Шістка воронів - Лі Бардуго

Каз відчув бажання не визнавати цього, але не міг інакше пояснити те, що тільки-но бачив.

— Як?

— Важко щось стверджувати. Вам відомо про підсилювачі, котрі носять деякі Гриші?

— Бачив, — відповів Каз. — Кістки тварин, зуби, луска. Я чув, що не так легко їх отримати.

— Дуже складно. Але вони лише додають Гришам сили. Юрда парем змінює їхні здібності.

— І?..

— Гриші маніпулюють матерією на найбільш фундаментальному рівні. Його називають Мала Наука. Під впливом парем ці маніпуляції пришвидшуються й стають точнішими. Теоретично юрда парем — це лише стимулятор на кшталт свого більш поширеного родича. Але вона, імовірно, робить відчуття Гришей гострішими й сильнішими. Вони можуть створювати сполуки з надзвичайною швидкістю. Те, що було неможливим, перестає бути таким.

— А як вона діє на таких нікчем, як ми з вами?

Схоже було, що Ван Ек трохи набурмосився від думки, що може мати щось спільне з Казом, але відповів:

— Для нас вона смертельна. Звичайна людина не може перенести навіть малої дози парем.

— Ви сказали, що нагодували трьох Гришей. На що здатні інші?

— Ось тут… — мовив купець і потягнувся до шухляди.

Каз звів пістоль:

— Спокійніше.

Перебільшено повільно Ван Ек засунув долоню до шухляди й дістав золотий зливок.

— Колись це був свинець.

— А я колись горів у пеклі!

Ван Ек знизав плечима.

— Я можу стверджувати лише те, що бачив. Творець узяв шматок свинцю до рук — і за мить ми отримали це.

— А як ви взагалі знаєте, що воно справжнє? — поцікавився Каз.

— Воно має таку саму температуру плавлення, як золото, таку саму вагу й ковкість. Якщо навіть воно не абсолютно ідентичне до золота, різниці ми поки що не виявили. Можете протестувати, якщо хочете.

Каз затиснув ціпок під пахвою й узяв із рук купця важкенький зливок. Поклав до кишені. Золото це чи майстерна підробка — за такий завбільшки шматок жовтого металу на вулицях Бочки можна вторгувати багато чого.

— Ви могли взяти його де завгодно, — зауважив Бреккер.

— Я збирався запросити Творця пана Уда сюди, щоб він показав Вам усе сам, але, на жаль, він недобре почувається.

Казів погляд ковзнув кволим обличчям і вологим лобом Мікки. Було очевидно, що за наркотик доводиться платити чималу ціну.

— Припустімо, усе це правда, а не дешевий фокус із монетками. Як це стосується мене?

— Можливо, ви чули, що Шу раптом сплатили свої борги Керчу несподіваним золотим потоком? Про вбивство торгового посла з Новозем я? Про крадіжку документів із військової бази в Равці?

Так ось яка таємниця ховалася за вбивством посла у вбиральні. А золото, яке припливло сюди на трьох кораблях, імовірно, виготовив Творець. Каз нічого не чув про документи з Равки, проте все одно кивнув.

— Ми впевнені, що всі ці події — справа рук Гриші під керівництвом шуанського уряду та впливом юрди парем. — Купець пошкріб рукою підборіддя. — Пане Бреккер, я хотів би, щоб ви подумали кілька хвилин про те, що я вам оповідаю. Коли люди починають проходити крізь стіни, жодну фортецю чи схованку вже не можна вважати надійною. Люди можуть перетворювати свинець на золото чи будь-що інше, вони здатні змінити який завгодно матеріал, що існує у світі, — фінансові ринки поглине хаос. Світова економіка просто зникне.

— Звучить непогано. Чого ви хочете від мене, Ван Еку? Бажаєте, Щоб я вкрав вантаж? Формулу?

— Ні, я хочу, щоб ви вкрали людину.

— Викрасти Бо Юл-Баюра?

— Урятувати його. Місяць тому ми отримали від нього листа з проханням про надання притулку. Бо Юл-Баюр був занепокоєний планами уряду щодо юрди парем, і ми погодилися допомогти йому втекти. Уже було домовлено про зустріч, але в найвідповідальніший момент почалася перестрілка.

— Із шуанцями?

— Ні, з фієрданцями.

Каз насупився. Фієрданські шпигуни, мабуть, широко розкинули свої тенета в Шу Хані й у Керчі, якщо їм удалося так швидко дізнатися про наркотик і плани Бо Юл-Баюра.

— То відправте по нього котрогось зі своїх агентів.

— Дипломатична ситуація дещо делікатна. Дуже важливо, щоб наш уряд не могли пов’язати з Юл-Баюром жодним чином.

— Ви мусите розуміти, що, імовірно, він уже мертвий. Фієрданці ненавидять гришників. Навряд чи вони дозволять інформації про наркотик поширитися.

— Наші джерела кажуть, що він дуже навіть живий і чекає на слухання справи, — Ван Ек відкашлявся, — у Льодовому Дворі.

Кілька секунд Каз пильно дивився на купця, а потім пхикнув.

— Що ж, було дуже приємно знепритомніти й побувати у вас у полоні, Ван Еку. Не сумнівайтеся, коли настане час, я сповна відплачу вам за гостинність. А зараз накажіть одному зі своїх лакеїв провести мене до виходу.

— Ми готові запропонувати вам п’ять мільйонів крюґе.

Бреккер заховав пістоль до кишені. Він більше не боявся за своє життя, лише обурювався, що цей пройдисвіт змарнував його час.

— Може, це здасться вам дивним, Ван Еку, але ми, канальні щури, цінуємо своє життя так само, як ви своє.

— Десять мільйонів.

— Немає сенсу в зарплатні, яку я не отримаю живим. Де мій капелюх? Ваш Плинороб часом не залишив його в провулку?

— Двадцять.

Каз замовк. Він мав моторошне відчуття, що вирізьблені на стінах рибини прислухаються до їхньої розмови.

— Двадцять мільйонів крюґе?

Ван Ек кивнув, хоча й вигляд у нього не був радісним.

— Я мушу переконати свою команду взятися за самогубну місію. Ідеться про великі гроші.

Не те щоб це було правдою. Незалежно від того, що він казав купцеві, у Бочці була ціла купа людей, чиє життя не мало сенсу.

— Двадцять мільйонів крюґе навряд чи можна назвати дрібними грошима, — вибухнув купець.

— Ще нікому не вдавалося втекти з Льодового Двору.

— Тому ви й потрібні нам, пане Бреккер. Можливо, Бо Юл-Баюр уже мертвий або виказав усі свої секрети фієрданцям, але ми гадаємо, що маємо ще дрібку часу, перш ніж таємниця юрди парем просочиться назовні.

— Якщо шуанці мають формулу…

— Юл-Баюр присягався, що йому вдалося обдурити своїх начальників і зберегти деталі приготування в секреті. Ми сподіваємося, що вони працюють лише з тією обмеженою інформацією, котру він їм надав.

Жадібність вклоняється мені. Може, Каз був занадто самовпевненим щодо цього. Зараз жадібність працювала на Ван Ека. Важіль посунувся, подолавши Бреккерів спротив і поставивши його на місце.

Двадцять мільйонів крюґе. Що ж це за робота така? Казові не було відомо нічого про шпигунство чи урядові лайки, але чому викрадення Бо Юл-Баюра з Льодового Двору має чимось відрізнятися від реквізування коштовностей із сейфа купця. «Найзахищенішого сейфа у світі», —