Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Знову зчинився галас.
- Так, але він глузував, казав, що ми надто відстали...
- ...він нас не слухав...
- ...два сувої пергаменту!
Побачивши обурення на кожному обличчі, професор Люпин усміхнувся.
- Не хвилюйтеся. Я поговорю з професором Снейпом. Вам не обов'язково писати той реферат.
- Отакої?! - розчарувалася Герміона. - А я вже його закінчила!
Урок був дуже цікавий. Професор Люпин приніс скляний ящик з ліхтарником. Це кволе й безпечне на вигляд одноноге створіння було ніби зіткане із серпанку.
- Він заманює подорожніх у болото, - диктував професор Люпин. - Бачите ліхтарик на його лапці? Він собі стрибає... люди йдуть на світло... а тоді...
Ліхтарник за склом жахливо хлюпирснувся.
Коли задзвонив дзвоник, учні підхопили портфелі й рушили до дверей
- Одну хвилиночку, Гаррі, - покликав його Люпин. - На два слова.
Гаррі повернувся. Люпин накрив рядниною ящик з ліхтарником, повернувся до столу й почав запихати в портфель книжки.
- Я чув про матч, - сказав він, - і мені дуже шкода твоєї мітли. Чи можна її якось полагодити?
- Ні, - сказав Гаррі. - Верба розтрощила її на скіпки. Люпин зітхнув.
- Войовничу Вербу посадили того року, коли я вступив до Гоґвортсу. Ми з нею гралися - хто підійде якнайближче і торкнеться до її стовбура. Скінчилося тим, що хлопець на ім'я Дейві Ґаджен мало не розпрощався з оком, і нам заборонили до неї наближатися. Жодна мітла не вціліла б від цього дерева.
- А про дементорів ви чули? - насилу вимовив Гаррі.
Люпин кинув на нього поглядом.
- Так, чув. Таким лихим професора Дамблдора ще ніколи не бачили. Дементори останнім часом стали якісь неспокійні... розлютилися, що їх не пускають на територію школи... Це ж, мабуть, через них ти впав?
- Так, - зізнався Гаррі. А тоді, несподівано для себе самого, запитав: - Але чому?.. Чому вони так на мене діють? Хіба я такий...
- Слабкість тут ні до чого, - мовби читаючи його думки, втрутився Люпин. - Дементори діють на тебе сильніше за інших, бо ти пережив таке, що нікому й не снилося.
У кімнату зазирнуло осіннє сонце, кинувши промінь на посивіле Люпинове волосся і зморшки на його ще доволі молодому обличчі.
- Дементори - найгидомирніші істоти на нашій землі. Вони мешкають у найтемніших і найбрудніших місцях, люблять гнилизну і відчай, і звідусіль висмоктують спокій, надію та радість. Навіть маґли відчувають їхню присутність, хоча й не можуть їх бачити. Коли дементор поряд, у тобі зникають усі гарні відчуття і щасливі спогади. У твоїй пам'яті залишається тільки найжахливіше. А ти, Гаррі, пережив такі жахіття, що на твоєму місці будь-хто зірвався б із мітли. Ти не повинен цього соромитися.
- Коли вони до мене наближаються... - Гаррі втупився в Люпинів стіл і ледве міг говорити, - я чую, як Волдеморт убиває мою маму.
Люпин підняв руку, ніби хотів обняти Гаррі за плечі, але передумав. На мить запала тиша...
- Але чому ж вони прийшли на гру? - запитав із відчаєм Гаррі.
- Вони зголодніли, - незворушно відповів Люпин, клацнувши замочком портфеля. - Дамблдор не підпускає їх до школи, і їм нема від кого підживлюватися енергією... От вони й не стрималися, коли побачили такий натовп на стадіоні. Усі ці емоції... загальне збудження - то для дементорів справжній бенкет.
- В Азкабані, мабуть, жахливо, - пробурмотів Гаррі. Люпин похмуро кивнув.
- Фортеця стоїть далеко в морі, на крихітному острові. Проте і вода, і мури там практично зайві: в Азкабані в'язні потрапляють у пастку власного мозку, в якому не з'являється жодної радісної думки. Майже всі божеволіють за якісь кілька тижнів.
- Але ж Сіріус Блек зумів утекти, - сказав Гаррі. Портфель зісковзнув зі столу, і Люпин підхопив його на льоту.
- Це правда, - підтвердив він, випростуючись. - Блек зумів їх якось побороти. Я навіть не вірив, що таке можливе... Вважається, що дементори, якщо пробути з ними довший час, висмоктують з чарівників усю їхню силу...
- Але ж ви прогнали того дементора в поїзді, - несподівано сказав Гаррі.
- Існують... певні способи, - пояснив Люпин. - До того ж у поїзді був лише один дементор. Що більше їх є, то важче чинити їм опір.
- А які це способи? Ви можете мене навчити?
- Гаррі, я не великий мастак боротися з дементорами... якраз навпаки...
- А якщо вони знову припруться на матч? Я ж мушу якось захищатися...
- Ну.. - Люпин завагався, але глянувши в рішуче обличчя Гаррі, стрепенувся: - Гаразд, спробую допомогти. Але, мабуть, доведеться зачекати аж до наступного семестру. Маю багато роботи перед канікулами. І треба ж було мені захворіти в такий час!..
*
У Гаррі полегшало на серці: Люпин навчить його боротися з дементорами, і, може, йому вже не доведеться чути передсмертні вигуки мами. Також додала настрою нищівна поразка Гафелпафу в листопадовому матчі з Рейвенкловом. Зрештою, у Ґрифіндору ще залишалися шанси, але тепер він не мав права програти наступну гру. Вуд несамовито тренував команду, незважаючи на холодний дощ, що не переставав накрапати до самого грудня. Дементори більше не з'являлися: мабуть, гнів Дамблдора змусив їх залишатися на своїх постах біля входів у замок.
За два тижні до закінчення семестру небо раптом проясніло і стало молочно-біле, а багнисту землю одного ранку вкрила іскриста паморозь. У замку відчувалося наближення Різдва. Учитель замовлянь Флитвік оздобив свою класну кімнату мерехтливими вогниками, які виявилися справжніми феями з крильцями. Учні радісно ділилися своїми планами на час канікул. Рон і Герміона вирішили залишитися в Гоґвортсі. І хоч Рон пояснював це тим, що не витримає двох «персівських» тижнів, а Герміона запевняла, що мусить попрацювати в бібліотеці, Гаррі прекрасно розумів, що вони залишаються заради нього, і був їм за це безмежно вдячний.
Усі, крім Гаррі, були захоплені тим, що останні вихідні цього семестру можна буде провести в Гоґсміді.
- О, ми запасемося там різдвяними дарунками! - зраділа Герміона. - Мамі з татом страшенно сподобаються ті льодяники-зубочистки з «Медових руць»!
Змирившись із тим, що він знову буде єдиним третьокласником, що залишиться в замку, Гаррі позичив у Вуда журнал «Вибери мітлу». Тепер він тренувався на допотопній шкільній «Падучій зорі», повільній і тряській, і йому вкрай була потрібна нова мітла.
Суботнього ранку, в
