Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків - Олексій Анатолійович Кононенко
– Нарешті, любий, ми виплатили борги нашій акушерці.
– Так значить, малий тепер наш назовсім?
– Вас турбують з пологового будинку. Повідомте, будь ласка, Іваненку, що у нього народилася трійня. Три дівчинки.
– Гаразд, скажу, тільки пізніше. Він зараз голиться…
– Підніми ноги, я витру підлогу.
– Ти без моєї допомоги навіть підлогу вимити не можеш!
– Любий, що тобі привезти з моря?
– Вези, що хочеш, дорога моя, зараз все лікують…
– Якщо ти будеш кожного вечора йти з дому грати в карти, я заведу собі коханця!
– Будь ласка! Але тільки не з моїх партнерів по грі!
– Все, чоловіче, я подаю на розлучення!
– Я обома рогами за!
– Коли ти відчув, що любиш мене?
– Коли почав сердитися на тих, хто казав, що ти пустоголова і негарна.
Дружина шле телеграму чоловікові з курорту: «За шість тижнів я схудла наполовину. Можна, я ще трохи тут побуду?»
Чоловік відповідає: «Залишайся ще на шість тижнів».
– Щоразу, як ти бачиш симпатичну жінку, ти забуваєш, що одружений.
– Навпаки, рідненька, саме тоді я про це згадую.
– Мені зараз здається, що коли я буду багато співати і грати на піаніно, наша дитина напевно коли-небудь стане музикантом. А ти знаєш, скільки вони заробляють?!
– Можливо, тоді тобі краще пограти у футбол?
– У мене ніколи не було роману на стороні. А ти можеш сказати те ж саме?
– Романів не було. Були Каті, Наталі, Зіни…
– Алло! Ромчику! Приходь сьогодні увечері. Батько вдома, але він учора пошкодив ногу і не піднімається з ліжка…
– Я не можу прийти! Я теж лежу в ліжку. У мене дуже болить те місце, об яке твій батько учора пошкодив ногу!
– Коханий, ти що, мене вже не любиш? Я тобі вже не подобаюся? – каже дружина у ліжку з гіркотою в голосі.
– Ти помиляєшся, моя люба, я тебе кохаю пристрасно, так як і раніше. Але поруч немає попільнички, і я, щоб випадково не зронити попіл із сигарети, повинен рухатися дуже повільно.
– Любчику, ну поцілуй же мене!
– Дорогенька моя, ми вже десять років як одружені, а ти знову розпочинаєш ці оргії.
– Рідненька, вимкни телевізор, приготуй мені ліжко, принеси чашку чаю, піжаму і сигарети.
– Це неможливо, – шепоче дружина, – ми в театрі.
– Голубчику, ти вже не так гарно одягаєшся, як до нашого шлюбу.
– Помиляєшся, дорога, на мені той же костюм, що і в день нашого весілля 20 років тому.
– Чому ви в такій пізній час тиняєтеся вулицею? – запитує міліціонер перехожого.
– Якби у мене було хоч яке-небудь пояснення, я давно б уже повернувся додому!..
– Чому ти в такий пізній час тиняєшся містом?
– Розумієш, не можу додому піти. У дружини зараз коханець, а він завжди з ідіотськими розмовами чіпляється!
– Ти знаєш, як важко втратити дружину!
– Знаю… Практично неможливо…
– Знаєш, що я думаю про одруження?
– Якщо ти одружений – то знаю.
– Моя дружина любить котів і собак.
– А моя соболів, норок і песців…
– Знав чим досадити, ти знову насмітив!
– Голубко, прошу тебе, не влаштовуй нову сцену. У моєму віці немає вже сили миритися по три рази
