтед прес» і змогла дістати добру фотографію фрагмента, опублікованого в «Нью-Йорк таймс», тож я зробив слайд для лекції.