Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця - Террі Гудкайнд

Джилліан нахилилася до Ніккі.

— Може, вона має на увазі такі катакомби, як на моїй батьківщині? — Вона опустила очі на Ніккі. — Підземні ходи, як у Каска?

Ніккі кивнула.

Річард знову виглянув з-під брезентовим завіси, вишукуючи щось, що виглядало б примітно, намагаючись помітити небудь ознаку того, де міг розташуватися такий вхід. Він перебирав у пам'яті все те, що він міг згадати про стародавні підземні печери в Каска.

Глибоко в надрах тих підземних приміщень було те місце, де вони знайшли книгу «Заклинання Вогняного Ланцюга». Лабіринт древніх тунелів і палат розтягувався на протязі миль. У Річарда пішла ціла ніч, коли він пустився в пошук по підземеллю, і він знав, що він побачив лише якусь частинку з них.

І все-таки виявити вхід виявилося важко. Це був лише маленький пролом, який вів вниз в потайний підземний світ катакомб. Знайти такий пролом на будмайданчику, під відкритим небом і з усіма цими солдатами навколо, виявилося багато серйозніше, ніж просто важко.

Він повернувся.

— Ніккі, як ти знайшла катакомби під Палацом?

Вона похитала головою.

— Вони знайшли.

— Вони знайшли їх? — Річард виглянув знову, коли розуміння осяяло його. — Добрі духи…

Тепер все ставало зрозуміло. Люди Джегана, викопуючи ями, нарвалися на стародавні катакомби. Мабуть, вони скористалися цими тунелями, щоб проникнути в палац.

— Вони забралися в палац і захопили тебе? Ти це хотіла сказати?

Ніккі кивнула.

Але якщо вони забралися у Палац, тоді чому вони все ще зводять насип? Він зрозумів, що, якщо катакомби були схожі з тими, що в Каска, то їм потрібно було явно щось більше, ніж такі тунелі, щоб ввести армію в Народний Палац. Це скидалося на спробу пропускати пісок через пісочний годинник.

Але могло бути й так, що насип залишався відволікаючим маневром, щоб відтягнути час і підготувати такий хід.

Був це відволікаючий маневр чи ні, Джеган міг впровадити шпигунів в Палац через катакомби. Якщо цей шлях вів усередину, нічого не можна б було сказати про можливий збиток, що міг принести такий пролом.

Напевно тими, хто прокрався всередину, були Сестри. Щоб захопити Ніккі, були потрібні Сестри. З їх ослабленою заклинаннями Палацу силою, він розумів, що їх повинно було бути більше ніж одна.

— Бригади, що рили землю для насипу, виявили катакомби, — припустив Річард вголос для Ніккі. — Сестри пройшли через катакомби і знайшли спосіб потрапити в Палац. Саме так вони і захопили тебе.

Хоча Ніккі пробивала тремтіння і біль, вона стиснула його руку на підтвердження.

Річард близько нахилився до Ніккі.

— Чи знає бодай хтось там нагорі, що Джеган знайшов спосіб пробратися всередину?

Вона негативно хитнула головою.

— Збираються всередині, — примудрилася проговорити вона.

Серце Річарда зупинилося.

— Вони збирають солдат всередині, щоб напасти зсередини на Палац?

Вона знову кивнула.

— Тоді нам краще пробратися туди і попередити їх, — уклав Брюс.

— Еді, — звернувся Річард до літньої жінки, що стояла праворуч від вози. — Ти чула все це?

— Так. Генерал прямо тут. Він почув також.

Річард виглянув з-під завіси. На відстані трохи правіше він помітив яму, де не було ніяких людських колон і возів.

Річард вказав з-під брезенту.

— Глянь он туди, навколо тієї ями. Там стоять чоловіки, рівномірно розподілені по окружності усієї області.

— Охоронці, — підтвердив генерал Мейфферт.

— Швидше за все, це те саме місце, де на дні ями вони натрапили на катакомби. Подивися — вони припинили всякі земляні роботи на відрізку між тим місцем і плато.

— Навіщо їм це знадобилося? — Запитав генерал.

— Катакомби древні. Ніхто не зможе сказати в якому вони зараз стані. Вони не хочуть ризикувати, а раптом обрушиться який-небудь з тунелів, ведучих у Палац.

— Напевно так, — сказала Еді.

— Ну і яким же чином ми спустимося в яму? — Поцікавився генерал Мейфферт.

— Якби ми роздобули побільше уніформ імператорської охорони, то ми б змогли спуститися туди, — запропонував Брюс.

— Можливо, — сказав Річард, — Але як тоді бути з Ніккі і Джилліан?

Брюс не знайшовся що відповісти.

— Безумовно, вони не зможуть пройти туди, — погодився генерал Мейфферт, — І візок, що спускається в охоронювану яму, очевидно збудить підозри.

— Можливо, — міркував Річард вголос, — А можливо й ні.

Генерал Мейфферт озирнувся назад через плече.

— Що ти маєш на увазі?

Річард м'яко струснув плечі Ніккі.

— Чи є книги в надрах катакомб?

— Так, — ледве впоралася вона з собою.

Річард знову повернувся до генерала.

— Ми можемо сказати охоронцям, що у зв'язку зі всією цією колотнечею в таборі сьогодні ввечері, імператор хоче перевезти безліч важливих книг у свою резиденцію, щоб переконатися, що вони будуть у безпеці.

Він відправив цю Сестру вперед, щоб простежити за тим, щоб він отримав ті книги, про які він турбується. Ти скажеш їм, що вони знадобляться тобі для організації контингенту охоронців для супроводу цінного вантажу назад у його резиденцію.

— Вони всі захочуть дізнатися, чому ми і охорону не привели з собою.

— Через заворушення, — запропонував Брюс. — Скажеш їм, що через заворушення, офіцери вирішили не ризикувати жодним охоронцем, і не відривати їх від завдання забезпечення захисту імператора.

Річард кивнув, схвалюючи ідею.

— Поки вони займуться організацією нашого ескорту, розбрівшись для зборів, ми прослизнемо в катакомби.

— Не всі охоронці будуть схильні до того, щоб залишити довірену їм ділянку і відійти на збори ескорту, — уклав Брюс. — Якщо ми їм запропонуємо подібну річ, то вона виявиться для них