Гаррі Поттер колекція (комплект із 7 книг) - Джоан Роулінг
Наближалася одинадцята, і вся школа рушила на стадіон для квідичу. Був досить паркий день, який обіцяв грозу. Рон з Герміоною підбігли, щоб побажати Гаррі удачі, перше ніж він зайде до роздягальні. Гравці одягли яскраво-червону ґрифін-дорську форму, а тоді посідали, щоб вислухати традиційні передматчеві настанови Вуда.
- Слизерин має кращі мітли, ніж ми, - промовив він, - тут годі заперечити. Але ми маємо кращих гравців. Ми тренувалися ретельніше за них, літали і в погоду, і в негоду («Що правда, то правда, - пробурмотів Джордж Візлі. - Я ще від серпня не був сухим»), тож вони ще проклинатимуть той день, коли дозволили малому слизняку Мелфою купити собі місце в команді.
Схвильовано здіймаючи груди, Вуд повернувся до Гаррі:
- Ти, Гаррі, повинен показати їм, що для ловця багатий батько - то ще не все. Гаррі, ти мусиш або впіймати снича раніше за Мелфоя, або померти. Сьогодні нам конче потрібна перемога! Нічого, окрім перемоги!
- Так що розслабся, Гаррі, - підморгнув йому Фред.
Коли ґрифіндорці виходили на поле, їх привітав гамір трибун; здебільшого лунали підбадьорливі вигуки, адже Рейвенклов і Гафелпаф бажали Сли-зеринові поразки. Проте слизеринці зняли теж чималий галас і засвистіли. Мадам Гуч, тренер з кві-дичу, попросила Флінта й Вуда потиснути руки, і капітани, обмінявшись загрозливими поглядами. Щосили стиснули один одного.
- Починаємо після свистка, - сказала мадам Гуч. - Три... два... один...
Натовп збуджено загудів, і чотирнадцять гравців злетіли у свинцеве небо. Гаррі здійнявся вище за всіх і примружився, шукаючи снича.
- Що, кайфуєш, башка зі шрамом? - крикнув Мелфой, проносячись під ним, мовби демонструючи швидкість своєї мітли.
Гаррі не мав часу відповісти. Саме тієї миті у нього мало не влучив важкий чорний бладжер; Гаррі ледве ухилився, відчувши, як бладжер черкнув по волоссю.
- Пильнуй, Гаррі! - майнувши поряд, гукнув Джордж із биткою в руці, готовий відбити бладжера назад до слизеринців. Гаррі побачив, як він з усієї сили вгатив по бладжеру, скерувавши його на Адріяна Пасі, але бладжер розвернувся і знову понісся до Гаррі.
Гаррі стрімко пірнув униз, ухиляючись від м'яча, а Джордж потужно відбив його в напрямку Мелфоя. І знову бладжер розвернувся, немов бумеранг, і прицілився в голову Гаррі.
Гаррі розігнався і полинув на протилежний край поля. Він чув, як бладжер зі свистом летить услід. Що діється? Бладжери ніколи не полювали тільки на одного гравця, а прагнули збити якомога більше учасників.
На тому краю поля Фред Візлі приготувався зустріти бладжера. Гаррі пірнув униз, а Фред щосили влупив, і бладжер змінив напрямок польоту.
- Готово! - радісно закричав Фред, але радіти було зарано: бладжер знову помчав до Гаррі, який притягував його, наче магніт, і Гаррі знову мусив щодуху від нього втікати.
Почався дощ. Гаррі відчув, як важкі краплини падають на обличчя і забризкують окуляри. Він навіть не знав, що відбувається на полі, доки не почув, як Лі Джордан, коментатор матчу, оголосив: «Слизерин веде з рахунком 60 : 0».
Слизеринські супермітли явно робили свою справу, а божевільний бладжер тим часом уперто намагався збити Гаррі просто в повітрі. Фред із Джорджем мусили тепер летіти так близько, що Гаррі нічого не бачив, окрім мигтіння їхніх рук, і не мав жодної нагоди не те що піймати, а навіть побачити снича.
- Щось тралилося з тим бладжером! - прохрипів Фред, щосили замахуючись биткою на м'яч, аби перешкодити новому нападові на Гаррі.
- Треба взяти тайм-аут! - гукнув Джордж, намагаючись одночасно дати сигнал Вудові і завадити бладжеру розбити Гаррін ніс.
Вуд, очевидно, зрозумів. Пролунав свисток мадам Гуч. і Гаррі, Фред та Джордж пішли на посадку, й далі уникаючи скаженого бладжера.
- Що діється? - запитав Вуд, коли ґрифіндорська команда зібралася разом, а слизеринці в натовпі глузливо зареготали. - 3 нас просто знущаються! Фреде, Джордже, де ви були, коли той бладжер не дав Анжеліні забити гол?
- Олівере, ми були на шість метрів вище й не давали другому бладжеру вбити Гаррі! - сердито пояснив Джордж. - Хтось зачарував його, він не дає Гаррі спокою і цілу гру ганяється тільки за ним! Ці слизеринці щось йому поробили!
- Але ж бладжери ще з останнього тренування були замкнені в кабінеті мадам Гуч, і тоді вони літали нормально! - стурбовано заперечив Вуд.
Мадам Гуч прямувала до них. Гаррі бачив, як за її плечима команда Слизерину глузувала й показувала на нього пальцями.
- Послухайте, - сказав Гаррі, поки вона не підійшла, - якщо ви обоє постійно будете літати довкола мене, я ніколи не зможу впіймати снича, хіба що він сам залетить мені в рукав. Вертайтеся до команди, а я з тим божевільним бладжером упораюся сам.
- Не будь дурним, - сказав Фред. - Він відірве тобі голову.
Вуд поглядав то на Гаррі, то на братів Візлі.
- Олівере, це божевілля! - сердито озвалася Алісія Спінет. - Не можна лишати Гаррі віч-на-віч з тією штукою! Треба провести розслідування!
- Якщо ми зараз припинимо гру, нам зарахують поразку! - вигукнув Гаррі. - А ми не повинні програти Слизеринові через якогось скаженого бладжера! Давай, Олівере, скажи їм, що я впораюся сам!
- Ти сам у цьому винен, - сердито звинуватив Вуда Джордж. - «Упіймати снич або померти!» - як можна було молоти такі дурниці!
Підійшла мадам Гуч.
- Готові грати далі? - запитала вона Вуда.
Вуд оцінив рішучий вираз обличчя Гаррі.
- Добре, - сказав він. - Фред, Джордж, ви чули, що казав Гаррі? - облиште його, він сам собі дасть раду з бладжером.
Дощ посилювався. Після свистка Гаррі щосили відштовхнувся від землі й відразу почув за спиною знайомий свист бладжера. Гаррі підіймався вище й вище. Він петляв та йшов у піке, літав по спіралі, зигзагами й колами. Голова йому трохи паморочилась, але він ні на мить не заплющував очей. Дощ заливав йому окуляри й затікав у ніздрі, коли він
