Руда магія і повна торба пригод - Ляна Аракелян

– А тепер, нехай усі лопнуть від заздрощів!

Я подивилася на себе в дзеркало: зелене на вогненно-рудому виглядало справді дуже виграшно.

– Прекрасно. Дякую за ідею.

Я трохи помилувалася собою.

– А що? Буду законодавицею нової моди.

І, схопивши сумку, підморгнула:

– Підемо?

– Ага!

Моя поява в студентському дворі створила ефект вибуху. Тільки ледачий не показав у мій бік пальцем. Хтось сміявся, хтось зі здивуванням розглядав, а хтось підбігав, щоб доторкнутися до волосся. Третіх кілька разів прогнала Кхибра. Більше охочих помацати зачіску не знайшлося.

– Тримайся! Пам’ятай, що ти сьогодні – законодавиця нової моди, – шепнула подруга.

– Ой, Морошкіна!.. Ти м’яч на голову вдягла? Чи у вашому саду виросли гігантські апельсини?

Ну як же без отрути Ютари!

– Може, ти всю ніч цвинтарем носилася й розлякувала мирних небіжчиків? Зізнайся, це вони тебе так налякали?

Вона заливисто розсміялася, як і її свита із Зі та постійної подруги, імені якої я не знала, та й не дуже-то й хотіла знати.

– Куди мені до тебе! Це ви патрулюєте в будь-яку погоду. А я спокійно сплю на відміну від декого, – пирхнула я.

– Тоді вгамуй мою цікавість: хто тебе, вбогу, так налякав, що волосся стало дибки?

Свита мерзенно захихотіла.

– Це ви відстали від моди, – стримуючи себе з останніх сил, щоб не зірватися і не нагрубити, відповіла я. – Учора в ельфійську крамницю привезли експериментальний шампунь з острова Двох Зорь. Там тепер усі так ходять. А Сонценосні ельфи, на відміну від тебе, знаються на моді. Незабаром вся столиця буде з такими зачісками. А я – перша! Тож твоє прилизане волосся ще вчора вийшло з моди. Не паси задніх, Ютара!

Кхибра прикрила рот долонею, щоб не розсміятися. Я ж, гордо задерши підборіддя, покрокувала в бік їдальні.

– Руто, ти – зірка! Уявляю, який ажіотаж сьогодні буде в ельфійській крамниці. І не в одній! Вони весь Ситів перериють, поки не знайдуть, а потім...

– Потім ми що-небудь придумаємо, – філософськи зауважила я.

У їдальні я знайшла хлопців і простягнула їм флягу з ще теплим відваром.

– Це вам. Щоб не застудилися.

– Що це? – очі Богріса округлилися.

– Відвар. Тут малина, смородина і зміїний корінь. Ви ж під дощем вимокли, – шукаючи підтримки, я подивилася на Геру з Альгом, у яких від подиву витягнулися обличчя. – Це, щоб не захворіти.

– Я не про відвар, на голові в тебе що?

– Ах, це... Це новий ельфійський шампунь. Точніше, його наслідки, – майже пошепки додала я.

Герман з острахом доторкнувся до свого волосся.

– Не хвилюйся, з тобою нічого такого не станеться. Це жінкам судилося «страждати» від бажання швидко відростити волосся.

Альгін забрав флягу і розлив відвар у чашки.

– Дякую.

Герман помацав моє волосся.

– Ти схожа на стиглий абрикос.

– Дякую, добрий хлопче, втішив.

Я розвернулася і попрямувала до нашого столика, де сиділи ошелешені моїм зовнішнім виглядом одногрупники.

Гордо сідаючи за стіл, я якомога голосніше вимовила:

– Останній виск ельфійської моди. Треба ж долучати вас до новітніх віянь. Сонценосні ельфи цієї осені ходитимуть саме з такими зачісками.

Те, чого я домагалася, було зроблено – мене почули майже всі. Залою пройшла хвиля гарячого шепоту.

– Ні, Рутка, я знав, що ти безбашена, але не до такої міри! – кліпаючи довгими віями, сказав Рудик.

А Вальдек додав:

– Ти – найвідчайдушніша дівчина. Наша сестра ніколи б на таке не зважилася. Хоча вона досить сміливе дівчисько.

Я глянула на тролицю, та не стрималася і мало не впала обличчям у тарілку з молочною локшиною, ридаючи від сміху.

– Руто-о-о-о, ти неперевершена! – витираючи сльози, випалила Кхибра.

Я зробила знак рукою і пригнулася, група потягнулася до мене.

– Тільки, циц! Це безглузді наслідки шампуню для швидкого росту волосся. Підіграйте мені, будь ласка.

– Що шушукаєтеся? – пролунав над нами голос Ютари. – Відповідай негайно, Морошкіна, де купила шампунь?

Я багатозначно мовчала.

– Шампунь де брала?!

– Розмовляти навчись! Я хамкам не відповідаю.

Вірана закипала від злості.

– Гаразд, я сьогодні весь Ситів догори дриґом поставлю, але знайду його!

Ютара зі свитою вийшла з їдальні, а ми дали волю сміху.

– Я уявляю цю картину! Га-га-га! – голосно сміявся Вальдек. – Дайте мені шампунь Сонценосних ельфів! Га-га-га!