Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Пішов, не встигнувши закінчити те, що хотів з тобою зробити. Просто пішов, і все.

Річард посміхнувся і міцно обняв її.

— Моя захисниця. Ти врятувала мене. — Він мить мовчав. — Отже, він тут, щоб порвати завісу. — Річард задумливо насупився. — І що ж сталося потім?

Келен твердо вирішила не говорити йому правди, але не могла винести його пильного погляду і уткнулась йому в плече. Вона напружено думала про те, як відволікти Річарда від цієї теми.

— А потім старійшини віднесли тебе сюди, і Ніссель зайнялася твоїм опіком.

Вона говорила, що опік жахливий, але компрес його швидко вилікує. Тільки тобі не можна кілька днів знімати пов'язку, щоб рана затяглася. — Вона погрозила йому пальцем. — Я тебе знаю. Ти захочеш зняти її якомога швидше. Ти думаєш, що завжди знаєш, як краще. Так от, нічого не вийде. Ти знімеш її, тільки коли я дозволю, Річард Сайфер.

Його обличчя спохмурніло.

— Річард Рал.

Келен подивилася на нього.

— Прости. Річард Рал. — Вона змусила себе посміхнутися. — Мій Річард.

Може, ти захочеш змінити прізвище, коли ми одружимося. Будеш Річард Амнелл. Чоловіки сповідниць зазвичай так і роблять.

Він усміхнувся:

— Мені подобається. Річард Амнелл. Чоловік Матері-сповідниці. Відданий чоловік. Люблячий чоловік. — Його очі знову затуманились. — Іноді я боюся, що сам не знаю, хто я або що я таке. Часом мені здається…

— Ти — частина мене. А я — частина тебе. Все інше не важливо.

Він неуважно кивнув. В очах його стояли сльози.

— Я хотів як краще з цією радою. Я сподівався знайти спосіб відвести біду.

А на ділі, як сказав Даркен Рал, зробив тільки гірше. Він має рацію, я просто дурень. І тепер у тому, що станеться, буде і моя вина.

— Річард, перестань. Ти змучений і поранений. Коли відпочинеш, ти знайдеш вихід. Все ще можна виправити.

Річард насупився, але нічого не сказав. Він відкинув ковдру і оглянув себе:

— А хто змив глину і одягнув мене?

— Старійшини. Ми з Ніссель спробували тебе одягти, — Келен почервоніла, — але ти для нас дуже великий і важкий. Так що вони заодно і одягли тебе. І то тільки всі разом, і це зайняло у них досить багато часу.

Річард кивав, але, здавалося, зовсім не слухав її. Він підняв руку до грудей, де зазвичай висіли свисток, драконий зуб і ейдж, але не знайшовв їх.

— Треба швидше забиратися звідси. Ми повинні знайти Зедда. Прямо зараз, поки не сталося ще щось. Де зуб Скарлет? Я повинен викликати її. І де мій меч?

— Усі наші речі залишилися в будинку духів. Річард на хвилинку задумався, потім погладив її по голові.

— Гаразд. — Він твердо подивився їй в очі. — Я сходжу за зубом і викличу Скарлет, а ти біжи до Везелен і одягай свою весільну сукню. Поки Скарлет прилетить, ми ще встигнемо одружитися. Як тільки вона з'явиться, ми відлітаємо. Він поцілував Келен в щоку. — Ми зіграємо весілля і будемо в Ейдіндрілі ще до темряви. Все буде добре, ось побачиш. Все буде добре. Я виправлю свою помилку і покінчу з цим. Обіцяю.

Келен обняла його за шию.

— Ми покінчимо з цим, — поправила вона. — Разом. Завжди разом.

Річард посміхнувся:

— Разом. Ти потрібна мені. Ти освічуєш мені шлях.

Келен відсунулася і строго на нього подивилася.

— Ну що ж, тоді слухай мої вказівки і роби те, що тобі говорять. Ти нікуди не підеш, поки Ніссель не дозволить тобі встати. Вона говорила, що, коли ти прокинешся, перемінить пов'язку і дасть тобі ліки. До тих пір ти залишишся тут. Ясно? Я не хочу, щоб ти помер у мене на руках після того, як я доклала стільки зусиль, щоб тебе врятувати. Що стосується мене, то я піду до Везелен, щоб остаточно підігнати сукню. Коли Ніссель закінчить, тоді, — вона знову погрозила йому пальцем, — і тільки тоді ти можеш піти і викликати Скарлет. Після цього ти збереш речі, знайдеш мене, і я вийду за тебе заміж. — Вона поцілувала його в ніс. — І то, якщо ти пообіцяєш, що ніколи мене не розлюбиш.

— Ніколи, — посміхнувся Річард. Вона поклала руки йому на плечі і сплела пальці у нього на потилиці.

— Зараз я розбуджу Ніссель і попрошу її поквапитися. Але, будь ласка, Річард, поквапся і ти. Викликай Скарлет відразу, як тільки зможеш. Я хочу полетіти звідси. І зробити це, поки сестра Верна ще далеко. Ніхто не знає, коли вона з'явиться знову, і я не хочу ризикувати. Я хочу опинитися якнайдалі звідси. І від сестер Світу. Я хочу знайти Зедда, щоб він визволив тебе від головних болів, поки вони не стали ще сильнішими.

Річард посміхнувся їй пустотливою хлоп'ячою посмішкою.

— А як щодо твоєї великого ліжка? Чи не хочеш ти заодно швидше добратися і до нього?

Вона легенько стукнула його по носі.

— У моєму великому ліжку ще не бувало чоловіків. Як би мені тебе не розчарувати.

Обійнявши Келен за талію, він притягнув її до себе і ніжно поцілував в шию. У точності в те ж місце, що й Даркен Рал.

— Розчарувати мене? Це, моя люба, єдина річ у світі, яка тобі не під силу. — Він ще раз поцілував її. — А тепер буди Ніссель. Ми втрачаємо час.

Келен, наскільки можливо, підтягла матерію вгору.

— Я ніколи не носила суконь з таким глибоким вирізом. Тобі не здається, що воно… відкриває надто багато?

Везелен, що сиділа навшпиньках, знизу вгору глянула на Келен і вийняла з рота кістяну