Жіноча і чоловіча логіка. Анекдоти про жінок і чоловіків - Олексій Анатолійович Кононенко
– Галю, я ж просила, щоб ти нікому не говорила, що Василь до мене посватався!
– А я й не говорила! Я тільки запитала Катю, чи вона про те знає…
– Ви недавно одружилися і ось звертаєтесь до суду із заявою про розлучення… Чому?
– Та… чоловік примушує мене їсти те, що я йому готую!
– Як же ви там нині живете, в партизанських краях?
– Вночі сидимо в засідці. Чуємо – поїзд… Ну, думаємо, підпустимо ближче… І тільки він з нами порівнявся, ми вискакуємо: «Пиво! Горілка! Пиріжки!»
– Що це ви, Маріє, на мою білизну так дивитесь? Хіба ви свою ніколи не розвішуєте?
– Розвішую, звичайно… Але я її перед тим перу.
– Сонечко моє, минув лише один день, як ми побралися, а ти вже зі мною сваришся!
– Але ж я чекала цього з дня нашої першої зустрічі!
– Клаво, я чула, що твій Опанас став жертвою медицини. Невже рентгенівське проміння? – Ні. Відбитки пальців.
– Шеф підвищив мені зарплатню, коли дізнався, що я назвала сина його іменем.
– Мені теж прибавив, правда, за те, що я не дала своєму синочку його прізвище.
– А до мене у вас були хлопчики?
– Ні… Були дві дівчинки, але вони зараз у баби.
– Алло! Леся вдома?
– Якщо ви Іван – більше не дзвоніть! Якщо ви Тарас – приходьте завтра після шостої… Якщо ви Василь – Леся в кав’ярні за рогом.
– Маріє, перш ніж лупцювати дитину, треба було мене покликати!
– З тобою я увечері розберусь!
– Слава Богу, додзвонилася!
– Яка ще Слава?
– Слухай, подруго, учора йду через парк. Раптом бачу – чоловічий силует! Ну, я, значить, бігом!
– Догнала?
Чоловік увечері: «Попідстрибуй трохи на ліжку, нехай сусіди подумають, що ми кохаємося».
Дружина вранці: «Постукай ложкою по тарілці, нехай сусіди думають, що ти їси».
– Уяви собі, Вітас застрелив свою невірну дружину!
– О Боже! Як добре, що я не вийшла за нього заміж!
– Дівчино, ви так чудесно сьогодні виглядаєте!
– Це сьогодні я ще хвора і з температурою.
– Ви підтверджуєте, що звинувачений живе з цією жінкою, як з дружиною?
– Ні, набагато краще.
– Я бачу, в тебе пришиті всі ґудзики. Зразу видно, що чоловік одружений!
– Так. Це перше, чому навчила мене дружина під час медового місяця…
– Миколо, твоя дружина щось кепсько виглядає.
– Вона страждає за свої переконання. Переконана, що може носити взуття 34-го розміру.
– Це правда, що Олена Іванівна погано живе із своїм чоловіком?
– Так. Але дуже гарно із чужими.
– Сельто Соломонівно, як ваш головний біль?
– Ой! Пішов грати в карти!
– Яка ж ви чарівна, пані! А де ж той дрібний дефект, про який ви писали в шлюбному оголошенні?
– Як де, в школі…
– Галю, чому це ти із синцями під очима ходиш?
– А що, хіба в мене вже чоловіка немає?
– Марійко, скажи будь ласка, чи вийшла б ти заміж за ідіота заради грошей?
– Гм… Як тобі сказати… До речі, а скільки у тебе грошей?
– Я вам дякую
