Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

— І що ж це?

Вона повернулася назад. По її щоці повільно котилася сльоза.

— Я тільки що дала йому єдиний шанс повернути собі улюблену. Тільки шкатулки Одена можуть повернути назад дію заклинання Вогняного ланцюга, яке відняло в нього Келен. Якщо він може повернути її собі, то тільки за допомогою шкатулок. Я дала йому єдиний шанс повернути собі людину, яку він любить більше всього на світі.

Зедд осів назад у крісло і прикрив обличчя руками.

Ніккі стояла з непохитною і прямою спиною, коли Зедд стік тілом на стільці перед нею і заплакав, закрившись руками.

Вона напружила коліна, побоюючись, що і сама ось-ось впаде на підлогу прямо перед собою. Вона твердо вирішила не дозволити ні єдиній сльозинці безконтрольно потекти по щоці. Їй майже це вдалося.

Коли вона закликала силу Одена, запускаючи в гру шкатулку від імені Річарда, та ж сила щось зробила з нею. Ця дія, в якійсь мірі, протидіяла пошкодженню заклинання Вогняного Ланцюга, що заразила і її.

Коли Ніккі назвала гравцем Річарда і завершувала зв'язок із силою, яку вона закликала, Ніккі раптово згадала, хто така Келен.

Ні, це не було відновленням її втраченої пам'яті про Келен — та пам'ять була стерта — це скоріше було схоже на переказ розмов з розумінням реального існування Келен, як раніше, так і зараз.

Здавалося, цілу вічність Ніккі була впевнена в тому, що Річард помиляється у своїй вірі про існування жінки, яку ніхто не пам'ятає.

Пізніше, коли Річард знайшов книгу «Заклинання Вогняного Ланцюга» і показав їм, що насправді відбулося, Ніккі нарешті повірила йому, але вона грунтувалася тільки на своїй довірі до Річарда і повірила тим роздобутим ним фактам. Але було уявне переконання, засноване лише на непрямому доказі.

Те переконання ніяк не грунтувалося на власних спогадах або досвіді. У неї не було своїх спогадів про Келен — в її розпорядженні була тільки пам'ять Річарда, його висловлювання і надані ним свідоцтва.

Вона вірила Річарду, а тому повірила в існування цієї жінки — Келен — користуючись зовсім не своїми доводами чи фактами.

Але тепер Ніккі знала — по-справжньому знала — що Келен реальна.

Все ж Ніккі не повернулася повністю пам'ять про ту жінку, але вона тепер інтуїтивно знала, що Келен є, що вона існує. Більше не було необхідності вірити в цей факт зі слів Річарда.

Тепер це було самовідчуттям, точно так само, як вона відчула б це безпосередньо сама. Виглядало так, ніби пам'ятаєш того, про кого тобі розповідали в минулому, просто не знаєш його в обличчя. Хоча й не знаєш обличчя тієї людини, але в її існуванні не сумніваєшся.

Ніккі знала, що тепер, завдяки контакту з владою Одена, завдяки тому, що ця влада над нею зробила, Келен для неї більше не буде невидимою. Ніккі зможе бачити її поряд з іншими.

Заклинання Вогняного Ланцюга все ще продовжувало тяжіти над Ніккі, але магія Одена, принаймні частково протидіючи заклинанню, зупинила подальше знищення пам'яті, дозволяючи їй знати правду.

Пам'ять про Келен не являла такої життєвої необхідності, як саме знання, що Келен — не вигадка.

Але тепер Ніккі зрозуміла, дійсно зрозуміла, що любов Річарда була не до фантома. Ніккі раділа за серце Річарда, але ця радість принесла і біль — її власне серце було розбите.

Кара дуже близько підступила до неї і зробила те, чого Ніккі ніколи б не сподівалася від Морд-Сіт: вона м'яко обняла Нікії за талію і притягнула до себе. Тільки що вона зробила те, чого ніхто й ніколи з Морд-Сіт не робив, поки не з'явився Річард. Річард змінив все. Кара, Ніккі — завдяки Річарду, його пристрасті до життя, вони змогли повернутися з самого краю безумства. Кожна з них перейнялася незвичайним розумінням Річарда, тим особливим зв'язком, способом бачити суть, і Ніккі сумнівалася, що хто-небудь ще, виключаючи Зедда звичайно, міг дійсно відчути це.

Більш того, ніхто крім Кари не міг цілком зрозуміти, що зараз відбулося і від чого серце Ніккі розбите.

— Ти все зробила правильно, Ніккі, — шепнула Кара.

Зедд випростався.

— Так, так і є. Будь ласка, прости мене, моя розумниця, я був несправедливо суворий до тебе. Тепер я бачу, що ти все зробила обдумано. І те, що ти зробила, прийшовши до таких висновків — правильно. І повинен зізнатися, що в даних обставинах, ти зробила єдиний правильний вчинок — тільки це і мало сенс зробити.

Прошу вибачення за те, що зіскочив на ті дурні припущення. Мені колись представилася можливість дізнатися про безліч тих надзвичайних небезпек, які супроводжують використання влади Одена — цілком можливо, що тільки я один серед живучих нині чарівників знаю про це більше кого б то не було.

Я навіть бачив магію Одена в дії, коли її закликав Даркен Рал. Частково через це у мене склалося інше уявлення, ніж те, яке подала ти. Незважаючи на те, я цілком і повністю згоден з тобою в тому, що ти зробила під впливом величезної осмисленості та хоробрості, не кажучи вже про розпач.

Так само, як і тобі, мені доводилося стикатися з відчайдушними вчинками перед обличчям неймовірних дивних речей, і я в змозі оцінити, наскільки часом вони необхідні.

Сподіваюся, ти опинишся правою в тому, що зроблено тобою. І нехай навіть я опинюся неправим, але зараз я скажу, що ти вчинила правильно.

Ну, добре, це тепер вже не має значення. Що зроблено, те зроблено. Ти ввела в гру шкатулку Одена і назвала гравцем Річарда. Відкинемо мої припущення, і давайте думати про наші нові завдання.

Тепер, оскільки це вже зроблено, нам потрібно докласти максимум зусиль і простежити, щоб це спрацювало. Ми повинні зробити все можливе, щоб допомогти Річарду. Якщо він зазнає невдачі, то всі ми зазнаємо невдачі. Все життя буде приречене.

Ці слова не дуже змогли допомогти