Усі птахи в небі (ЛП) - Чарлі Джейн Андерс

— То ви справді переконані у тому, що ви сказали цьому хлопцеві? — спитала Патриція. — Що наша планета приречена, а людський рід є його єдиною частиною, яку варто зберегти?

— Ну... ні. Я не думаю, що ми єдині, кого варто зберегти. — Лоуренс відчув дивний сором, заперечуючи те, що говорив хвилину тому. — Я сподіваюсь, ми зможемо зберегти все. Але я стурбований, і це правда. Ми можемо пройти через точку неповернення. І має сенс не фіксувати всі наші надії на одній планеті.

— Звичайно. — Патриція опустила пусту тацю. — Але ця планета — не просто кам'яна кулька. Не якийсь хризоліт, який ми можемо продати. Розумієте? Вона означає трохи більше. Це ми самі. І це не просто наша історія. Як людина, яка розмовляла з багатьма іншими видами і істотами, я вважаю, що вони можуть захотіти проголосувати.

— Так. — Лоуренс відчував себе недосвідченим дипломатом саме в той момент, коли він повинен був бути куленепробивним. Це вибивало з колії. Він згадав свою розмову з Мейтером, і тепер побачив, як брудно це могло звучати для Патриції. — Вибачте. Я не мав на увазі такого розвиткуподій, це лише припущення. Ніхто не збирається так робити.

— Звичайно, я вважаю.

Деякі інвестори VCs підійли, щоб сфотографуватися з Лоуренсом, який був у костюмі від Armani, і забрали його від Патриції. Лоуренсові незабаром довелося піти, щоб отримані ним документи були нотаріально завірені і оформлені, що завжди робиться, коли ви купуєте компанію. Плюс переговорити з Мілтоном з приводу друкування тексту угоди. Він підійшов до Патриції і пробурмотів, що побачиться з нею пізніше, і вона ледве встигла сказати:

— Звичайно, — між розливанням напоїв і відповідями на питання про горішкову алергію.

Одного дня випадкова сингулярність підніме людину до кібернетичних висот, і можливо тоді хтось зрозуміє, що вони означають.

А може й ні.

Серафина запізнилася на вечерю, тому що її емоційні роботи страждали нервовим розладом. Геть усі.

— Ми цілий день з'ясовували, що їх турбує. Вони просто байдикували і кліпали волохатими віями. Ми розглянули всі зміни в лабораторії, намагаючись усунути всі можливі чинники, які могли їх засмутити. Можливо музика була іншою, або вони нещодавно оновили свій код...

Лоуренс не поспішав відповідати. Вирішення проблем та усунення несправностей було джерелом задоволення для них обох, і ділитися новинами по роботі було найкращим, що вони могли робити. Нейронні зв'язки висвітлювалися чіткіше, коли вони говорили про такі тупики і лабіринти, і тоді вони справді могли знайти якесь рішення. За винятком цього часу, вони купалися в світлі розуміння, що вже розійшлися.

І все-таки Лоуренс почувався незручно. З одного боку, через те, що Серафина запізнилася, і вони застряли, сидячи за столиком на тротуарі біля вишуканої піцерії, не маючи нічого, крім крихітної теплової лампи та трьох фрикадельок, щоб ізолюватися від паузи, поки не принесуть піццу. З іншого боку він намагався бути хорошим слухачем, хоча його займав власний проект, а активне слухання — важка робота. І люди все ще кидали на нього дивні погляди, навіть через тиждень після придбання MatherTec.

— Нарешті ми зрозуміли, що змінилося лише одне, — продовжила Серафина. Вона носила камзол, але сьогодні знову наділа свій громіздкий піджак, бо вони сиділи на відкритому повітрі. Тепла лампа зробила її шкіру бронзовою на вигляд. — Метт отримав Кедді, і привіз його до офісу. Як тільки ми вимкнули Кедді з діапазону WiFi, роботи заспокоїлися. Трохи. Метт захотів вияснити, чи у Кедді не було ніяких дивних додатків, встановлених недавно. Він був свіжий, з магазину.

— Діапазон WiFi. Вони отримували щось від Кедді, по їхній бездротовій мережі, що засмучувало їх. — Лоуренс витягнув власний Кедді і подивився на нього, ніби раптом виявив у нього якусь нову особливість. Він як і раніше виглядав як великий гітарний медіатор з криволінійною поверхнею, покритою алюмінієм. Кедді виконував сканування відкритих мереж стандартно, і не зв'язувався з іншими машинами в тій самій мережі, не маючи інструкцій робити це. Хіба що...

— Чого я не розумію, — констатував Лоуренс, розділивши третю фрикадельку, щоб Серафина мала половину. М'ясо було єдиним захистом від холоду, останнє в їхньому скороченому меню, поки вони чекали на піццу. — У твоїх емоційних роботів немає "емоцій" типу людських, вірно? Я маю на увазі, ніяких образ на когось. — Лоуренс опинився на тонкому льоду, і не на краю, а на мертвій середині озера, у сотні тендітних кроків в будь-якому напрямку. — Роботи лише імітують емоційні реакції на деякі ситуації, і вони намагаються підібрати такі, які відчувають люди навколо них. Правильно?

— Це звучить так, ніби ми розробляємо тривимірні аватари для відеоігор. — Серафина не зовсім відштовхнула своє крісло назад, але здавалося відсунулася трохи далі.

— Я добре розумію, що це набагато складніше за ігри, — сказав Лоуренс. — через відсутність ігрових мотивів, і фізичний світ, який набагато складніший.

— Але насправді точка зору полягає в тому, як ви знаєте, що ваші власні емоції є стихійними та справжніми, а не просто запрограмованим набором відповідей?

— Я цього не знаю. Мені цікаво або це цікаво. — Лоуренс був свідомий того, що це, мабуть, було поганою ідеєю — зізнатися своїй дівчині, що він часто замислюється, чи були