Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

«Не туди!» — Збагнула вона і, різко розвернувшись, кинулася в іншому напрямку. Обличчя її було мокрим від снігу і сліз. Цього просто не може бути!

Задихаючись, вона вискочила на вільний простір перед будинком духів. Там, де Річард пробив стіну, борючись зі скрійлінгом, були прив'язані троє коней.

Навколо стояли люди, але Келен навіть не помітила їх. Вона бачила перед собою лише зачинені двері і з усіх ніг кинулася до них.

Здавалося, вона біжить цілу вічність, наче в кошмарному сні, і ніяк не може добігти. Ноги підкошувалися, серце готове було вистрибнути з грудей.

«Будь ласка, добрі духи, — благала вона. — Тільки не дайте мені спізнитися!»

Зціпивши зуби, вона штовхнула двері і увірвалася в будинок духів. Крізь дірку в стелі, пробиту блискавкою, падав неяскравий промінь світла. У цьому промені один проти одного стояли Річард і сестра Верна. Зверху на них неквапливо опускалися сніжинки. Все решта тонуло в напівтемряві. На поясі у Річарда висів меч, але ні свистка, ні зуба, ні ейдж Келен у нього не побачила.

Значить, він не встиг викликати Скарлет.

Сестра Верна простягала Річарду нашийник. Вона кинула на Келен застережливий погляд і знову повернулася до Річарду:

— Отже, ти почув третю підставу Рада-Хань. Це твоя остання можливість одержати нашу допомогу. Чи приймаєш ти її?

Річард повільно повернувся туди, де, важко дихаючи, стояла Келен. Погляд його сірих очей затримався на її блакитній сукні і зупинився на обличчі.

— Келен… — Захоплено сказав він. — Це плаття… Воно чудове.

Чудове.

Келен втратила дар мови. Її серце було готове розірватися.

— Річард! — Грізно мовила сестра Верна.

Тільки зараз Келен побачила те, що вона тримає в іншій руці. Сріблястий кинджал. Але лезо дивилося не на неї, воно було спрямоване на Річарда.

Келен раптом усвідомила: якщо Річард відмовиться, сестра Верна заріже його. Але він ніби не помічав зброї, яка тьмяно поблискувала в неяскравому світлі.

Келен подумала, що в цьому винні закляття, накладені сестрою Верною.

Річард знову повернувся до сестри.

— Ви зробили все, що можна. Принаймні старалися. Але цього мало. Я вже сказав, що я не…

— Річард! — Келен зробила крок до нього, і він повернувся на її оклик. — Річард, прошепотіла вона, роблячи ще крок. Її голос надломився. — Прийми пропозицію.

Одягни нашийник. Будь ласка.

Сестра Верна незворушно спостерігала за подіями. Річард насупився:

— Що? Келен… Ти не розумієш. Я ж казав тобі, що не…

— Річард!

Він замовк, спантеличено дивлячись на Келен. Вона зиркнула на сестру Верну: та мовчки чекала, що буде далі, але погляд у неї був важким. Цей погляд ясно говорив, що саме вона зробить з Річардом, якщо Келен не вдасться його переконати.

— Річард, послухай мене уважно. Я. Хочу. Щоб ти. Прийняв.

Пропозицію. Він спохмурнів ще більше:

— Що?..

— Візьми нашийник.

В очах його спалахнув гнів:

— Я тобі вже все сказав! Я не збираюся…

— Ти сказав, що любиш мене!

— Келен, та що з тобою? Звичайно, люблю, але…

— Тоді ти приймеш пропозицію! — Різко обірвала вона його. — Якщо ти справді мене любиш, то візьмеш нашийник і одягнеш його. Заради мене.

Він не повірив своїм вухам:

— Заради тебе? Келен… Я не можу… Я не…

— Ні, можеш! — Вона була дуже м'якою і зрозуміла це. Він всього лише зніяковів. Вона повинна вдарити сильніше. Якщо вона хоче його врятувати, то повинна діяти, як Денна. «Добрі духи, — благала вона, — дайте мені сили врятувати його!»

— Келен, не знаю, що на тебе найшло, але давай обговоримо це потім. Ти знаєш, як сильно я тебе люблю, але я не буду…

— Ні, будеш! — Заволала вона, стиснувши кулаки. — Будеш, якщо дійсно любиш мене! Годі базікати про кохання, якщо ти нічим не хочеш його довести!

Він розгублено дивився на неї:

— Келен…

— Ти не гідний моєї любові, якщо не можеш довести свою! Як ти смієш говорити мені про це!

Очі Річарда наповнилися сльозами. І божевіллям.

І пам'яттю про те, що з ним робила Денна. Він повільно опустився перед нею на коліна.

— Келен… Будь ласка…

Вона нахилилася над ним і занесла кулак:

— Мовчи!

Річард з нерозумінням прикрив руками голову. Він подумав, що вона хоче його вдарити. Він дійсно так подумав! Її серце готове було розірватися, по щоках текли сльози, але вона не дозволила собі проявити слабкість:

— Я сказала, прийми нашийник! Так треба! І не смій говорити зі мною! Якщо любиш мене, візьми нашийник!

— Келен, прошу тебе… — Він уже плакав. — Не роби цього! Ти не розумієш.

Не проси мене про…

— Я все прекрасно розумію! — Закричала вона. — Я розумію, що ти хочеш переконати мене в своїй любові! Тільки я тобі не повірю! Не повірю! Ти брехав мені! Вся твоя любов — брехня, якщо ти не одягнеш нашийник! Брехня! Мерзотна брехня!

Він не смів підняти голову і поглянути на неї, стоячу над ним в блакитній весільній сукні. З кожним словом він все більше зменшувався і опускав очі.

— Я не… Я не брешу… Будь ласка, Келен. Я люблю тебе. Весь світ для мене ніщо в порівнянні з тобою. Прошу тебе, повір. Я зроблю для тебе все.

Тільки, будь ласка…

Вмираючи в душі, Келен схопила його за волосся і ривком підняла голову, змушуючи дивитися на себе. В очах Ричарда танцювало божевілля. Колишній Річард кудись зник. «Тільки б не назавжди, — благала