Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз - Террі Гудкайнд

Але коли вона побачила, хто сидить на чолі Ради, тривога її переросла в жах. Високородний принц Фірен Кельтонський. Той, від кого вона прийшла просити захисту, сам виявився вершителем правосуддя. Страшно було бачити його сидячим в кріслі, яке завжди належало тільки Матері-сповідниці.

Схоже, далеко не все в Вищій Раді було благополучно.

І все ж Цірілла, не звертаючи на принца уваги, виклала Раді свої претензії. У відповідь принц Фірен встав і звинуватив у зраді королеву Галеї.

Без докорів сумління він поклав на неї відповідальність за ті злочини, в яких був винен сам. Він запевняв Раду, що Кельтон ні на кого не нападає, навпаки, сам змушений захищатися від жадібного сусіда.

На закінчення він прочитав присутнім лекцію про зло, яке несуть з собою жінки, які дорвалися до влади. Рада повністю з ним погодилася. Королеві Ціріллі навіть не дали можливості привести докази або хоча б виправдатися.

Вона стояла, втративши дар мови, а Рада, не втрачаючи часу, визнала її винною і ухвалила позбавити життя королеву Галеї шляхом відсікання голови.

Де ж Келен? Де ж чарівники?

Отже видіння пані Бевінвье говорило правду. Цірілла повинна була послухатися її або принаймні підготуватися до такого повороту подій. І Келен, попереджаючи її, теж була права: перший удар Кельтон завдав через заздрощі, а зараз, через роки, атакував знову, бачачи, що противник ослаблений.

У дворі замку королеву чекав почесний ескорт, готовий супроводжувати свою володарку додому. Їй треба було хоча б подбати про безпеку своїх людей! Але вона і цього не зробила.

Ледве було вимовлено останнє слово вироку, почулися відчайдушні крики і шум битви. Вірніше, не бою, а просто різанини. Галіанські воїни в знак поваги до Вищої Ради Серединних Земель прийшли без зброї.

Стоячи біля вікна в оточенні стражників, королева Цірілла в жаху дивилася, як гинуть її люди. Деяким вдалося заволодіти зброєю нападників і вчинити опір, але це було марно. Ворогів було уп'ятеро більше. Цірілла не могла сказати, чи вдалося комусь вислизнути, але вона всім серцем сподівалася на це. І молилася, щоб серед тих, що вижили, виявився її брат, Гарольд.

Червона кров парувала на білому снігу. Цірілла була в жаху від цієї розправи.

Єдине милосердя полягало в тому, що смерть була швидкою.

Королеву кинули на коліна перед Радою, і принц Фірен власним мечем обрізав їй волосся. Вона мовчки перенесла приниження і гордо підняла голову, намагаючись бути гідною своїх людей, яких вбили у неї на очах.

Всього година тому їй уявлялося, що біди її підданих ось-ось закінчаться, але виявилося, що це був тільки початок.

Її підвели до низеньких залізних дверей і ривком змусили зупинитися.

Цірілла мимоволі здригнулася, коли грубі пальці вп'ялися їй в зап'ястя. Біля протилежної стіни лежала драбина висотою у два людські зрости.

Стражник з ключами знову почав возитися з замком, проклинаючи проржавілий механізм. Він, як і всі інші, безсумнівно, був кельтонцем. До цих пір Цірілла не бачила жодної людини з колишньої охорони. Втім, майже всі вони були вбиті, коли військо Д'хари зайняло Ейдіндріл.

Нарешті двері відчинилися. За ними виявилася темна діра, що вела вниз. У Цірілли підкосилися ноги, і якщо б не руки конвоїрів, вона б, мабуть, упала. Її хочуть сунути в цю діру, а там напевно пацюки!

Цірілла спробувала знову знайти твердість у ногах. Все ж вона — королева!

Це їй вдалося, але вгамувати скажено посилене серцебиття вона не змогла.

— Як ви смієте садити даму в цю щурячу нору!

Принц Фірен підійшов ближче до чорної діри. В руках у нього був знятий зі стіни смолоскип.

— Щури? Так ось що турбує вас, моя пані? Щури? — Він глузливо посміхнувся. Незважаючи на молодість, принц досконало освоїв науку принижувати. Якби у королеви були вільні руки, вона вліпила б йому ляпас. — Дозвольте мені розвіяти ваші побоювання, королева Цірілла.

Він кинув факел в діру. Падаючи, той висвітлив чиїсь обличчя. В дірі були люди.

Людина шість, а то й десять. Один з них зловив факел.

— Королева турбується, чи немає у вас щурів! — Крикнув принц Фірен, схилившись над ямою. Голос його луною розлігся в стінах тунелю.

— Щури? — Озвався з ями хрипкий голос. — Нема щурів. Більше нема. Ми всіх давно з'їли.

Голос принца був повний непідробного участі.

— Ось бачите? — Сказав він. — Цей хлопець каже — немає ніяких щурів.

Тепер вам легше, моя пані?

Її погляд метався від освітленої факелом ями до обличчя принца і назад.

— Хто ці люди?

— Ну, в основному вбивці, які очікують виконання вироку, як і ви.

Справжні звірі, скажу по секрету. У мене до них просто руки не доходять.

Боюся, довге очікування не кращим чином вплинуло на їх характер. — Він знову посміхнувся. — Але, я впевнений, товариство королеви подіє на них благотворно.

— Я вимагаю окремої камери! — Цірілла насилу примусила себе вимовити ці слова.

Посмішка зникла. Принц здивовано підняв брову.

— Вимагаєте? Ви — вимагаєте? — Раптово він з силою хльоснув її по обличчю. — Ви нічого не можете вимагати! Ви не більш ніж злочинниця, повинна в загибелі моїх підданих! І тепер вас чекає смерть!

Щока Цірілли горіла від ляпаса.

— Ви не можете кинути мене туди, до них! — Вона знала, що це марно, але слова вирвалися самі собою.

Фірен випростався, поправляючи свою блакитну мантію, і голосно крикнув у чорну яму:

— Гей, хлопи, ви ж не станете ображати благородну даму, а?!

З ями долинув посилений луною смішок.

— Ще б, звичайно, ні! Ми не хочемо,