Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

Знайомий голос промовив моє ім'я, відволікаючи від поцілунків. Крізь чорну завісу побачила, що до нас хтось наближався. Майстер це теж помітив і напружився. Я стежила за кожним його рухом. На прощання він поцілував мене в лоба і розсипався горою попелу, вислизнув з моїх рук.

Приголомшена, я ще не прийшла до тями, коли до мене підбіг захеканий Макс.

— Що це було? Я бачив... як тебе огорнула якась хмара. Подумав прокляття чи ще якась магія.

— Я сама не зрозуміла, що зараз сталося.