Міфи України - Автор невідомий

2Імена Калайдовича, Сахарова, ГІ, Киреєвського, Снєгирьова… — російські етнографи першої половини XIX століття (с. 5).

3 На думку Макса Мюллера… — Мюллер Макс (1823–1900) — сходознавець, фахівець із загального мовознавства, індології, міфології (с. 8).

4…етнографічні відмінності між ними за найдавніших часів, на думку вчених, були зовсім незначні. — Однак ще Нестор-літопи-сець, описуючи слов’янські племена, вказував на суттєві розбіжності у побуті, звичаях та віруваннях, що підтверджують й археологічні знахідки (с. 13).

5…проникають потім до Ставропольської губернії, навіть за Волгу і в Сибір. — Таке тенденційне твердження спирається на розповсюджену в шовіністичних колах російських вчених теорію Михайла Погодіна. Згідно з нею українці, що населяють нині Подніпров’я, прийшли сюди після навали Батия з-під Карпатських гір і заселили спустошені татарами місця. Теорія всіляко підтримувалася самодержавством. Археологічні знахідки і писемні джерела засвідчують неперервність розвитку населення Середнього Подніпров’я до і після Батия (с. 14).

6…міфологічному процесі духовного життя народу. — Міф

— розповідь про богів, духів, божественних героїв тощо у первісному суспільстві. Міф у ті епохи — це спосіб пізнання світу (с. 14).

7…вірш «Про Голубину книгу». — «Голубина книга» — твір давньоруської літератури, в якому описано світобудову та походження життя. Є двадцять варіантів книги (с. 15).

8…як із Візантії, так і з Болгарії перейшло до нас чимало апокрифів… — Апокрифи — твори релігійного спрямування, ідо не увійшли до біблійного канону (с. 21).

9 Ревне збирання давніх легенд почалося в іудеїв особливо після полону Вавілонського. — Південна частина єврейської держави близько 600 року до н. е. була захоплена Вавілонським царством. Населення забрали в рабство до Вавілона. Лише близько 536 року до н. е. іудеї повернулися на батьківщину (с. 21).

10…у творах Йосифа Флавія. — Флавій Йосиф — іудейський філософ І століття н. е., автор «Іудейських старожитностей» — одного із свідчень про життя і воскресіння Ісуса Христа (с. 22).

11 …до творів Філона… — Філон Олександрійський (бл. 25 року до и. е. — бл. 50 року н. е.) — іудейський філософ, автор теорії містичного екстазу, в якій ідеї грецького філософа Платона поєднані з іудейськими віруваннями (с. 22).

12…християнські екзегети… — Екзегети [< грец. — той, хто пояснює] — богослови-тлумачі біблійних текстів (с. 23).

13 Як галузь маніхейства богомили, подібно до маніхеїв, прийняли близьке до давньоперського релігійного дуалізму вчення про два начала світу… — Маніхейство — релігійне вчення, засноване в З ст. Мані, який проповідував у Персії, Сирії, Азії, Індії. За уявленнями Мані, світ має два начала — божественне і диявольське, які перебувають у постійній боротьбі. Як і світ, роздвоєна людська душа. Зло у світі незнищенне, однак його можна зменшити суворим аскетизмом (утриманням від м’яса, цілковитою безшлюбністю і т. ін.). Мані вважав Христа псевдовчителем, а єдиним пророком і Божим посланцем — себе.

Богомили — християнська секта Середньовіччя. Богомили сповідували маніхейство (с. 24).

14…у травневій Четьї-Мінеї XII століття… — «Четьї-Мінеї» [ «читання щомісячні»] — книги помісячних церковних читань, це збірники житій святих, укладені відповідно до днів вшанування церквою пам’яті кожного святого (с. 31).

^ …Мефодія Патарського… — Мефодій Олімпійський (пом. 312 р.) — візантійський теолог і філософ (с. 35).

16Василія Великого… — Василій Кесарійський (бл. 330–379) — визначний церковний діяч, митрополит Кападокії, єпископ, екзарх понтійський. Йому належить широковідома формула: Бог недоступний для пізнання по суті, але повідомляє про себе в своїх діях (тобто наш розум не може наблизитися до Бога, а відтак він сам наближається до нашого розуму) (с. 35).

17…Григорія Богослова… — Григорій Назианзін (329(30)—390)

— візантійський письменник і церковний діяч, проповідник і апологет християнства (с. 35).

18…1.ана Злотоуста… — Іван Злотоуст (бл. 350–407) — константинопольський єпископ, візантійський письменник і церковний проповідник, автор близько тисячі проповідей. Прізвище Златоуст закріпилося за ним з VI століття. З цього ж часу його твори були перекладені латинською, коптською, вірменською, а нині — майже всіма європейськими мовами. «Златоусты» і «Зла-тоструи» Івана Злотоуста — збірники проповідей, поширені на території Київської Русі та на Балканах (с. 35).

19…1.ану Дамаскину… — Дамаскин Іван — візантійський філо-соф-теолог VIII століття (с. 36).

20… Феодора Студита… — Феодор Читець — візантійський історик V–VI століть, автор «Тричастинної історії» — своєрідної енциклопедії раннього Середньовіччя (с. 38).

21 …Епіфанія Кіпрського… — Кіпрський Епіфаній — візантійський письменник і теолог IV століття, автор відомого твору «Па-нарікон», спрямованого проти єретиків. Йому ж приписують й авторство «Фізіолога» — популярної у середньовічній Візантії та інших державах праці з природничої історії (с. 38).

22…Андрія Крітського… — Критський Андрій (бл. 660–740) — візантійський письменник. Автор «Великого канону», який увійшов у православну культову практику на період Великого посту (с. 38).

23 …Хроніки Івана Малали та Георгія Амартола. — Іван Малала (бл. 491 — бл. 578 рр.) — візантійський історик, автор «Хронографії» — твору, в якому викладена світова історія від біблійних часів до 563 року. «Хронографія» описує міфологію Стародавньої Греції та історію країн Сходу, античних держав, елліністичного світу, Візантії.

Георгій Амартол — візантійський історик другої половини IX століття. Його хроніка була широко розповсюджена в давнину у Європі, в тому числі і на території Давньої Русі (с. 39).

24…Сиф… — Сиф — третій син Адама і Єви (с. 39).

25 …Німврод… — Німврод — онук Хама, правнук Ноя, один з видатних вождів, засновник Вавілону та Ніневії. Жив між 2400 і 2000 роками до н. е. (с. 39).

26 …про майбутні події до останніх насів світу — по сьомій тисячі літ од створення його. — Є два типи християнського літочислення. До 1699 року в Росії користувалися літочисленням «від сотворіння світу». З першого січня 1700 року Петро І, увів відлік років од Різдва Христового (P. X.). Різниця між першим і другим літочисленням становить 5508 років (с. 40).

27 …Александра Великого… — Александр Македонський (356–323 до н. е.) — цар Македонії з 336 до н. е., видатний полководець і державний діяч (с. 40).

28 …Александр помістив нечисті народи Гога і Магога… — В Книзі буття Магог згадується як син Яфета,