Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

— Можливо, це самий мужній вчинок, який мені довелося бачити, — м'яко сказала вона. — Щасливі народи Серединних Земель, що мають таку Мати-сповідницю.

Келен продовжувала дивитися на двері.

— Він думає, що я зрадила його. — Вона повернулась і крізь сльози поглянула на сестру Верну. — Він впевнений, що я його зрадила.

Кілька секунд сестра вивчала її обличчя.

— Це не так. Обіцяю, що свого часу я допоможу йому в справжньому світлі побачити те, що ти зробила сьогодні.

— Прошу вас, — благально сказала Келен, — не треба його мучити.

Сестра Верна схрестила руки на грудях і глибоко зітхнула:

— Ти щойно заподіяла йому біль заради порятунку його життя. Чому ж вимагаєш меншого від мене?

По щоці Келен пробігла сльоза.

— Я не буду. І крім того, сумніваюся, що вам вдасться поранити його болючіше.

Сестра Верна кивнула:

— Боюсь, ти права. Але я даю тобі слово особисто простежити за тим, щоб його вчителі не виходили за рамки необхідного. Ні на йоту. Я даю тобі слово сестри Світла.

— Дякую. — Келен опустила погляд на сріблястий кинджал у неї в руці.

Сестра Верна тут же прибрала його в рукав. — Ти хотіла його вбити. Якщо б він сказав «ні», ти б його убила.

Сестра кивнула:

— Якщо б він сказав «ні», біль і божевілля в кінці кінців позбавили б його всього людського. Ти врятувала йому життя. Дякую тобі, Мати-сповідниця… Келен.

Вона попрямувала до дверей, але Келен окликнула її:

— Сестра? Це надовго? Надовго ви його забираєте? Скільки мені доведеться чекати?

Сестра Верна не обернулася.

— Пробач, але я не можу сказати. Стільки, скільки знадобиться. Багато в чому це залежить від нього. Від того, наскільки швидко він вчиться.

Келен вперше посміхнулася:

— Я думаю, ти будеш здивована тим, як швидко він вчиться.

Сестра Верна кивнула:

— Цього-то я і боюся найбільше — знань, які випереджають мудрість.

— Мені здається, його мудрість теж здивує тебе.

— Молюся, щоб ти виявилася права. Прощай, Келен. І не намагайся слідувати за нами, інакше Річард помре.

— І ще одне, сестра. — В голосі Келен прозвучала холодна загроза, і сестра мимоволі поїжилась. — Якщо ти хоч у чомусь збрехала мені, якщо Річард загине, я вистежу кожну з сестер Світу. І уб'ю вас всіх, до єдиної. Але не раніше, ніж ви самі станете благати мене про смерть.

Сестра Верна ще якусь мить забарилася на порозі, потім кивнула і, ні слова не кажучи, вийшла назовні.

Келен вийшла слідом за нею і змішалася з натовпом, дивлячись, як сестра забирається на свого коня. Річард вже був у сідлі. На Келен він навіть не глянув.

Серце її було розбите. Вона хотіла в останній раз побачити його обличчя, але, коли вони рушили, він не обернувся.

Келен звалилася на коліна.

— Річард! Я люблю тебе!

Здавалося, він не почув. Вершники розчинилися в густому снігопаді. Келен сиділа в грязюці, в своїй блакитній весільній сукні, і плакала. Везелен поклала руку їй на плече, втішаючи.

Келен згадала прохання Ричарда: «Знайди Зедда». Вона змусила себе встати.

Всі старійшини були тут. Вона по черзі оглянула їх:

— Я повинна негайно покинути Плем'я Тіни. Я повинна потрапити в Ейдіндріл.

Мені потрібні кілька людей, щоб бути впевненою, що я туди потраплю.

Савідлін виступив вперед:

— Я піду. І мої мисливці теж. Ми можемо взяти всіх, якщо побажаєш, а їх у мене сотня.

Вона поклала руку йому на плече і слабо посміхнулася:

— Ні. Мені не потрібно, щоб це був ти чи твої мисливці. Я візьму тільки трьох. Великий загін приверне зайву увагу. Простіше буде взяти трьох і рухатися швидше. — Келен ткнула пальцем в людину, яка стояла неподалік і мовчки дивився на неї. — Я вибираю тебе, Чандален. — Його брати встали у нього з боків. — І вас, Пріндін і Тоссідін.

Чандален обурено ступив вперед:

— Мене? Чому саме мене?

— Тому що я повинна у що б то не було потрапити в Ейдіндріл. Ти кращий воїн племені. Одного разу Річард сказав, що, якби йому знадобилася людина, яка захищала би йому спину в бою, він вибрав би тебе, незважаючи на те, що ти його ненавидиш. Там, куди ми йдемо, нас чекають великі небезпеки. Якщо ми не впораємося, кожен скаже, що ти просто не надто старався. Всі вирішать, що ти просто знищив Матір-сповідницю, і плем'я відкине тебе. Все плем'я.

Пріндін теж ступив уперед, і його брат став поряд з ним.

— Я йду з тобою. І мій брат теж. Ми допоможемо тобі.

— А я — ні! — Викрикнув Чандален. — Я не піду!

Келен подивилася на Птахолова. Той спокійно витримав її погляд і повернувся до Чандалена. В голосі його зазвучав метал.

— Келен належить Племені Тіни. Ти самий відважний і досвідчений воїн. Твоє завдання — захищати своїх одноплемінників. Кожного з них. І ти це зробиш. Ти підеш з нею. Або ти зараз же покинеш плем'я і більше не повернешся. І ще: якщо ти допустиш, щоб вона загинула, теж можеш не повертатися. А якщо повернешся, то будеш убитий, як та людина, що прийшла на наші землі, пофарбувавши повіки чорним.

Чандалена трясло від люті. Він встромив спис у землю і стиснув кулаки.

— Перед тим як покинути наші землі, я повинен звернутися до добрих духів з проханням дарувати нам удачу. Церемонія триватиме до ранку. Потім ми відправимося.

Всі погляди звернулися на Келен.

— Ми вирушимо через годину. Ти підеш зі мною. За цей час ти повинен