Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

Ніхто не поворухнувся і не вимовив жодного слова. Чулося лише як Петіґру зі свистом видихав повітря, хапаючись за груди. Блек з Люпином перезирнулися і водночас опустили палички.

- Ти єдиний маєш право вирішувати, Гаррі, - сказав Блек. - Але подумай... добре подумай, що він наробив...

- Нехай іде в Азкабан, - повторив Гаррі. - Він заслужив його, як ніхто...

Петіґру й далі сопів у нього за спиною.

- Добре, - погодився Люпин. - Гаррі, відійди. Гаррі завагався.

- Я лише хочу його зв'язати, - пояснив Люпин. - Нічого більше, присягаюся.

Гаррі відступив убік. З чарівної палички Люпина вилетіли тоненькі мотузки і за мить Петіґру вже звивався на підлозі, міцно обмотаний і з кляпом у роті.

- Та якщо ти спробуєш перевтілитися, Пітере, - загарчав Блек, цілячись чарівною паличкою на Петіґру, - тоді ми тебе таки вб'ємо. Ти згоден, Гаррі?

Гаррі глянув на жалюгідну постать на підлозі і кивнув так, щоб Петіґру це побачив.

- Гаразд, - Люпин раптом перейшов на діловий тон, - я не вмію зрощувати кістки настільки добре, як мадам Помфрі, тож краще, мабуть, накласти шину й відвести тебе, Роне, до шкільної лікарні.

Він підійшов до Рона, торкнув зламану ногу чарівною паличкою і стиха промовив «Ферула». Ногу зараз же обмотали бинти, що міцно прив'язали її до шини. Люпин допоміг йому встати. Рон обережно сперся на зламану ногу і навіть не скривився.

- Набагато краще, - зрадів він. - Дякую.

- А що буде з професором Снейпом? - ледь чутно питала Герміона, дивлячись на розпластану постать.

- Нічого серйозного, - заспокоїв її Люпин, нахиляючись над Снейпом і міряючи йому пульс. - Просто ви трохи... перестаралися. Ще й досі непритомний. Е-е... Краще, мабуть, не приводити його до тями, поки не доберемося до замку. А доправити його туди можна ось так...

Він прошепотів: «Мобілікорпус».

Здалося, мовби хтось потягнув за невидимі мотузки, прив'язані до Снейпових рук, шиї та колін. Його тіло опинилося у вертикальній позиції, а голова метлялася, як у чудернацької ляльки. Снейп завис над землею, а його ноги гойдалися в повітрі. Люпин підняв з підлоги плаща-невидимку і надійно запхнув його в кишеню.

- Двом з нас доведеться прикуватися до оцього, - сказав Блек, тицьнувши Петіґру черевиком. - Так буде надійніше.

- Я так і зроблю, - погодився Люпин.

- Я теж, - люто мовив Рон, шкутильгаючи до нього.

Блек просто з повітря вичаклував важкі наручники. Невдовзі Петіґру знову стояв на ногах - його ліва рука була прикута до правої руки Люпина, а права - до лівої Рона.

Рон стояв з кам'яним обличчям: справжню Скеберсову сутність він сприйняв як особисту образу. Криволапик м'яко зіскочив з ліжка і очолив процесію виходу з кімнати, радісно задерши пухнастого хвоста.

- РОЗДІЛ ДВАДЦЯТИЙ -

Цілунок Дементора

Гаррі ще ніколи не брав участі в такій дивній процесії. Криволапик спускався першим. За ним ішли Люпин, Петіґру й Рон, нагадуючи якусь химерну шестилапу комаху. Слідом плив професор Снейп, бамкаючи ногами по кожній сходинці; він тримався в повітрі завдяки власній чарівній паличці, що її скеровував на нього Сіріус. Завершували процесію Гаррі й Герміона.

Знову зайти в тунель було непросто. Люпин, Петіґру й Рон мусили рухатися боком, до того ж Люпин ні на мить не відводив від Петіґру своєї чарівної палички. Гаррі бачив, як вони незграбно протискалися один за одним. Гаррі йшов за Сіріусом, що керував Снейпом, голова якого раз по раз черкала об низьку стелю. Гаррі здалося, що Блек навіть не намагався цьому запобігати.

- Розумієш, що це означає? - зненацька запитав Сіріус Гаррі, коли вони повільно просувалися тунелем. - Що означає арешт Петіґру?

- Те, що ви тепер вільні, - відповів Гаррі.

- Так... А ще я... не знаю, чи тобі про це казали... я... твій хрещений батько.

- Так, я знаю.

- Ну.. і твої батьки призначили мене твоїм опікуном, - з певною незручністю зізнався Сіріус. - На той випадок, якби з ними щось трапилося...

Гаррі не вірив своїм вухам. Невже це правда?

- Я, звісно, зрозумію, якщо ти захочеш залишитися з тіткою й дядьком, - сказав Сіріус. - Але... все ж... подумай... Тільки-но я відновлю свою репутацію... якщо ти забажаєш... мати інший дім...

У Гарріних грудях неначе щось вибухнуло.

- Що... я можу мешкати з вами? - вигукнув він, гупнувшись головою об якийсь камінь на стелі. - Залишити Дурслів?

- Я так і думав, що ти не захочеш, - почав виправдовуватися Сіріус. - Я розумію. Я просто думав...

- Що?! Та навпаки!.. - мовив Гаррі майже так само хрипко, як і Сіріус. - Я давно мрію покинути Дурслів! А ви маєте де жити? Я можу туди приїхати?

Сіріус зупинився і глянув на Гаррі. Снейпова голова заскородила по стелі, але Сіріус на те не зважав.

- Ти - за?! - перепитав Блек. - Справді?

- Та звичайно!

І Гаррі вперше побачив, як виснажене обличчя Сіріуса осяяла щира усмішка. Різниця була вражаюча, мовби крізь кістляву маску раптом прозирнула молодша років на десять особа. На якусь мить він став схожий на того чоловіка, що усміхався на весіллі Гарріних батьків.

Вони більше не промовили й слова аж до кінця тунелю. Криволапик вистрибнув перший. Мабуть, він натиснув лапою сучок на стовбурі, бо коли Люпин, Петіґру й Рон вилізли з тунелю, Верба їх не атакувала.

Сіріус проштовхнув Снейпа крізь отвір і пропустив поперед себе Гаррі й Герміону. Нарешті, всі вилізли з тунелю.

Довкола було темно, світло виднілося лише з далеких вікон замку. Вони мовчки рушили вперед. Петіґру й далі сопів і постогнував. А в Гарріній голові все аж гуло: він піде від Дурслів і житиме з Сіріусом Блеком, найкращим другом його батьків... Що станеться з Дурслями, коли він скаже, що житиме в злочинця, якого вони бачили по телевізору!

- Бодай один хибний крок... - погрозливо мовив Люпин. Його паличка й далі була націлена на Петіґру.

Вони мовчки йшли галявиною. Замкові вогні дедалі ближчали. Снейп химерно плинув перед Сіріусом. калатаючи об груди власним