Літопис Руський. Галицько-Волинський літопис - Автор невідомий

Ростислав Рюрикович (XI) — кінець лютого 1204 — бл. 25. VI (після 19. VI) 1205

Рюрик Ростиславич (усьоме) — бл. 25. VI (після 19. VI) 1205 — серед. серпня 1206

Всеволод Святославич (X) — серед. серпня 1206 — жовтень (?) 1206

Рюрик Ростиславич (увосьме) — жовтень (?) 1206 — квітень 1207

Всеволод Святославич (удруге) — квітень 1207 — кінець жовтня 1207

Рюрик Ростиславич (удев'яте) — кінець жовтня 1207 — весна 1210

Всеволод Святославич (утретє) — весна 1210 — бл. 15 липня 1212

Мстислав Романович (XI) — бл. 15 липня 1212 (один-два дні)

Інгвар Ярославич (учетверте) — бл. 17 липня 1212 — кінець липня 1212

Мстислав Романович (продовження княжіння) — кінець липня 1212–31. V 1223

Володимир Рюрикович (XI) — початок червня 1223 — кінець травня 1235

Ізяслав Мстиславич (XII) — кінець травня 1235 — весна 1236

Ярослав Всеволодович (X) — весна 1236 — <10. IV> 1236

Ізяслав Мстиславич (удруге) — (10. IV) 1236 — травень 1236

Володимир Рюрикович (удруге) — травень 1236 — січень (?) 1238

Ярослав Всеволодович (удруге) — січень (?) 1238 — бл. 10.111 1238

Михайло Всеволодович (XI) — серед. березня 1238 — осінь 1239

Ростислав Мстиславич (XII) — осінь 1239 — зима (?) 1239/40

Данило Романович (XII) — зима (?) 1239/40–6. XII 1240; посадив у Києві тисяцького Дмитра

Михайло Всеволодович (удруге) — квітень 1241 — весна 1243

Ярослав Всеволодович (утретє) — весна 1243–30. IX 1246; посадив у Києві боярина Дмитра Єйковича

Леонтій (Михаїл) — 992 (?) — 1008 (?)

Іоанн І — 1008 (?) — 1036 (?)

Феопемпт — 1037 (?) — 1039–1051

Іларіон (Ларіон) — 1051–1052 (10537)

Єфрем —? — 1055 —?

Георгій —? — 1072–73 —?

Іоанн II Добрий — 1077–1089

Іоанн III — весна (?) 1090 — весна (?) 1091

Миколай —? — 1096–1101 —?

Никифор І — 18. XII 1104 — квітень 1121

Микита — 1122–9. III 1126

Михаїл — 1130–1145

Клим Смолятич — 27. VIII 1147–1155 (?), з перервами

Костянтин І — січень 1156 — до 22. XII 1158

Феодор — серпень 1160 — червень 1162

Іоанн IV — 1164 — <12. V> 1166

Костянтин II — 1167–1171 —?

Никифор II —? — 1183–1198 —?

Гавриїл —? —?

Діонісій —? —?

Матфій —? — 1210–26 (19?). VIII 1220

Кирило І — 6. I 1225–27. XI 1233

Іосиф — 1236 (1237) — 6. XII 1240

Кирило (Курило) II — осінь/зима 1246/7–6. XII 1281 (1280?); з осені 1250 сидів у Суздалі

У Хл. дати і цього заголовка нема. Галицько-Волинський літопис насправді розпочинає мову не з 1201 р., а з середини 1205 р. Найважливіші події у південній Русі з 1199 р., за Лавр, і Новг. І, такі. Після смерті Володимира Ярославича (у 1198 р.) Роман Мстиславич (за актовими печатями, його хрестильне ім’я традиційне — Борис) держав і Володимир, і Галич. Продовжувалася його усобиця з Рюриком Ростиславичем: Рюрик із Ольговичами десь улітку 1201 р. пішов на Романа, але той упередив їх, і, приязно зустрінутий киянами, які відчинили йому Подільські ворота в Копиревому кінці, узяв Київ, і посадив тут Інгваря Ярославича, а Рюрика відіслав у Вручий. Тоді ж, узимку 1201/2 р., Роман успішно ходив на половців. 2 січня (за Новг. І — 1 січня) 1203 р., мстячи киянам, Рюрик, Ольговичі і половці страшенно спустошили Київ. Інгвар утік. Але й Рюрик довго у Києві не сидів, бо на Київську землю пішов Роман і десь у середині січня до Києва знову повернувся Інгвар. 16 лютого 1203 р. Роман зустрівся у Вручому з Рюриком, якому знову віддано Київ. Узимку 1203/4 р. Роман, Рюрик та інші князі успішно ходили на половців, але, повертаючись назад десь на початку лютого 1204 р., не поладнали щодо волостей. Роман схопив тестя Рюрика і силоміць постриг у ченці разом із його жоною, своєю тещею Анною Юріївною і своєю жоною Передславою, дочкою Рюрика (яку він ще раніше відіслав до батька), а сам тижнів на два сів у Києві. Далі на київський стіл Роман десь у другій половині лютого знову посадив Інгваря Ярославича, а синів Рюрика — Ростислава і Володимира — забрав із собою, ідучи в Галич. Але через кілька днів під тиском Всеволода Юрійовича Роман ще в дорозі пустив Ростислава, зятя Всеволодового, у Київ на стіл, де той сидів з кінця лютого 1204 р. до смерті Романа, що сталася 19 червня 1205 р. під час його походу на Польщу.

У Татіщева Роман має таку характеристику: («Сей Роман Мстиславич, онук Ізяславів, на зріст був хоча не дуже великий, але широкий і понад міру сильний; з лиця гарний, очі чорні, ніс великий з горбом, волосся чорне і коротке; вельми ярий був у гніві; запинався, коли сердився, довго не міг слова вимовити; багато веселився з вельможами, але п’яним ніколи не був. Багатьох жінок любив, але жодна ним не володіла. Воїн був хоробрий і вмілий на військові виправи; найпаче [це] він показав, коли угрів велике військо з малим своїм розбив. Усе життя своє у війнах провадив, багато перемог здобув, а в одній був переможений. Через те всім навколишнім був страшний. Коли йшов на поляків, то сказав: «Або поляків подолаю і підкорю, або сам не вернусь!» І збулося останнє»).