Міфи України - Автор невідомий
За релігійно-міфічними уявленнями чипеваї, спочатку була тільки вода. Великий дух Виска наказав бобру опуститися у воду і принести з дна моря трохи землі на поверхню. Бобер опустився, але землі не дістав. Мускусна миша (rat musqué) виявила велику спритність і принесла трохи твані. Тоді Виска дмухнув на цю твань, чи намул, і він розрісся до величезних розмірів. Таким чином з віддиху Виски пішла земля.
В цьому космічному міфі чипеваї, як бачать читачі, місце Бога і Сатанаїла українських космогонічних легенд займають Виска, бобер і миша; загальна основа в них одна й та ж.
За корельською легендою, до створення світу поряд з Богом існував і представник злого начала — Кенчо, або Кару. Він був вельми могутній, і зло було глибоко вкорінене в його природі. Намагаючись стати нарівні з Богом або навіть вище Нього, він хотів узяти участь у творенні світу. Але спроба ця не вдалась йому. Господь послав Кару дістати з дна моря землі, щоб створити світ. Кару захопив її повну жменю, тільки не зумів утримати: земля вся висипалась крізь пальці, і Бог створив світ без його допомоги. Однак Кару не заспокоївся і став просити у Бога частину творення під свою владу. Бог дав йому такий маленький клаптик землі, на якому можна було забити лише невеличкий кілочок. Але й цього клаптика було досить для Кару. Він увіткнув кілочок, зробив таким чином отвір, і з цього отвору поповзли всілякі гадини. Ось чому гади перебувають під особливим заступництвом Кару і за його наказом кидаються навіть на людей (корели ніколи не називають створінь Кару на ім’я — «мадо», а звуть просто «пагаччу», що означає — поганий, той, хто чинить зло). Багато гадів виповзло з отвору, зробленого Кару кілочком, поки, нарешті, Бог не став на заваді їм.
Можливо, звичайно, що космогонічні мотиви апокрифічних легенд проникли до чипеваї через місіонерів, а до корелів — через найближчих руських поселенців; але цілком можливо й те, що ми маємо справу з одним з мандрівних переказів, який у відомій місцевості одержав менше нашарувань, в іншій більше, ускладнився легендами апокрифічними і народною творчою фантазією. Від інших зближень утримаємось, бо вони зроблені вже в дослідженнях з фольклору.
Надто вже людиноподібне уявлення Бога в українських космогонічних легендах і дитячо-наївне зображення Його всемогутності в акті світобудови, здатні часто викликати в нас посмішку, аніскільки не є свідченням того, що народ склав собі цілком неправдиве уявлення про сутність Божу і Божий хист. Тут ми маємо справу тільки з релігійною ма-лорозвиненістю народною, живою уявою українця, загальним народним неуцтвом і неминучою на цьому рівні вульгарністю зображення і уявлення біблійних понять і подій, з чим доведеться нам зустрічатися й рахуватись і в усіх наступних українських легендах. Космогонічна, наприклад, легенда, записана в слободі Кабанячій Харківської губернії Куп’янського повіту, при всій грубості і темноті уявлення акту світотвору, містить в собі різкий протест проти своєрідно зрозумілих слів Біблії: і почив (Бог) у день сьомий от діл Своїх («почити», «опочити» по-малоруськи означає: відпочивати після праці, яка викликала втому, — що, звичайно, зовсім несумісне з поняттям про всемогутність Божу).
Спершу, «спервовіку» нічого не було, — говорить легенда, — ні Бога (єдиний випадок заперечення в українських легендах предвічності Божої), ні людей, ні янголів; не було ні землі, ні неба, а було темно-темно. Саме в цей час явився Бог, і жив на повітрі. Ось Бог і задумав створити небо і землю. Спочатку створив небо, а затим зліз із неба додолу й створив землю. Тоді став з тіла творити людей, птахів і звірів; потім почав садовити дерева й траву. Нарешті, поліз на небо й створив янголів. Сів на престолі і став царювати. Бог творив людей щодня потроху; творив він їх чотири дні, — і наповнилась людьми вся земля. Землю з країв прив’язав мотузками.
Бог створив небо, землю, людей, весь світ — і не втомився. Хоч у книзі й сказано, що він відпочивав, але це неправда: Господь не втомиться, що б Він не робив — на те Він і Бог.
Українські легенди про створення Адама і ЄвиУкраїнські легенди про створення першої ; людини, як відлуння арійських легенд, носять на собі надто — як у цілому, так і в деяких подробицях — очевидні сліди апокрифічного сказання з доволі густим дуалістичним забарвленням. Найбільший вплив на них справили Палея та апокрифічне сказання «Як створив Бог Адама».
У Палеї говориться, що Бог створив людину в землі Мадіамській34, узявши від восьми частин: 1) від землі — тіло, 2) від каменя — кості, 3) від моря — кров, 4) від сонця — очі, 5) від хмари — думки, 6) від світла — світло, 7) від вітру — дихання, 8) від вогню — тепло. Коли Бог пішов узяти від сонця очі, і Адам лежав на землі, то прийшов до Адама окаянний сатана і вимазав всього його багнюкою. Бог, повернувшись, хотів було вкласти Адаму очі, та коли побачив його в багні, то дуже розгнівався на диявола і прокляв його. Диявол щез, як блискавка, крізь землю. Господь, знявши з Адама «пакості сатанинські», зробив з них собаку, якій і повелів сторожити Адама, а Сам відійшов у горний Єрусалим за Адамовим диханням. Сатана вдруге прийшов, щоб навести на Адама злу скверну. Побачивши біля ніг Адама собаку, який став на нього гавкати, він злякався і, взявши «дерево», поштирхав ним усього Адама й заронив у нього сімдесят недуг. Господь, повернувшись, знову одігнав диявола, та недуги ввійшли всередину людини.
