Хранителі - Дін Кунц

«Клац, клац, клац».

Пантаньєла зі своїми охоронцями померли за три секунди.

Вінс здригнувся від неймовірної насолоди, і його одразу ж наповнила життєва енергія, яку він щойно поглинув. Від повноти почуттів він не міг навіть промовити слова, але за якийсь час тремтячим і скреготливим голосом сказав:

— Дякую.

Відвернувшись від кабінки, Вінс побачив офіціантку, котра від жаху наче завмерла посеред зали. Її блакитні очі прикипіли до трупів, але в цю мить вона повільно переводила погляд на Вінса.

Не встигла офіціантка закричати, як Вінс випустив у неї всі кулі, що залишалися в магазині (приблизно десять). Вона впала, стікаючи кров’ю.

«Клац».

— Дякую. Дякую, — двічі повторив він, оскільки вона була юною і сповненою сил, тому віддала йому більше енергії.

Хвилюючись, що з кухні може ще хтось вийти — чи якийсь перехожий зазирне і побачить мертву офіціантку на підлозі, — Вінс швидко підійшов до своєї кабінки, забрав пляжну сумку і засунув «узі» під рушник. Потім він одягнув «дзеркалки» і залишив ресторан.

Вінс не турбувався за відбитки пальців: він покрив пальці клеєм Елмера. Клей висох і був майже прозорий, тому його важко було помітити, хіба якщо Вінс усім показуватиме долоні. Шар клею був достатньо товстим і, заповнивши всі найдрібніші лінії на шкірі, залишав абсолютно гладенькі відбитки.

Вінс пройшов один квартал, повернув за ріг і сів у припарковану біля узбіччя машину. Наскільки він помітив, ніхто не звернув на нього уваги.

Вінс поїхав до океану в передчутті сонячних ванн та купання, що збадьорить його. Їхати на пляж Редондо за два квартали звідси було б украй необачно, тому він вирушив Коуст-хайвеєм на південь до Болза-Чіка, що північніше Гантінгтон-Біч, де він замешкував.

Під час поїздки Вінс розмірковував про собаку. Він досі платив Джонні Електрику, щоб той моніторив притулки для тварин і поліцейські відділки або інші установи, які могли бути задіяні у пошуках ретривера. Вінсу було відомо про оголошення АНБ для ветеринарів та служби вилову бездомних тварин у трьох штатах. Він також знав, що АНБ поки що ретривера не знайшло.

Можливо, пса збила машина або загризла та істота, яку Гадстон назвав «Аутсайдером», або ж він став жертвою зграї койотів. Але Вінс не хотів вірити, що пес мертвий, бо це поставить хрест на тому величенькому кушеві, який він міг зірвати, віддавши ретривера уряду за викуп, продавши якомусь багатому ділку шоу-бізнесу, котрий зможе скористатися з інтелекту пса, щоб отримувати надійний і непоганий прибуток із простакуватих бевзів.

Вінс сподівався, що хтось знайшов собаку і він став чиїмось домашнім улюбленцем. Якщо він знайде тих людей, котрі дали псу притулок, то міг би викупити його — або просто вбити їх і забрати тварину.

Але де, в біса, шукати і як? Якщо це можливо, то, без сумніву, АНБ знайде його першим.

Найімовірніше, якщо пес досі живий, то найкращим способом буде знайти Аутсайдера, щоб той монстр навів його на собаку. Здавалося, Гадстон говорив щось подібне. Але це теж нелегко.

Джонні Електрик надавав йому інформацію про особливо жорстокі вбивства людей і тварин у Південній Каліфорнії. Вінс знав про різню в дитячому зоопарку в Ірвайні, вбивство Веза Далберґа та чоловіків у Бордо Ріджі. Джонні нарив також інформацію про замордованих домашніх тварин у Даймонд-Барі, а Вінс на власні очі бачив репортаж про молоду парочку, яка зустріла інопланетянина в лісах за піком Джонстона. Три тижні тому було знайдено страшенно понівечені тіла двох туристів у національному заповіднику «Анджелес». Зламавши комп’ютери АНБ, Джонні підтвердив, що ця справа перебуває в їхній юрисдикції, а це означало, що вбивства — справа рук Аутсайдера.

Відтоді нічого не відбулося.

Але Вінс не хотів здаватися. Нізащо! Він був дуже терплячим: це було його професійною рисою. Вінс почекає, буде, як і раніше, спостерігати за всіма подіями, поки Джонні Електрик шукатиме свіжу інформацію, і рано чи пізно отримає свою здобич. Вінс був упевнений у цьому, як був упевнений і в тому, що пес — це частина його доленосного дару, втім, як і безсмертя.

Він хвильку постояв на громадському пляжі Болза-Чіка, відчуваючи, як хвилі розбиваються об його ноги, і вдивляючись у темні маси розбурханої води, поки не став почуватися таким же всемогутнім, як і океан. Вінса переповнювало багато життів, тому він би не здивувався, якби з кінчиків його пальців заструменіли блискавки, подібно до того, як це робили міфічні боги.

Нарешті він кинувся у воду й поплив назустріч хвилям. Він заплив далеко від берега, де взяв курс на південь паралельно пляжу, потім на північ, поки геть не знесилів і з припливом повернувся на пляж.

Вінс трохи подрімав під гарячим пообіднім сонцем. Йому наснилася вагітна жінка з великим круглим животом, яку він задушив.

Вінсу часто снилося, як він убиває дітей або, що іще краще, ненароджених в утробі, бо в реальному житті мріяв про це. Звісно ж, убивати дітей було небезпечніше, тому Вінсу доводилося відмовлятися від такого задоволення, хоч дитяча енергія була найпотужнішим, найчистішим і найціннішим продуктом. Але поки що це було занадто ризиковано, і Вінс не міг собі цього дозволити, поки не впевниться, що досяг цілковитого безсмертя і йому тепер не треба боятися поліції чи ще когось.

Хоча йому часто снилося подібне, той сон на пляжі Болза-Чіка вразив його, позаяк він здавався важливішим за інші сни. Вінс відчув себе… по-іншому: сон був пророчим. Він позіхав і