Варта у Грі. Артефакти Праги - Наталія Ярославівна Матолінець

— Безперечно, — Златан клацнув пальцями. — Можливо, їх прислали, щоби перевірити мою силу. Або травмувати достатньо й вивести з гри на якийсь час.

— У мене, здається, розвивається алергія на слово «гра». Та й тут не збігається дещо, — зауважила чаклунка, згадуючи зустріч із Бертоком. — Желібор знає, що його посаду пропонували тобі. Тому мав би усвідомлювати: щойно ти отримаєш місце Вартового, йому спокійніше житиметься.

— Можливо, його неприязнь до темних більша, ніж страх за власне місце. Та і я офіційно відмовився від суддівства. А після битви нічого атаками шпурлятися... — Златан слабко всміхнувся й пішов до плити. — Чай будеш?

— Буду.

Плита клацнула, над конфоркою затанцювали сині вогники газу. Однією рукою чех тримав чайник під струменем води, а іншою перебирав коробочки, які ще вчора приніс із супермаркету.

— Лаванда чи лимон? — пробурмотів він напрочуд безтурботно, а тоді обережно дістав з полички смугасті чашки, які теж придбав напередодні.

— Лимон... Слухай, а тобі не влетить за оце «Іменем суду наказую...»? — спитала Варта, на яку чехова безтурботність поки ще не поширилась. — У Львові ти уникав суддівської магії, щоби не видати себе.

— Бурштин на мене не донесе. Та й це всього лише магія, — Златан мигцем озирнувся через плече і клацнув накривкою чайника. — Потужна і доволі таємна, так. Але магія. Яку я чесно вивчав останні десять років. Наче немає законних причин заборонити мені її використання. Хоча статусні рукавички доведеться здати. Ну й гаразд, я собі вичеплю нові на чорному ринку... То ти вже не злишся, нехороша?

— Майже, — наморщила лоба Варта. — Та щоб тому Бурштинові язик відсох, скільки він паніки зчинив...

— Гей-гей, обережніше зі словами, — розсміявся хлопець. — Він нам ще знадобиться.

— На біса? — спохмурніла чаклунка. — Він так причепився до мене сьогодні в центрі, що ледь утекла. А коли побачила його ввечері просто в тебе під дверима!..

— Я тебе тільки прошу: не розбий йому носа під час наступної зустрічі. Він може бути скільки завгодно нарваним, але, попри це, Амброжек-Бурштин — глава празьких темних.

***

Наступного дня чаклунка знову прокинулася по обіді. Златан повідомив, що йому конче треба зустрітися з представниками чеської фракції, і повіявся кудись. Обіцяв повернутися до вечора, щоб зануритися в пошуки: попереду майоріли тривалі посиденьки в бібліотеці.

Фіолетово-вишневий синець під ребрами здавався страхітливим, але, на щастя, вузол усередині зник. Тому Варта черкнула Еверестові короткий звіт про свій стан і подяку за допомогу. Про всяк випадок додала, що поставить йому каву, коли повернеться. Але світлий відказав, що не п'є її, ніби ігнорував той факт, що всі справи у Львові вирішують «на каві», навіть якщо нею там і не пахне.

Варта осміхнулася на таку відповідь, нагадала собі, що часом зрозуміти світляків — це безнадійний задум, і вирішила засісти за пошту. Уранці вона отримала від спікера вагон мейлів з інформацією про склад суду, всі фракції, чинний статут та ще море документів, які пан Іренеуш наполегливо рекомендував проглянути, задля чого він навіть зателефонував. Ще поляк наполегливо просив називати його «Іреком», але Варта поки що ігнорувала це прохання, бо її завжди насторожували люди, які впадали у фамільярність після першої ж зустрічі.

— Пане Іренеуше, а які подальші плани Конгломерату? — спитала дівчина, вислухавши телефонні настанови спікера.

— Ми працюємо цілодобово, — бадьоро запевнив той. — Чеська фракція має перевірити певні варіанти в цих краях, а мої колеги з Польщі вже збирають делегацію до середньоазійців. Хоча, між нами кажучи, вони плюють на східних сусідів так, що я переймаюся виживанням послів. Але наш суддя не спиниться, доки не здобуде лобі у вас. Необачно забувати, панянко Аґато, що ви — уроджена полька, хоч і відхрещуєтеся від цього.

— Я така ж полька, як ви — світляк. Делегати дадуть собі раду? — Варта пригадала «пануся Емека» й подумки побажала йому успішної поїздки до середньоазійців, хоча за інших умов вона б воліла, аби вони його закатрупили.

— Ми маємо на меті обмін із вашими сусідами, якщо артефакти в них, — вів далі спікер. — У чеських світлих алхіміків повинен зберігатися цінний об'єкт роботи одного з середньоазійських майстрів. Якщо повернемо його до рідних країв, там оцінять наш жест.

— Чесно кажучи, пане Іренеуше, я не думаю, що наші сусіди здатні оцінити який-небудь жест, окрім середнього пальця, — хмикнула дівчина.

Спікер зареготав.

— Браво, браво, Аґато Станіславівно! Бачу, нам буде дуже кльово працювати разом!..

Одразу ж після Іренеуша Варті зателефонував чеський правлінець, який назвався Карелом Дворжаком. Дівчина пригадувала його з дня засідання: саме цей маг перед усіма заявив про зникнення артефактів. Вона сподівалася, що цього разу у Дворжака кращі новини, проте чех хіба що доброзичливіше, ніж на засіданні, заливався про те, яких зусиль докладе фракція, щоб задовольнити Вартових і виправити ситуацію.

— Сподіваюся, ми зможемо порозумітися з вами та молодим Богуміном, — додав він після тиради про те, що задля пошуку артефактів фракція згодна розібрати Карлів міст по каменюці й зібрати його наново.

— Це треба обговорювати з молодим Богуміном також, — дівчина пригадала про Златанові ранкові справи й спитала: — Ви вже зустрічалися сьогодні?

— Ми не контактували від дня засідання, — спокійно відказав темний. — Але цінуємо змогу натомість поспілкуватися з вами. Пряма спадкоємиця Станіслава та Амалії Тарновецьких. Страшно уявити, наскільки могутня магія дала вам другий шанс на життя...

— Якщо ви про колишнього главу, то він не дуже турбувався про добробут Вартових чи моє життя, — відповіла чаклунка, роздратована черговою брехнею Златана, який уранці бадьоро повідомив про зустріч із чехами.

— Розумію. Та прийміть пораду від доброзичливця: краще втримуватися від надто різких заяв про тих, хто стоїть — чи раніше стояв — вище за вас. Це можуть трактувати неоднозначно. При владі нікому не вдається залишитися безгрішним... — маг затнувся. — Але нові часи — нові люди. Ми цілковито за зміни. Про зміни, до речі: можемо запропонувати вам як, не побоюся цього слова, унікальній чаклунці хорошу роботу в Чехії. У разі, якщо ініціацію відтермінують.

— Сподіватимусь, що цього не станеться.

— Безумовно, так. Але ви — доросла жінка й повинні розуміти, як важливо мати запасний варіант.