Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд
Зедд зметнув руки вгору.
— Але назвати Річарда гравцем — не єдиний спосіб для нього очолити нашу боротьбу і не єдиний спосіб для досягнення в ній успіху, зате цілком реальний шанс провалити її. Те, що ти зробила, може звести всіх нас в могили.
Блакитні очі Ніккі горіли засудженням, рішучістю, люттю і недвозначно говорили Зедду, що вона зітре його в пил і прах, якщо це буде необхідно, якщо він стане на її шляху. Він перший раз побачив наполягаючу на своєму Пані Смерть, що стояла перед ним розгнівана до сказу.
— Твоя любов до онука засліплює тебе. Він більше, ніж просто твій онук.
— Моя любов не…
Ніккі витягнула руку, вказуючи на Схід, у напрямку до Д'хари.
— А чи пам'ятаєш ти Сестер Тьми, що запустили заклинання Вогняного Ланцюга? Воно непомітно діє на нашу пам'ять. Це щось більше, ніж просто втрата спогадів про Келен. Воно поступово розкладає нашу пам'ять про те хто ми, що ми з себе представляємо, ким ми можемо бути.
Це стосується не тільки нашої пам'яті про Келен. Вихор наслідків заклинання з кожним днем посилюється. Кожен день примножує шкоду, яка наноситься ним.
Ми навіть не знаємо в повній мірі, про що саме ми вже забули, в той час, як з кожним днем все більше і більше втрачаємо пам'ять. Наша пам'ять, наша здатність мислити, до певної міри вже роз'їдена цим чортовим заклинанням.
Більше того, ми маємо справу із зараженим заклинанням Вогняного Ланцюга. Річард сам показав нам це. Присутність шимів в нашому світі ще більше посилило наслідки заклинання для нас.
Заражений Вогняний Ланцюг пропалює наскрізь весь світ живих. Крім руйнування самої природи того, хто ми і що ми, він знищує саму магію. Якби не Річард, ми б навіть не підозрювали про це!
Світ стоїть на межі не тільки завдяки Джегану і Імперському Ордену, він просто і непомітно руйнується невидимою роботою зараженого заклинання Вогняного Ланцюга.
Ніккі торкнулася пальцем скроні.
— Невже зараження так подіяло на Вас, що Ви не можете бачити реальну суть речей? Невже воно повністю розклало вашу здатність мислити?
Єдина протиотрута від каскадних наслідків Вогняного Ланцюга — шкатулки Одена. Це і є причина, по якій вони були створені — для того, щоб врівноважити і врятувати світ від дії заклинання Вогняного Ланцюга, якщо воно коли-небудь буде запущено.
Сестри Тьми запустили Вогняний Ланцюг. Для того, щоб захистити його, щоб зробити його наслідки незворотними, вони самі і запустили шкатулки в гру і назвали себе гравцями. Вони думають, що тепер нікому їм протистояти і ніхто вже їх не зупинить.
Можливо вони й праві. Я прочитала про те, як діє магія Одена в «Книзі Життя». Один раз будучи запущеною, гра не може бути зупинена.
Ми не можемо звернути заклинання Вогняного Ланцюга. Ми не можемо перешкоджати грі магії Одена. Світ живих вийде з-під контролю — ось до чого вони прагнуть.
Заради чого бореться Річард? Заради чого б'ємося всі ми? Або ми повинні просто здатися, сказати, що все це занадто важко, що це занадто ризиковано намагатися запобігти наше знищення?
Невже ми повинні відмовитися від нашого єдиного шансу? Невже нам доведеться залишити все, що дорого для нас? Невже ми дозволимо Джегану знищити всіх тих, кому дорога свобода? Невже ми дозволимо Братству Ордена поневолити весь світ?
Невже ми дозволимо заклинанню Вогняного Ланцюга ще більше зруйнувати нашу пам'ять про все прекрасне, що є у нас в житті?
Дозволимо зараженому заклинанню стерти магію і всіх, хто з нею народжений з лиця Землі? Ми просто повинні сісти і здатися? Невже ми дозволимо світу канути в лету в руках тих, хто так цього добивається?
Сестра Юлія відкрила доступ до магії Одена. Вона ввела шкатулки в гру. Як на це повинен відповісти Річард? Він повинен бути озброєний, щоб битися в цьому бою за магію. Тільки що я дала йому те, що йому так необхідно.
Тепер шанси в цій боротьбі зрівняні. Обидві сторони в цій битві тепер повністю в неї втягнуті, і результат її буде доленосним для нас всіх! Ми повинні довіритися Річарду в цій битві.
Кілька років тому тобі довелося зіткнутися з подібним рішенням. Ти знав можливі його варіанти, відповідальність, ризики і згубні наслідки бездіяльності. Ти нарік Річарда Шукачем Істини.
Зедд хитнув головою на знак згоди, насилу підпорядковуючи собі голос.
— Та так воно і було.
— І він виправдав твої сподівання, і зробив навіть більше, ніж ти від нього чекав, хіба не так?
Зедда лихоманило.
— Так, хлопчик виправдав мої надії, навіть більше ніж.
— Те ж відбувається і зараз, Зедд. Більше Сестри Тьми не єдині, хто має доступ до магії Одена. — Ніккі підняла руку, стиснувши її в кулак, — Я дала Річарду шанс, я дала шанс усім нам. З нашого боку я тільки що ввела Річарда в гру, надавши йому те, що необхідно для перемоги в цій боротьбі.
Крізь сльози Зедд дивився в очі Ніккі. Крім гніву і рішучості в її очах було щось ще. Зедд помітив тінь болю, яка промайнула в її погляді.
— І…
Вона відскочила.
— Що і?
— Незважаючи на всю логічність твоїх доводів, ти чогось не договорюєш.
Ніккі відвернулася, проводячи пальцями уздовж стільниці, біля накреслених кров'ю заклинань, стоворюючи які, вона ризикувала власним життям.
Стоячи спиною, Ніккі невизначено змахнула рукою неіснуючу порошинку, видавши цим рухом всю бурю емоцій, що вирували у неї всередині.
— Ти правий, — прошепотіла вона, насилу змігши почати говорити, — я дала Річарду ще щось.
Зедд завмер на секунду, спостерігаючи за тим, як