Ерагон. Брізінгр, або Сім обіцянок Ерагона й Сапфіри - Крістофер Паоліні

Коли пісня добігла кінця, Вершник піймав себе на тому, що думає про своє життя в Паланкарській долині, життя, яке ніколи не повернеться… Сльози затуманили йому зір.

Юнак дуже здивувався, коли відчув, що Сапфіра теж за чимось сумує. Раніше він ніколи не помічав, щоб дракон бодай раз був у такому настрої. Вершник уже хотів був спитати, що сталося, проте відчув, як всередині Сапфіри щось ворухнулось.

І коли в залі запанувала цілковита тиша, дракон вивільнив із себе таку могутню енергію, що Ерагонові на мить забило памороки. Невдовзі дракон схилився над Зоряним Сапфіром і торкнувся його поверхні кінчиком морди. Тріщини, що вкривали камінь химерним мереживом, засяяли так яскраво, ніби спалахи блискавки, а потім риштовання рухнуло на підлогу, й усі побачили, що Ісідар Мітрім був знову цілий-цілісінький.

До того ж, тепер сапфір мав глибший і багатший червоний колір, а внутрішній бік трояндових пелюсток укривав золотий візерунок небесної краси.

Гноми поглядали на Ісідар Мітрім, не вірячи своїм очам. Потому вони зірвались на ноги й так гучно заплескали Сапфірі в долоні, що легко могли б заглушити гуркіт водоспаду. Дракон тим часом вклонився галасливій юрбі й почвалав назад до Ерагона, наступаючи своїми лапами на пелюстки троянд.

«Дякую тобі», — прошепотіла Сапфіра, опинившись поруч зі своїм Вершником.

«За що?»

«За те, що допоміг мені. Твої почуття вказали мені вірний шлях. Без цього я б могла простовбичити там кілька тижнів, та й узагалі не певна, що відчула б натхнення відродити Ісідар Мітрім».

Звівши догори руки, Орик зумів сяк-так угамувати гномів.

— Від імені всієї нашої раси, — урочисто мовив він, — я дякую тобі за твій подарунок, Сапфіро. Сьогодні ти відродила гордість нашого королівства, і ми ніколи не забудемо того, що ти для нас зробила. І ніхто не скаже, що кнурлани — невдячний народ! Відтепер і назавжди гноми величатимуть твоє ім'я під час зимових свят поруч з іменами інших Великих майстрів нашого народу. А коли Ісідар Мітрім знову опиниться на верхівці Тронжхейма, твоє ім'я буде вигравірувано на Зоряній Троянді поруч із іменем Дюрока Орнтронда, який її огранив.

Потому Орик звернувся до них обох:

— Ви вкотре довели, що ми можемо вважати вас своїми добрими друзями, і я дуже щасливий, що мій названий батько прийняв вас до клану Дургрімст Інгейтум.

Після коронації відбулося ще безліч ритуалів, що мало цікавили як Вершника, так і його дракона. Ерагон тим часом допоміг Сапфірі витягнути з-поміж зубів овечу вовну. Завдання, що не кажіть, було не з приємних, Тож юнак залюбки прийняв би після нього ванну, проте в нього, на жаль, не було такої можливості.

Натомість Вершник і дракон подались на бенкет, влаштований на честь Орика. Святкування було гучним і тривало до пізньої ночі. Гостей розважали жонглери й акробати, а також трупа акторів, що показали виставу під назвою «Аз Сартосвренхт рак Балмунг, грімстборіт рак Квізагур». Ця назва означала: «Сага про короля Балмунга із Квізагура».

Нарешті святкування добігало кінця. Більшість гномів були вже напідпитку. Ерагон вирішив, що тепер можна вільно поговорити з Ориком. Тож він схилився до короля, що сидів за кам'яним столом:

— Ваша величносте…

Орик знехотя відмахнувся:

— Я не хочу, щоб ти весь час називав мене «Ваша величносте», Ерагоне. Це нікуди не годиться… Якщо того не вимагатимуть обставини, звертайся до мене на ім'я, благаю тебе. Хоча ні… Наказую! — по цих словах гном із посмішкою потягнувся за своїм кубком і ледь його не перекинув.

Ерагон теж посміхнувся:

— Орику, я хотів спитати, чи тебе й справді коронував сам Гунтера?

Підборіддя Орика лягло на його груди, й гном, провівши пальцем по ніжці кубка, відповів дуже серйозним голосом:

— Це було те, що могло бути найближчим до Гунтери на нашій землі. Гадаю, я відповів на твоє запитання, Ерагоне?

— Мабуть… Мабуть, що так… А він завжди з'являється, коли його кличуть? Невже він ніколи не відмовлявся коронувати ваших правителів?

Орик спохмурнів ще дужче, а його брови зійшлися на переніссі:

— Ти колись чув про короля й королеву єретиків?

Ерагон заперечно похитав головою.

— Вони були кнурланами, яким не пощастило отримати благословення Гунтери, хоч вони й сіли на трон. — Губи Орика стали нагадувати смужку. — Та їхнє правління тривало зовсім недовго.

Після цих слів Ерагонові здалося, ніби хтось зав'язав довкола його шиї міцну невидиму петлю:

— Ти хочеш сказати, що якби зібрання кланів обрало тебе своїм королем, а Гунтера відмовився тебе коронувати, то ти б не сидів зараз на цьому троні?

— Так… Або був би королем нації, яка бореться сама із собою, — відповів Орик, знизавши плечима. — Проте я майже не переймався цим, бо навіть бог навряд чи дозволив би мені розідрати країну на безліч клаптиків! Гунтера ніколи б цього не зробив!

— Але ж ти не знав напевне, — прошепотів Ерагон.

Орик заперечно похитав головою:

— Звісно ні, аж доки він не вдяг мені на голову шолом.

СЛОВА МУДРОСТІ

— Пробач, — прошепотів Ерагон, необачно зачепивши миску з водою.

Насуада спохмурніла, а на її обличчі з'явилися зморшки, бо по воді пробігли невеличкі брижі.

— За що? — спитала вона. — Гадаю, більш доречними зараз будуть вітання, адже ти виконав усе, заради чого я посилала тебе до гномів, та навіть більше.

— Ні, я… — Ерагон на мить замовк, збагнувши, що дівчина не помітила брижів. Закляття Насуадиного дзеркала було складене так, що та добре бачила Вершника й дракона, що б там не сталося. — Я просто зачепив миску рукою, ото й усе.

— Не переймайся й дозволь мені офіційно тебе привітати! Орик став королем…

— Навіть якщо все вийшло тільки тому, що на мене вчинили замах? — перебив її Вершник.

Дівчина посміхнулась:

— Авжеж. Навіть якщо все вийшло тільки тому, що на тебе було вчинено замах. Ти все одно зберіг наш союз із гномами, а це наближає нас до перемоги. Дозволь мені тільки поставити тобі останнє запитання: коли саме гноми зможуть приєднатися до варденів?

— Орик уже наказав своїм воїнам готуватись до маршу, — відповів Вершник. — Скоріше за все, кланам знадобиться декілька днів, щоб стягнути свої сили, проте щойно вони це зроблять, як відразу ж вирушать убік нашого табору.

— Чудово! Це дуже втішна новина. Невдовзі нам і справді знадобиться їхня допомога. А коли ви із Сапфірою збираєтеся повернутись? За три-чотири дні встигнете?

Крила дракона дрібно затремтіли,