Як завоювати сніжну відьму. Академія Торенвес - Марго Вольська

– Та хай би він перетворився на сніговий пил, – фиркнув Есмонд. – Мені плювати. Я попереджав, що тобі треба мінімізувати контакти з тими, хто може дізнатись про справжню природу твого дару, а Джейсон – саме такий.

– Чому?

– Бо він демон.

– Ви… Ти… Ти теж! – я не змогла стримати обурення в голосі. – Дуже навіть демонячний демон, демонічніше нема куди! Але з тобою я маю до…

Я не договорила, бо Есмонд схопив мене, заключив в свої обійми і… поцілував. Ну що за дурна манера закривати мені рот!

Його поцілунок палив вогнем. Я відчула, як в мене буквально вливається його жар, і буквально затремтіла зсередини, вигнулась назустріч чоловікові. Мої нігті навіть крізь рукавички вчепились в його шию, лишаючи короткі подряпини, але Флеймові, здається, було плювати. Він пер вперед зі своїм поцілунком, мов той таран.

Хвиля магії вдарилась в тканину, намагаючись пробитись назовні, та я навіть не спробувала її приборкати. Куди більше мене хвилювало те, що Есмонд цілував мене. З язиком. Яка непристойність!

А найстрашніше було те, що мені подобалось. Я танула у нього в руках...

Буквально. Бо у нас під ногами за кілька хвилин уже красувалась чимала калюжка.

– Ти навіть з цими рукавичками намагаєшся створити купу криги, – прошепотів Есмонд просто мені в губи. – Тобі доведеться навчитись володіти своїм даром, інакше в ліжку завжди буде занадто багато води.

– В якому такому ліжку? – перепитала я, важко дихаючи.

– У нашому, – Есмонд підморгнув мені. – Бо якщо від поцілунку тебе так несе у магії, то що ж трапиться, якщо між нами станеться щось більше?

Я відскочила від нього, мов обпечена.

– Не станеться!

– Ти мені подобаєшся. Я тобі також…

– Це брехня!

– І ми пов’язані контрактом, – продовжив Есмонд, – який жодним чином не забороняє інтимні стосунки. Між іншим, демони часто одружуються з відьмами, якщо беруться їх навчати.

– Я своєї згоди не давала.

– Ти підписала договір. Раджу, до речі, так не кричати про нього в цих стінах, – підморгнув мені Есмонд.

– Надто багато порад!

– Виконую свої професійні обов’язки. До речі, ти їсти хочеш?

Я спохмурніла. Знов їсти! Та, на мій подив, мене справді мучив голод.

– Хочу. Але ж ще рано.

– Уже друга година дня, – знизав плечима Есмонд. – Нормально. Крім того, ти чаклувала два рази сьогодні, і досить серйозно, тож…

– Я ніколи не їла багато.

– Бо твоя магія жила в тобі і частково переходила у тілесну енергію, – пояснення демона здавалось логічним. – А зараз, коли ти нарешті почала використовувати свою силу, більше не потрібно ігнорувати зовнішні джерела підкріплення. Зараз я замовлю щось в університетській їдальні, – Есмонд потягнувся до невеликої шафки, що дозволяла пряму доставку просто в кабінет. Я бачила такі в гуртожитку, правда, їх там встановлювали одну на поверх, аби студенти могли повноцінно харчуватись.

Якщо мають гроші, звісно.

– Не переживай за фігуру, – продовжив спокійно Есмонд, коли замовлення було введено, – бо використання магії та активний спосіб життя нівелюють вживання їжі. До речі, який в тебе рівень магії? В бібліотеці мали визначити.

Я похмуро продемонструвала демонові маленький брелок з виведеною  на ньому сімкою. Чоловік зиркну на неї, похитав головою і зронив:

– Це ж як далеко заховали твій дар, що він до цього за всіма документами був нульовим?

– Батьки старалися, – зітхнула я. – Оберігали мене, як тільки могли. Може, не хотіли, аби мою силу спробував вкрасти якийсь демон.

– Можливо, – знизав плечима Есмонд. – Коли ми помиримось з твоїм батьком, я розпитаю його, як він це зробив. А поки що – їсти!

Я більше не сперечалась. Тільки подумала, може, Флейм ні в чому і не винен, якщо він так спокійно на все реагує?

Або просто має надзвичайну витримку і замислив щось погане. І який варіант ближче до істини, дізнаюсь я тільки на практиці.