Факультатив для (не) літаючої гарпії - Крістіна Логоша

Приголомшена, я оминала зачарованих. Значить, батько не вбив їх, а просто скував у кригі. Але навіщо?

— Тому я й подумав, що ти можеш допомогти. Адже…

— Це ж зробив мій батько? — закінчила я його фразу.

— Ні. Адже ти здається гарною людиною.

Я зупинилася біля жіночого образу. Іній розмивав риси, але я була певна, що переді мною Еланія Чейк — дочка ректора.

— Чи можна торкнутися? — запитала я.

— Звичайно.

Я потерла холодну поверхню навпроти її обличчя. Руки льодяніли, але наліт танув, і образ Еланії ставав чіткішим. Неможливо описати шок, який я зазнала, коли переді мною у льоду опинилася молода дівчина, віч-на-віч схожа на мене.

— Як це може бути? — прошепотіла я.

— Ви дуже схожі, я це одразу помітив. Прямо як рідні сестри.

— Або як мати та дочка...