Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
- Важко буде грати, - занепокоївся Вуд, якому не ліз у горло шматок.
- Та не хвилюйся, Олівере, - заспокоювала його Алісія, - хіба ми боїмося дощу?
Квідич був такий популярний, що подивитися на гру поспішала вся школа. Шалений вітер збивав учнів з ніг і виривав парасолі. Уже перед роздягальнею Гаррі помітив Мелфоя, Креба і Ґойла, які, йдучи під величезною парасолею, реготали й показували на нього пальцями.
Переодягшись у яскраво-червону форму, команда чекала традиційних Вудових напучувань, але цього разу їх не було. Кілька разів Вуд поривався заговорити, але видобув із себе лиш якесь химерне шипіння. У відчаї похитав головою і помахом руки запросив їх на поле.
Вітер шаленів і не давав їм іти. Чворохкання грому заглушувало вигуки вболівальників. Гарріні окуляри заливало дощем. Як тут розгледиш того снича?
З протилежного краю поля наближалися світло-жовті гафелпафці. Капітани потисли один одному руки. Діґорі посміхнувся, а Вуд лише кивнув, мовби йому заціпило щелепи. По губах мадам Гуч Гаррі здогадався, що вона скомандувала: «На мітли!». Він витяг праву ногу з брудної баюри і закинув її на «Німбус-2000». Мадам Гуч піднесла до губ свисток. Ледь чутний звук сповістив про початок матчу. Команди зринули в повітря.
Гаррін «Німбус» здригався від вітру. За якихось п'ять хвилин Гаррі задубів і промок до нитки. Він ледве розрізняв своїх товаришів по команді, не кажучи вже про крихітного снича. Гаррі шугав сюди-туди, повз нього мигали червоні й жовті постаті. Він не мав жодного уявлення, що діється в грі - слова коментатора відносив вітер. На трибунах - суцільне море плащів і парасольок. Уже двічі його ледь не збили бладжери: дощ заливав окуляри, і він їх просто не бачив.
Гаррі втратив відчуття часу і насилу втримував мітлу. Небо потемніло, мовби ніч відібрала часточку дня. Двічі Гаррі ледве на когось не налетів - чи то партнер, чи суперник? Усі були такі мокрі, а дощ такий густий, що він ледве міг когось розрізнити...
Спалахнула блискавка, і відразу пролунав свисток мадам Гуч. Гаррі побачив крізь дощ контури Вудової постаті, що жестами веліла йому летіти до землі. Уся команда приземлилася в калюжу.
- Я взяв тайм-аут! - крикнув їм Вуд. - Усі сюди!
Вони збилися докупи на краю поля під великою парасолею. Гаррі зняв окуляри і поспіхом почав їх витирати своєю мантією.
- Який рахунок?
- Ми виграємо п'ятдесят очок, - відповів Вуд, - Швидше лови снича, бо доведеться грати до ночі.
- Я нічого в них не бачу, - Гаррі у відчаї помахав окулярами.
Тієї миті біля нього виринула Герміона. Вона накрила голову плащем і невідомо чого посміхалася.
- Я щось придумала! Давай окуляри, швиденько!
На очах у гравців Герміона ударила по окулярах чарівною паличкою, вигукнула: «Імпервіус!» і віддала їх Гаррі.
- Тепер вода їм не зашкодить! - усміхнулася вона!
Вуд ледь не кинувся її цілувати.
- Чудово! - хрипко вигукнув він, коли Герміона побігла на трибуни. - О'кей, друзі, пішли!
Герміонине закляття відразу подіяло. Гаррі, задубілий з холоду і мокрий як хлющ, тепер, принаймні, бачив. Він рішуче злетів у розбурхане небо, шукаючи очима снич. Старався уникати бладжерів і Діґорі, коли той мчав назустріч...
Знову чворохнув грім і спалахнула блискавка. Грати ставало дедалі небезпечніше, треба якнайшвидше зловити снича...
Він розвернувся, щоб знову помчати на середину поля. Ще одна блискавка осяяла трибуни, і в порожньому найвищому ряду Гаррі побачив щось таке, що примусило його забути про все. На тлі неба чітко вимальовувався силует величезного кошлатого пса.
Заціпенілі пальці Гаррі мало не випустили держак мітли, і його «Німбус» провалився на півметра вниз. Відгорнувши з очей мокре волосся, Гаррі придивився до трибун. Пес зник.
- Гаррі! - заволав у відчаї Вуд від ґрифіндорських воріт. - Гаррі! За тобою!
Гаррі роззирнувся. Седрік Діґорі мчав догори: між ними мерехтіла крихітна золота цяточка... Гаррі панічно притиснувся до мітли і гайнув на снич.
- Давай! - хрипів він до свого «Німбуса», а дощ періщив йому в обличчя. - Швидше!!!
Але раптом сталося щось незбагненне. На стадіоні запала моторошна тиша. Вітер і далі не вщухав, але перестав завивати, мовби хтось вимкнув звук. Чи, може, Гаррі зненацька оглух?
І тоді холодна хвиля жаху знову накрила й пронизала його наскрізь: внизу на полі щось рухалося...
Гаррі мимохіть відірвав погляд від снича і глянув униз. Близько сотні дементорів звели до нього свої невидимі обличчя. Його легені мовби налилися крижаною водою. І тут він знову почув, як хтось кричить... кричить просто у нього в голові... якась жінка...
«Не Гаррі, не Гаррі, тільки не Гаррі!..»
«Відійди, дурне дівчисько... Відійди негайно...»
«Не Гаррі, прошу, тільки не Гаррі... убий замість нього мене...»
Вихор білої мряки заповнював його заціпенілий мозок ... Що він тут робить? Куди летить? Їй треба допомогти... її ж зараз уб'ють...
Він падав і падав у крижаному тумані.
«Не Гаррі! Прошу... помилуй його... помилуй...»
Зареготав чийсь пронизливий голос, закричала жінка, і Гаррі зомлів...
- Яке щастя, що земля виявилася такою м'якою.
- Я вже була переконана, що він загинув.
- Але він навіть не розбив окулярів.
Гаррі чув чиїсь голоси, але не міг збагнути сенсу слів. Він не мав уявлення, де він, як тут опинився і що робив перед цим. Відчував тільки біль, ніби його добряче відлупцювали.
- Я ще ніколи не бачив такого жахіття.
Жахіття... такого жахіття... чорні постаті в каптурах... холод... крик...
Гаррі розплющив очі. Він лежав у шкільній лікарні. Довкола його ліжка зібралася вся команда, усі з голови до ніг у грязюці. Серед них Рон і Герміона, мокрі, мовби щойно вилізли з басейну.
- Гаррі! - вигукнув Фред, чиє обличчя під грязюкою було біле, як сметана. - Як ти почуваєшся?
Здавалося, ніби хтось пришвидшено перемотував йому пам'ять: блискавка... Грим... снич... дементори...
- Що сталося? - Гаррі так рвучке підвівся, що всі аж охнули.
- Ти впав, - пояснив Фред. - Там було десь... може... із п'ятнадцять метрів...
- Ми думали, що ти загинув, - Алісію й досі трусило.
Герміона тихенько вискнула. Її очі були червоні.
- А як же гра? - запитав Гаррі. - Що сталося? Чи буде перегравання?
Усі мовчали. На Гаррі накочувалася жахлива правда.
- Ми ж... не програли?..
- Діґорі зловив снича, - сказав Джордж. - Після того, як ти впав. Він навіть не знав, що сталося.
