Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

Гаррі намацав свою ногу і щосили її вщипнув. Йому добряче заболіло, отже, це не якийсь химерний сон.

- Але...

- Цс-с! Слухай! Хтось іде! Я думаю... думаю, що то ми!

Герміона притулила вухо до дверцят комірчини.

- Кроки у вестибюлі... так, схоже, що це ми йдемо до Геґріда!

- Ти хочеш сказати, - прошепотів Гаррі, - що ми є і тут у комірчині, і там також?

- Так, - підтвердила Герміона, не відриваючи вуха від дверцят. - Я впевнена... це ми... За звуком, там не більше трьох осіб... ми йдемо повільно, бо ховаємося під плащем-невидимкою...

Вона змовкла, й далі уважно прислухаючись.

- Ми спускаємося парадними сходами...

Герміона сіла на перевернуте відерце. У Гаррі назбиралося багато запитань.

- Де ти взяла цей піщаний годинник?

- Він називається часоворот, - прошепотіла Герміона, - мені його дала професорка Макґонеґел у перший день навчання. Завдяки часовороту я цілий рік встигала на всі уроки. Професорка Макґонеґел узяла з мене обіцянку, що я нікому про це не розповім. Щоб отримати дозвіл, вона написала сотні листів у Міністерство магії. Пояснила їм, що я відмінниця, і ніколи не скористаюся ним ні для чого, крім уроків. Я обертала його назад, скажімо, на годину, і йшла на інший урок - ось чому я могла відвідувати кілька уроків водночас. Але... Гаррі. я не розумію, чого від нас хоче Дамблдор. Чому він сказав повернутися саме на три години? Як це може допомогти Сіріусу?

Гаррі глянув на її затінене обличчя.

- Він хоче, щоб ми змінили щось таке, що відбулося в цей час, - поволі промовив він. - А що тоді відбулося? Три години тому ми йшли до Геґріда...

- Зараз і є три години, тому і ми якраз ідемо до Геґріда, - сказала Герміона. - Щойно ми чули самих себе...

Гаррі насупився. Він думав так зосереджено, що, здавалося, відчував, як стискається його мозок.

- Дамблдор сказав... він сказав, що ми можемо врятувати більше, ніж одне невинне життя... - І тут Гаррі осяяло. - Герміоно, я зрозумів: нам треба врятувати Бакбика!

- Але ж... як це допоможе Сіріусу?

- Дамблдор повідомив, де вікно кабінету Флитві-ка! Там вони тримають Сіріуса! Треба підлетіти до того вікна на Бакбику і визволити Сіріуса! Сіріус сяде на Бакбика - і вони обидва врятуються!

Навіть у пітьмі Гаррі побачив, яким наляканим стало обличчя Герміони.

- Якщо нам пощастить зробити все непомітно, це буде просто диво!

- Але ж спробувати можна? - Гаррі звівся на ноги і теж притулився вухом до дверцят. - Наче нікого... Пішли...

Гаррі відхилив двері. Вестибюль був порожній. Якомога тихіше вони вискочили з комірчини і збігли кам'яними сходами. Тіні вже видовжувалися, а вершечки Забороненого лісу знову зазолотіли.

- А раптом хтось визирне з вікна... - пискнула Герміона, озираючись на замок.

- Біжімо! - рішуче мовив Гаррі. - Просто в ліс. Сховаємося за деревом і подивимось...

- Добре, але побіжимо довкола оранжерей! - задихано сказала Герміона. - Нам не можна з'являтися перед вхідними дверима, ми можемо зіткнутися самі з собою! У цей час ми були вже біля Геґріда!

Так до кінця й не збагнувши її слів, Гаррі зірвався з місця, Герміона - за ним. Вони промчали повз овочеві грядки до оранжерей, хвильку там перечекали, а тоді щодуху майнули повз Войовничу Вербу під рятівне укриття Лісу...

Опинившись у безпеці, Гаррі озирнувся. За кілька секунд підбігла захекана Герміона.

- Так, - видихнула вона, - тепер треба прокрастися до Геґрідової халупи. Але, Гаррі, так, щоб нас ніхто не бачив...

Вони мовчки йшли між дерев на самому узліссі. Угледівши Геґрідову хатину, вони почули, як хтось постукав у двері. Хутко сховалися за стовбур високого дуба і скрадливо визирнули. На порозі з'явився блідий тремтячий Геґрід, роззираючись, хто це стукав. До Гаррі долинув власний голос.

- Це ми, - прошепотів Гаррі. - Ми під плащем-невидимкою. Впусти нас, і ми його скинемо.

- Вам не вільно було приходити! - прошипів Геґрід, відступаючи набік. Вони зайшли. Геґрід швидко зачинив двері.

- Це просто неймовірно! - схвильовано мовив Гаррі.

- Поспішаймо, - прошепотіла Герміона. - Треба підійти ближче до Бакбика!

Скрадаючись під деревами, вони наблизилися до стривоженого гіпогрифа, що був припнутий до огорожі біля гарбузової грядки.

- Зараз? - прошепотів Гаррі.

- Ні! - сказала Герміона. - Якщо ми викрадемо його зараз, ті люди з Комітету подумають, що Геґрід відпустив його на волю! Мусимо зачекати, поки вони пересвідчаться, що він тут прив'язаний!

- Тоді нам залишиться не більше хвилини, - мовив Гаррі. Уся ця афера починала здаватися нездійсненною.

Тієї миті з халупи долинув брязкіт черепків.

- Це Геґрід розбив глечик з молоком, - прошепотіла Герміона, - зараз я знайду Скеберса...

І справді, за кілька секунд вони почули здивований вереск Герміони.

- Герміоно, - сказав раптом Гаррі, - а що, як ми... якщо ми просто увірвемося й схопимо Петіґру...

- Ні! - налякано прошепотіла Герміона. - Ти що, не розумієш? Ми порушимо один із найважливіших чаклунських законів! Нікому не можна змінювати час, нікому! Ти чув, що казав Дамблдор: якщо нас побачать...

- Нас не побачить ніхто, крім нас самих і Геґріда!

- Гаррі, а що б ти подумав, якби побачив самого себе, що вривається в Геґрідову хату? - запитала Герміона.

- Я... я подумав би, що я... здурів... Або... що відбувається щось, пов'язане з чорною магією...

- Власне! Ти б нічого не зрозумів, а може, навіть напав би сам на себе! Невже ти не розумієш? Професорка Макґонеґел розповідала, які страхіття траплялися, коли чарівники втручалися в час... Вони дуже часто помилково вбивали самих себе - в минулому або в майбутньому!

- Ну, добре, добре... - змирився Гаррі. - Це була лише ідея, просто я подумав...

Але тут Герміона штовхнула його ліктем і кивнула на замок. Гаррі витягнув шию, щоб краще бачити далекі вхідні двері. Сходами спускалися Дамблдор, Фадж, старенький член Комітету і кат Макнейр.

- Зараз вийдемо ми! - видихнула Герміона.

І справді, за кілька секунд відчинилися задні двері Геґрідової халупи, і Гаррі побачив, як разом з Геґрідом звідти вийшли Рон, Герміона і він сам. Поза сумнівом, це було найхимерніше в його житті відчуття: стояти отак за деревом і бачити самого себе на гарбузовій грядці.

-