Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Тобі треба потренуватися, - сказав Гаррі.
- Потренуватися?! - злісно запищала Вінкі. - Добі, тобі має бути соромно! Таке казати про своїх господарів!
- Вінкі, вони мені більше не господарі! - виклично сказав Добі. - Добі більше не турбує, хто що думає!
- Ох, Добі, який же ти поганий ельф! - простогнала Вінкі, знову заливаючись слізьми. - Мій бідолашний містер Кравч, що він там робити без Вінкі? Я йому потрібна, йому потрібна моя допомога! Я дбати про містера Кравча цілісіньке життя, а переді мною це робити моя мама, а ще перед нею - бабуся... ох, що б вони сказати, якби знали, що Вінкі звільнено? Ох, сором, сором! - вона заховала обличчя в спідничку й заридала.
- Вінкі, - твердо мовила Герміона. - Я впевнена, що містер Кравч прекрасно дає собі раду й без тебе. Ми його бачили...
- Ви бачити мого хазяїна? - затамувавши подих, підвела мокре від сліз обличчя Вінкі й витріщилася на Герміону. - Ви бачити його тут, у Гоґвортсі?
- Так, - підтвердила Герміона. - Він і містер Беґмен - судді на Тричаклунському турнірі.
- Містер Беґмен теж? - запищала Вінкі, і, спантеличивши Гаррі (а також, судячи з їхніх виразів облич - і Рона з Герміоною), знову набрала розлюченого вигляду. - Містер Беґмен поганий чарівник! Дуже поганий чарівник! Мій хазяїн його не любити, ох, не любити! Ніскілечки!
- Беґмен - поганий? - запитав Гаррі.
- О, так, - люто закивала головою Вінкі. - Мій хазяїн дещо Вінкі розповідати! Але Вінкі нікому нічого не казати... Вінкі... Вінкі вміє берегти таємниці свого хазяїна...
І на неї знову накотилися сльози. Чутно було, як вона жалібно хлипає в куцу спідничку:
- Бідний хазяїн, бідненький хазяїн, немає вже Вінкі, щоб йому допомагати!
Більше з Вінкі не вдалося витягти жодного осмисленого слова. Її лишили плакати, скільки хоче, і допили чай. Добі тим часом радісно базікав про життя вільного ельфа і про плани щодо зароблених грошей.
- Паничу Гаррі Поттер, Добі купить собі светра! - щасливо повідомив він, вказуючи на свої голі груди.
- Добі, я от що тобі скажу, - обізвався Рон, якому, здається, дуже сподобався цей ельф. - Я віддам тобі той, що мама зараз мені плете. На Різдво вона завжди дарує мені светра. Ти не маєш нічого проти темно-бордового кольору?
Добі аж засяяв.
- Ми можемо його трохи зменшити, щоб був якраз на тебе, - сказав йому Рон, - він гарно пасуватиме до твого чохла для чайника.
Коли вони вже готові були йти, на них навалилися ельфи, пропонуючи набрати з собою нагору різних наїдків. Герміона відмовилася, з болем дивлячись, як вони кланяються й роблять реверанси. Зате Гаррі з Роном напхали в кишені кремових тістечок та пиріжків.
- Дуже дякуємо! - сказав Гаррі ельфам, що товклися біля дверей, бажаючи друзям на добраніч. - Бувай, Добі!
- Паничу Гаррі Поттер... чи Добі може часом вас провідувати? - невпевнено поцікавився Добі.
- Певно, що можеш, - відповів Гаррі, і Добі засяяв.
- Знаєте що? - сказав Рон, коли він, Герміона та Гаррі, покинувши кухню, підіймалися сходами до вестибюлю. - Усі ці роки мене вражало, як Фредові й Джорджу вдається цупити з кухні їжу, а виявилося, що це зовсім неважко! Ельфи аж зі шкури пнуться, щоб її роздавати!
- Думаю, на краще ці ельфи не могли й сподіватися, - сказала Герміона. - Маю на увазі те, що Добі прийшов сюди працювати. Інші ельфи побачать, як прекрасно бути вільним, і незабаром до них дійде, що й вони хочуть волі!
- Будемо сподіватися, що вони не приглядатимуться до Вінкі, - озвався Гаррі.
- Вона повеселішає, - відказала Герміона з деяким сумнівом у голосі. - Коли мине шок, і вона призвичаїться до Гоґвортсу, то побачить, що без того Кравча їй набагато краще.
- Здається, вона його любить, - з повним ротом промугикав Рон (він саме взявся до тістечка з кремом).
- Зате невисокої думки про Беґмена, правда? - сказав Гаррі. - Цікаво, що Кравч торочить про нього вдома?
- Мабуть, каже, що він не дуже хороший начальник відділу, - припустила Герміона, - і, гляньмо правді у вічі... так воно і є.
- А я б краще працював у нього, ніж у Кравча, - сказав Рон. - Беґмен хоч має почуття гумору.
- Дивися, щоб Персі не почув, що ти так кажеш, - злегка всміхнулася Герміона.
- Персі нізащо б не працював у того, хто має почуття гумору, - сказав Рон, беручись за шоколадний еклер. - Персі не розпізнав би жарту, навіть якби той танцював перед ним наголяса, нап'явши на себе тільки Добів чохол для чайника.
- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДРУГИЙ -
Несподіване завдання
- Поттере! Візлі! Ви будете нарешті слухати?
Роздратований голос професорки Макґонеґел ляснув, наче удар батогом. Гаррі та Рон аж підскочили й подивилися на неї.
Урок трансфігурації закінчувався. Учні практично завершили свою роботу. Всіх морських чайок, яких слід було перетворити на морських свинок, закрили у великій клітці на столі професорки Макґонеґел. Невілова свинка лишилася з пір'ям. Учні переписали з дошки домашнє завдання: «Опишіть та наведіть приклади змін трансформуючого закляття при виконанні міжвидових перетворень». От-от мав прозвучати дзвінок, і Гаррі та Рон у дальньому кутку класу влаштували з Фредом і Джорджем «битву на мечах», замість яких використовували несправжні чарівні палички. Після окрику професорки Макґонеґел Рон завмер з бляшаним папугою, а Гаррі - з гумовою рибою.
- Нарешті Поттер і Візлі поводяться відповідно до свого віку - вони люб'язно продемонстрували нам це, - мовила професорка, сердито зирячи на них обох. Голова Гарріної риби обвисла й беззвучно впала на підлогу. За мить перед тим дзьоб Ронового папуги теж від'єднався від тіла. - Я всім вам хочу щось сказати.
Наближається Різдвяний бал - традиційна частина Тричаклунського турніру і прекрасна нагода поспілкуватися з нашими іноземними гостями. На бал запрошуються учні від четвертого класу й старші. Хоч, якщо бажаєте, можете запрошувати й молодших...
Лаванда Браун різко хихикнула. Парваті Патіл штурхнула її ліктем під ребра, напружуючи обличчя, щоб теж не захихотіти. Обидві озирнулися на Гаррі. Професорка Макґонеґел не звернула на них уваги, і Гаррі подумав, що це несправедливо, адже йому та Ронові вона щойно зауваження зробила.
- Усім одягти святкові мантії, - продовжувала професорка. - Бал почнеться на Святвечір у Великій залі. Початок о восьмій годині, а завершення - опівночі. Ще