Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг

- Покличте хтось професора Дамблдора. Швидко!

Учні озиралися і зводилися навшпиньки.

- Що тут таке? - запитала Джіні, котра щойно підійшла.

Наступної миті з'явився професор Дамблдор і почав протискатися до портрета. Ґрифіндорці розступалися, щоб дати йому дорогу, а Гаррі, Рон і Герміона підійшли ближче.

- О Господи!.. - вигукнула Герміона і схопила Гаррі за руку.

Гладка Пані з портрета зникла, а сам портрет був жахливо понівечений: усю підлогу встеляли клапті полотна.

Дамблдор глянув на понищену картину і стурбовано обернувся до Макґонеґел, Люпина й Снейпа, що саме до нього підбігали.

- Мусимо її знайти, - сказав Дамблдор. - Професорко Макґонеґел, прошу негайно розшукати містера Філча - нехай огляне в замку кожну картину: треба розшукати Гладку Паню.

- Шукайте вітра в полі! - заґелґотав хтось поряд. То був Півз Полтерґейст. Він погойдувався над юрбою і тішився, як завжди, коли бачив руйнацію і хаос.

- Що ти маєш на увазі, Півзе? - спокійно запитав Дамблдор, і Півзова посмішка дещо зів'яла. Він не наважувався дражнити Дамблдора. Натомість голос його став улесливим, проте аж ніяк не приємнішим за ґелґотання.

- Вона сховалася від сорому, ваше директорство, прошу пана. Вона в жахливому стані. Бачив, як вона бігла тим пейзажем, що на п'ятому поверсі, прошу пана, кривуляючи поміж деревами. Так страшно кричала! - радісно повідомив він, а тоді награно забідкався:

- От бідолашна.

- Чи вона казала, хто це зробив? - незворушно поцікавився Дамблдор.

- О, так, ваше професорство, - відповів Півз із таким виглядом, ніби тримав у руках здоровенну бомбу. - Він, знаєте, неймовірно розсердився, коли вона відмовилася його впустити. - Півз зробив сальто і вишкірився до Дамблдора, запхнувши голову поміж ноги. - Ох, і люта вдача у того Сіріуса Блека!

- РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ -

Зловісна поразка

Професор Дамблдор звелів ґрифіндорцям повертатися до Великої зали. За десять хвилин до них приєдналися гафелпафці, рейвенкловці і слизеринці. Усі були вкрай розгублені.

- Ми з учителями зараз ретельно обшукаємо весь замок, - оголосив Дамблдор, тимчасом як Макґонеґел і Флитвік замикали усі двері в залу. - Боюся, що задля вашої ж безпеки вам доведеться цю ніч провести тут. Гуртожитських старост я попрошу охороняти входи в залу, а всю відповідальність покладаю на старосту і старостиню школи. Прошу негайно доповідати мені про будь-яке порушення спокою, - звернувся він до Персі, що набундючився, мов індик. - Для повідомлень можете залучати привидів.

Дамблдор уже збирався йти, але раптом щось згадав:

- Ага, вам ще будуть потрібні...

Він легенько махнув чарівною паличкою, і всі столи відлетіли до стін. Ще один помах - і підлога вкрилася сотнями м'якеньких фіолетових спальних мішків.

- Приємних вам снів, - побажав Дамблдор і зачинив за собою двері.

Зала збуджено загула. Ґрифіндорці розповідали про свою пригоду.

- Усім лягати в спальні мішки! - крикнув Персі. - Негайно припиніть розмови! Через десять хвилин вимикаємо світло!

- Беріть мішки, - сказав Рон Гаррі й Герміоні. Вони схопили три спальні мішки й потягли їх у куток.

- Думаєте, що Блек і досі в замку? - нетерпляче зашепотіла Герміона.

- Здається, Дамблдор вважає, що так, - озвався Рон.

- Нам ще пощастило, що він з'явився сьогодні, - сказала Герміона, коли вони, не роздягаючись, позалазили в спальні мішки і сперлися на лікті, щоб продовжувати розмову. - Саме тоді, як у вежі нікого не було.

- Мабуть, він утратив відчуття часу, бо постійно мусить ховатися, - припустив Рон. - Забув, що це Гелловін. Інакше він би вдерся сюди.

Герміона здригнулася.

Усіх у залі цікавило одне: як Блек сюди потрапив?

- Може, він уміє являтися? - припустила якась рейвенкловка. - Ну, знаєте, виникати з нічого, просто з повітря.

- Або якось замаскувався, - додав п'ятикласник з Гафелпафу.

- Він міг просто прилетіти, - сказав Дін Томас.

- Слухайте, невже ніхто, крім мене, не прочитав «Історію Гоґвортсу»? - пирхнула Герміона.

- Цілком можливо, - озвався Рон. - А що?

- А те, що замок захищений не тільки мурами, - пояснила Герміона. - На нього накладено безліч усіляких заклять, і сюди не так просто проникнути крадькома. Хотіла б я бачити того, хто зумів би прошмигнути повз дементорів. Вони чатують на кожному вході і виході. Повз них неможливо навіть пролетіти. А Філч знає всі таємні переходи, і їх давно вже перекрили...

- Гасимо світло! - оголосив Персі. - Усі лягайте в спальні мішки і припиняйте розмови!

Свічки погасли. Світилися тільки сріблясті привиди, що літали тут і там і заклопотано перемовлялися зі старостами гуртожитків, а також зачарована стеля, всіяна зірками, як на справжньому небі. Шепіт і далі не вщухав, тож Гаррі мав відчуття, що засинає десь надворі під легеньке шелестіння вітру.

Щогодини в залі з'являвся хтось із учителів - перевірити, чи все гаразд. Десь біля третьої ночі, коли майже всі нарешті поснули, увійшов професор Дамблдор і пошукав поглядом Персі. Персі скрадався поміж спальними мішками і лаяв учнів за розмови. Він стояв саме неподалік від Гаррі, Рона й Герміони, коли до них стали наближатися Дамблдорові кроки. Діти миттю прикинулися сплячими.

- Хтось його бачив, пане професоре? - прошепотів Персі.

- Ні. Тут усе гаразд?

- Я все контролюю, пане професоре.

- Добре. Зараз їх краще не чіпати. Я знайшов тимчасового охоронця для ґрифіндорського портрета. Завтра вже можна буде завести всіх туди.

- А де Гладка Пані?

- Сховалася на карті Арґілширу, що на третьому поверсі. Очевидно, вона відмовилася впускати Блека без пароля, тож він на неї й напав. Вона й досі перелякана. А коли заспокоїться, містер Філч її відреставрує.

Знову рипнули двері, і залунали ще чиїсь кроки.

- Директоре? - Це був Снейп. Гаррі завмер і нашорошив вуха. - Ми обшукали весь четвертий поверх. Його там немає. А Філч оглянув підвали - там теж нікого.

- А як астрономічна вежа? Кабінет професорки Трелоні? Соварня?

- Усе обшукали...

- Дуже добре, Северусе. Правду кажучи, я й не сподівався, що Блек сховається тут.

- А як він сюди потрапив, професоре, маєте якісь здогади? - запитав Снейп.

Гаррі аж підвів голову, щоб краще було чути.

-