Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Гаррі ще й досі не запросив Чо на бал. Вони з Роном страшенно хвилювалися, але, як зауважив Гаррі, Рон без партнерки не здаватиметься таким дурнем, як він сам - адже Гаррі разом з іншими чемпіонами мав відкривати бал.
- Про запас завжди залишається Плаксива Мірта, - похмуро пожартував він, маючи на увазі привидку, що оселилася в дівчачому туалеті на третьому поверсі.
- Гаррі, треба просто зціпити зуби й запросити, - сказав Рон у п'ятницю вранці таким тоном, наче вони збираються штурмувати неприступну фортецю. - Давай домовимось: коли зустрінемося ввечері у вітальні, то в обох уже будуть партнерки. Згоден?
- Е-е-е... Добре, - погодився Гаррі.
Проте щоразу, коли він того дня бачив Чо - на перерві, на обіді, і раз по дорозі на історію магії, - вона була оточена приятельками. Невже вона ніколи не ходить сама? Може, підстерегти її, як ітиме в туалет? Ба ні - здавалося, що навіть туди її супроводжують четверо чи п'ятеро дівчат. Але якщо не запросити її якнайшвидше, то її обов'язково запросить хтось інший.
Він ніяк не міг зосередитися на Снейповій контрольній з протиотрут, і в результаті забув додати основний складник - шлунковий камінь бізор. Це означало найнижчу оцінку, але Гаррі було байдуже. Він збирав усю свою відвагу для рішучого вчинку. Щойно прозвучав дзвінок, Гаррі схопив портфель і помчав до підвальних дверей.
- Побачимося на вечері, - гукнув він до Рона й Герміони і кинувся сходами нагору.
Йому треба було просто відкликати Чо на одне слово... Шукаючи її, він пробіг кількома коридорами і, навіть швидше, ніж сподівався, наткнувся на Чо - вона саме виходила з уроку захисту від темних мистецтв.
- Е-е-е... Чо... Можна тебе на хвилинку?
«Хоч би ж не так неприховано хихотіли», - зі злістю подумав Гаррі про подруг Чо. Добре, що хоч вона не сміялася.
- Звичайно, - сказала вона і відійшла з ним так, щоб не чули однокласниці.
Гаррі повернувся до неї, і шлунок його дивно підскочив - так буває, коли пропустиш сходинку, спускаючись додолу.
- Е-е-е... - протяг він.
Він просто не міг сказати їй цього. Просто не міг. Але ж мусив. Чо розгублено дивилася на нього.
Слова вилетіли раніше, ніж язик їх промовив.
- Хочнабалзіною?
- Що? - не зрозуміла Чо.
- Хочеш... хочеш піти на бал зі мною? - спитав Гаррі. І чому він почервонів саме в цю мить? Чому?
- Ох! - Чо почервоніла теж. - Ох, Гаррі, мені страшенно прикро, - було видно, що це справді так. - Я вже пообіцяла іншому хлопцеві.
- А-а... - тільки й сказав Гаррі.
Він почувався вкрай незвично: ще мить тому всередині все звивалося, мов клубок змій, а тепер здавалося, що в животі в нього порожнеча.
- Що ж, - сказав він, - нічого страшного.
- Мені дуже-дуже прикро, - тихо повторила вона.
- Усе нормально, - сказав Гаррі.
Вони стояли, дивлячись одне на одного.
- Ну... - нарешті обізвалася Чо.
- Так, - сказав Гаррі.
- Ну то па-па, - сказала Чо, і, все ще червона, пішла.
- З ким ти йдеш? - не стримавшись, гукнув їй услід Гаррі.
- З Седриком, - відповіла Чо. - 3 Седриком Діґорі.
- А-а, ясно.
Гаррі відчув, що його нутрощі знову повернулися на місце. Але тепер вони були налиті свинцем.
Геть забувши про вечерю, він повільно підіймався до ґрифіндорської вежі. З кожним кроком у голові відлунював голос Чо: «Седрик... Седрик Діґорі.» Седрик уже починав був Гаррі подобатись, незважаючи навіть на те, що той якось був переміг його у квідич, і що був гарний, популярний і улюблений чемпіон більшості школярів. Тепер Гаррі раптом зрозумів, що насправді Седрик - лише нікчемний красунчик з курячими мізками.
- Казкові вогні, - отупіло промовив він до Гладкої Пані - учора пароль було змінено.
- Так, авжеж, дорогенький! - провуркотіла вона, розгладила нову блискучу стрічку у волоссі, нахилилася вперед і пропустила його.
Гаррі увійшов до вітальні, озирнувся і, на свій подив, помітив Рона, котрий сидів у найдальшому кутку з посірілим обличчям. Біля нього сиділа Джіні й говорила щось підкреслено тихо й заспокійливо.
- Роне, що сталося? - спитав Гаррі, підходячи.
Рон поглянув на нього з виглядом невимовного жаху.
- Нащо я це зробив? - ошаліло спитав він. - Не знаю, що на мене найшло!
- Що ж ти зробив? - допитувався Гаррі.
- Він... запросив Флер Делякур піти з ним на бал, - пояснила Джіні. Видно було, що вона намагається приховати посмішку, продовжуючи зі співчуттям погладжувати Ронову руку.
- Що-що?! - не повірив Гаррі.
- Не знаю, що на мене найшло! - задихався Рон. - На що я розраховував? Там було повно людей... скрізь... я, мабуть, сказився... усі ж це бачили! Я проходив повз неї у вестибюлі - вона якраз розмовляла з Діґорі - і тут на мене найшло. Я її запросив!
Рон застогнав і затулив обличчя долонями. При цьому й далі бурмотів:
- Вона подивилася на мене, як на якогось морського слизняка. Нічого навіть не відповіла. А я... н-не знаю... нарешті отямився, чи що, і - драла!
- Вона частково віїла, ти правду казав, - мовив Гаррі. - Її бабуся була віїлою. Ти не винен. Думаю, що коли ти повз неї проходив, вона застосувала свою силу на Діґорі, а ти потрапив під вплив. Але вона дарма старалася. Він піде з Чо Чанґ.
Рон підняв очі.
- Я щойно запрошував її піти зі мною, - похнюплено сказав Гаррі, - і вона мені розповіла.
Джіні раптом перестала всміхатися.
- Це просто казна-що, - обурився Рон, - ми єдині залишилися без пари. Та ще Невіл. Угадай, кого він запросив? Герміону!
- Що? - вигукнув спантеличений новинами Гаррі.
- Отож! - до Ронового обличчя почав повертатися нормальний колір і він навіть засміявся. - Він мені розповів це після Снейпового уроку. Сказав, що Герміона завжди була до нього така люб'язна, допомагала з навчанням і все таке - але вона йому відповіла, що її вже хтось запросив. Ха! Якби ж то! Вона просто не захотіла йти з Невілом... Та й хто б ото захотів?
- Припини! - роздратувалася Джіні. - Не смійся!
