Ігри Патріотів - Редгрейн Лебовскі

– У них надійна система охорони, там навіть стіни мають вуха. Тож наполегливо раджу дотримуватися ваших історій до найменших дрібниць, – мовив міністр, – у ці вихідні, в заміському маєтку проводитиметься бал, організований Патріотами в честь нових шанувальників їхнього руху. Там вони вишукують найбільш гідних для прийняття участі у випробуваннях. Ви – у списку запрошених. Зробіть все належне, щоб стати одними з них.

Орфей незадоволено фиркнув:

– Два дні? Прекрасно, нам дають тільки два дні, щоб вивчити цю кіпу паперів!

– Один, – поправила Меланта, – післязавтра ми будемо приводити вас в порядок, підбирати гардероб та інші деталі. Ви ж не можете з’явитися на бал в потертих джинсах, розтягнутих футболках і зі зброєю в руках. Тому сфокусуйтесь, часу обмаль.

– Теодор, ми так не домовлялися! – втрутився Бестибаль.

– Ми взагалі не збиралися вести будь-які переговори. Мисливці зараз повністю під керівництвом Міністерства. Тим, хто приймає участь у завданні, по закінченні наради забороняється підходити до будівлі Ліги на відстань гарматного вистіру! Ніяких зв’язків і повідомлень! І… у вас, здається, є якісь радари – здайте їх.

– Взагалі-то, це компаси! Ти – тупий шматок… – Патрік зашипів, жбурнувши свій компас на стіл. Софі поспіхом смикнула його за рукав, поки він не бовкнув зайвого. Вона знала, що міністр потім відіграється за будь-яке криве слово.

Меланта опустилася поряд з Евансом.

– Вас троє, – сказала вона, – Патріка супроводжуватиме Іва. Софі працюватиме в парі з Захарією. Ну, а з деталями ознайомитеся самі.

– Що? Але ж… – у Софі відняло дар мови. Такого вона не очікувала. Обвівши здивованим поглядом всіх присутніх, вона насилу продовжила. – Ми з Патріком завжди працюємо разом! Я… Чорт, Естель, невже ти нічого не зробиш?

– Не цього разу, – коротко відрізала вона, уникаючи протестів мисливців.

В середині Софі неначе щось обірвалося. Вона не могла дозволити комусь іншому виконувати небезпечне завдання в парі з її найкращим другом. Не те щоб Софі не довіряла Іві, ні, справа була навіть не в ній. Вони з Патріком були злагодженою командою і, завдяки рокам старанних тренувань, розуміли одне одного без слів. Часто їхнє життя залежало одне від одного… А якщо із ним щось трапиться? Перед очима все пливло, жар розливався по тілу і Софі вже готова була вибухнути гнівною тирадою, як відчула крижану руку Патріка поверх своєї. Він нахилився, прошепотівши:

– Все буде добре, Софі. Ми все одно надеремо їхні дупи!

– За вами заїдуть в четвер. У п'ятницю ви вирушите до маєтку, і якщо все пройде добре, залишитеся там до неділі. А після – ми зустрінемося, – міністр підвівся. Зупинившись біля дверей, Теодор Еванс ще раз окинув поглядом молодих людей і усміхнувся, – сподіваюся, ви вмієте танцювати.

Софі ще довго сиділа за столом, розгублено переварюючи все почуте. Патріку, як завжди, вдалося швидше опанувати себе. Підійшовши до Захарії, він простягнув йому руку і сказав:

– О п’ятій ми збираємося в «Ракеті» – невелика кав’ярня через дорогу звідси. Приходь, якщо захочеш.

Захарія потиснув руку, і, кивнувши, повернувся до Меланти. Жінка, розклала перед ним якісь папери, старанно щось пояснюючи.

Мисливці розійшлись. Патрік вже чекав на коридорі, і Софі поспішила за ним. Зачиняючи за собою двері, вона озирнулася і вловила тінь посмішки на обличчі ловця. Він підморгнув їй і знову взявся за папери.

7. Привіт, Дороті!

Обзавівшись декількома швами і пляшечкою зі знеболюючим, Софі поверталася з лазарету. Відчувала вона себе далеко не найкраще, шум у вухах не припинявся, а кожен її крок тупим болем віддавав у голові. Думки плуталися, намагаючись вислизнути від свідомості, і ніяк не вдавалося розставити все по місцях. Ну і нехай, вона займеться цим потім.

У коридорі то тут, то там снували люди в уніформі, виходячи з одних дверей, і зникаючи за іншими. Зелений Сектор тренувального центру займав з другого по п’ятий поверх і відводився під науково-дослідницькі лабораторії, лазарет та зали, де мисливці проводили щоденні тренування. Кожен мисливець, який проходив повз, дотримувався чіткого розпорядку, і, подумавши про це, Софі злегка посміхнулася. Адже одним із привілеїв команди Альфа була відсутність жорсткого графіку і обов'язку дотримуватися комендантської години.

Нарешті, вона спустилася на перший поверх і увійшла в хол. Тут було стільки людей, що він нагадував потривожений вулик. Протиснувшись між компанією молодих людей, які добряче скидалися на ніндзя в своїх чорних уніформах, вона побачила, що її вже чекають.

Дороті Фінч, молоденька секретарка Естель, зайняла найбільш вигідний оглядовий пункт, прилаштувавшись біля вхідних дверей, поряд з постом охорони, наполегливо вдивляючись у кожного, хто проходив повз.

Маленька тендітна Дороті на перший погляд справляла враження чарівної дівчини. Та варто було їй зрушити з місця і відкрити рота, це враження зникало, немов туман з першими променями сонця. Її катастрофічна незграбність носила згубний характер, а створюваний нею інформаційний хаос, відправляв логіку у тріумфальний нокаут у першому ж раунді.

Софі важко зітхнула. Обійти Дороті непоміченою не вдасться, а покинути будівлю Ліги, не привертаючи уваги, можливо лише вибравшись з вікна жіночій вбиральні на другому поверсі. І якби дія анальгетиків не була настільки сильною, Софі, не замислюючись, втілила б у життя цей варіант.

– Софі! – Дороті все-таки помітила її, і гарячково махаючи рукою, почала пробиратися крізь натовп. – Ой, що ж ти так виглядаєш погано? Важкий день, так? А ми не бачилися після «Механічної дами». О, ви ж сьогодні розмовляли з міністром, так? Я боялася, що проґавила тебе, але Патрік сказав, що ти у лазареті. Не хотіла завалюватися туди, сама розумієш – лікарі, кров, голки, – терпіти їх не можу, – відтарабанила вона на одному диханні, жодного разу не затнувшись.

«Ах, значить, Патрік сказав? Ну, Патрік, постривай у мене, за це я тебе по голівці не погладжу!»

– Виникли якісь проблеми? – мляво запитала Софі. Її дедалі більше бажання скрутитися калачиком і заснути прямо тут, посеред холу, здавалося, досягало критичної точки.

– Проблеми? Та ні, що ти… Які у нас, простих смертних, проблеми? Порівняно з твоїми, просто пшик. – Її погляд зупинився на папці, яку Софі тримала в руках. – О, то міністр доручив вам завдання? Круто, правда ж? Це все так цікаво! Так, так, я розумію, звісно, ти нічого не можеш розповісти, адже це державна таємниця. Подумати тільки, Ліга так багато робить для Міністерсва, а вони нас