Шосте Правило Чарівника, або Віра Занепалих - Террі Гудкайнд

По бруківці тупали коні. Фургони скрипіли і тріщали під вантажем. Лише основні магістралі, на зразок тієї, за якою йшли Річард з Ніккі, були достатньо широкими, щоб фургони могли рухатися в обох напрямках. По деяких вуличках можливий був тільки односторонній рух, причому найчастіше їх перегороджували зламані фургони. На одній з таких вуличок Річард бачив навіть упалого коня. Гниючий труп, навколо якого хмарами роїлися мухи, так і залишався запряженим в фургон, ніби чекав, поки хтось його прибере. Деякі вулички були настільки вузькими, що там могли проїхати лише ручні візки. А ще більш вузькі проходи були придатні тільки для пішоходів.

Сморід від покидьків на вулицях, що служили заразом і відкритим каналізаційним стоком, стояв такий, що в перший тиждень Річарда просто вивертало, поки він не звик. Але в провулках, де вони з Ніккі ночували, було ще гірше. Дощик лише вимивав з ям і щілин нечистоти, трохи розбавляючи бруд.

Всі міста, побачені Річардом з того моменту, як вони в'їхали в Старий світ і рухалися на південь від Танімури, були схожі на це. Скрізь жахливі злидні і нелюдські умови. Здавалося, все тут потрапило в якусь вічну пастку, вигрібну яму. Всі ці міста, де колись кипіло життя, були центром устремлінь і амбіцій, сюди люди прагнули в гонитві за мрією. Але якимось чином мрії перетворилися на сіру мерзоту розкладання. Здавалося, всім на все наплювати. Всі скидалися на сонних мух і попросту маялися, очікуючи, що життя покращиться, не маючи при цьому ні найменшого уявлення, як це краще життя повинно виглядати і коли воно настане. Вони існували, спираючись на тупу віру, впевнені лише в тому, що в загробному світі життя буде ідеальним.

Бачені Річардом міста в точності відповідали тому, як Річард бачив уготоване Новому світу майбутнє під п'ятою Імперського Ордена.

Однак це місце являло собою величезне місто, рівного по величині якому Річард зроду не бачив. Він би у житті не повірив, що такий мегаполіс може існувати, якби не побачив на власні очі. Брудні вулиці з обшарпаним будинками розбігалися по всіх горбах, займали всю низину і тяглися на багато миль на перетині двох річок. Жалюгідні халупи, побудовані абияк з глини, всяких деревинок, солом'яних цеглин і інших підручних засобів, у великій безлічі оточували місто з усіх боків, як брудна піна навколо гнилої колоди в стоячому ставку.

Таким було місто-країна Алтур-Ранг — нинішнє серце Старого світу і Імперського Ордена — рідне місто імператора Джегана.

Коли Річард з Ніккі тільки в'їхали в Старий світ і просувалися на південь до Алтур-Ранга, вони зупинилися в самому великому з північних міст Старого світу, Танімурі, де колись стояв Палац Пророків. Танімура однією з останніх в Старому світі потрапила під ярмо Ордена, була величним містом, з широкими бульварами, багатоповерховими будинками з колонами, аркадами і високими вікнами. Танімура, якою б великою вона не була, при найближчому розгляді виявилася окраїною Старого світу, досить далеко розташованою від центру, щоб розкладання тільки зараз доповзло до неї.

Там Річард трохи більше місяця працював підмайстром у каменярів, одним з дюжини, — тягав каміння і замішував розчин на будівництві присадкуватої непоказної будівлі. Для підсобних робітників каменярі тримали прості хатини, де ті жили з сім'ями, так що у Ніккі був дах над головою. В остаточному підсумку господар довірив Річарду працювати з мулярами. Коли один з каменотесів захворів, Річарду запропонували замість нього обтісувати гранітні плити.

Річард виявив, що йому подобається тримати в руці молоток і зубило, обточувати камінь так, як йому хочеться. В якійсь мірі це було схоже на різьбу по дереву. Тільки щось більше.

Час від часу господар, крутячись поблизу, стояв над Річардом, спостерігаючи, як він працює. І зрідка буркотливо вносив невеликі корективи в його метод роботи. Через якийсь час, коли господар зрозумів, що Річард принцип засвоїв і обтісує камінь так, як треба, він перестав за ним доглядати. Незабаром муляри стали віддавати перевагу обробленим саме Річардом каменям як кутовим каменям.

Потім прибули інші каменотеси для виконання більш складної роботи — виготовлення прикрас. Коли вони тільки прибули, Річарду дуже хотілося побачити їх роботу. Вони вирізали на лицьових панелях навколо входу величезні язики полум'я, що символізували Світло Творця. А під ним натовп скорчених людей.

Річард бачив безліч різьблення по каменю в різних місцях, де йому довелося побувати, починаючи від Палацу сповідниць в Ейдіндрілі до Народного Палацу в Д'харі, але ніде не бачив нічого подібного тих фігурах, що вирізали на стіні того будинку в Танімурі. Ці фігури не були ні граціозними, ні величними, ні надихаючими — зовсім навпаки. Скорчені, зігнуті, скулені під Світлом. Один з ремісників повідомив Річарду, що, тільки так і повинно зображувати людство — як грішний, жалюгідний й неосвічений натовп. Річард вирішив продовжити тесати брили каміння.

Коли праця мулярів над резиденцією Ордену в Танімуре закінчився, не стало й роботи. Теслярі помічників не потребували. Різьбярі, знаючи, що допомога в вирізанні фігур їм придасться, запропонували Річарду працювати з ними. Але він відмовився, пославшись на те, що не володіє потрібними здібностями.

До того ж Ніккі вже давно хотіла рухатися далі. Танімура була лише місцем, де можна було трохи підзаробити, щоб закупити провізії для майбутньої довгої подорожі. Річард із задоволенням забрався подалі від гнітючого видовища забудовування Танімури.

По дорозі в Алтур-Ранг у всіх містах, де вони проїжджали, Річард бачив багато різьблених зображень на будинках. І куди більше скульптур було на майданах чи біля входів у будинки. І всі вони зображували жахи: Володар підземного світу хльостає батогом людей; люди, самі собі виколюють очі; люди, що корчаться в агонії, страждаючі, покалічені і деформовані; люди рачки, як зграя собак, що переслідують жінок і дітей; зневірені, самі кидаються в могили. Було дуже багато зображень того, як за жалюгідними людьми спостерігає Світло Всеблагого Творця, зображеного у вигляді полум'я.

Старий світ являв собою суцільне оспівування страждань.

По дорозі на південь вони зупинялися в декількох містах, де Річард міг знайти тимчасову роботу без необхідності заносити себе в списки. Вони