Хранителі - Дін Кунц

— Ми не знайшли вбивцю, але знаємо, що замовник — Радянський Союз. Також було вбито ще одного співробітника Банодайна, який відпочивав в Акапулько.

У Волта було таке відчуття, наче він переступає невидимі кордони ще складнішого світу.

— Радянський Союз? Хіба ми про них згадували? А вони тут яким боком?

— Ми навіть не здогадувалися, що їм щось відомо про проект «Франциск», — промовив Лем. — Але виявилося, що відомо. Вочевидь, у Банодайні у них був агент, який доповідав про хід експериментів. Коли пес утік, а вслід за ним і Аутсайдер, агент доповів про це і комуністи вирішили скористатися безладом, щоб ще більше напаскудити нам. Вони вбили всіх керівників проектів — Ярбеків, Везербі, Гайнса, а також Гадстона, який колись керував проектом, але звільнився з Банодайна. Гадаю, у них на те були дві причини: по-перше, зупинити проект «Франциск», а по-друге, ускладнити пошуки Аутсайдера.

— Але яким чином?

Лем відкинувся на сидінні, так наче вагота відповідальності за цю справу, що лежала на його плечах, втиснула його у сидіння.

— Вбивши Гадстона, Гайнса й особливо Везербі та Ярбек, більшовики залишили нас без фахівців, які найкраще знали хід думок Аутсайдера і пса та як їх знайти і зловити.

— Ти досі вважаєш, що це справа рук Радянського Союзу?

Лем зітхнув.

— Не зовсім. У першу чергу я зосередився на пошуках пса й Аутсайдера. Вирахуванням більшовицьких агентів, які стоять за вбивствами, підпалом і викраденням даних, займається окрема оперативна група. На жаль, Радянський Союз користується послугами кілерів, а не власних агентів, тому ми не знаємо, де шукати вбивцю, відтак розслідування у цьому напрямку загрузло.

— А пожежа у Банодайні, що сталася наступного дня чи через кілька днів? — запитав Волт.

— Без сумніву, то був підпал. Теж справа рук радянських агентів. Усі документи на паперових та електронних носіях, пов’язані з проектом «Франциск», було знищено. Звісно, в іншому місці були резервні диски… але хтось стер усі дані з них.

— Знову Радянський Союз?

— Гадаю, що так. Таким чином, знищені як куратори проекту, так і всі файли, і ми намацуємо шлях у темряві, коли намагаємося зрозуміти хід думок собаки чи Аутсайдера: куди вони могли піти і як заманити їх у пастку.

Волт похитав головою.

— Ніколи не думав, що захищатиму росіян, але зупинити проект було чудовою ідеєю.

— Вони теж далеко не безневинні. Наскільки я знаю, у них є схожий проект, над яким працюють у лабораторії в Україні. Я не сумніваюся, що США добросовісно працює над тим, щоб знищити їхні файли та вбити їхніх людей, як і вони наших. У будь-якому разі Радянський Союз тільки зрадіє, якщо Аутсайдер бігатиме в якомусь тихомирному кварталі, випускаючи кишки домогосподаркам і відкушуючи голови немовлятам. Якщо таке трапиться кілька разів… то для нас це обернеться найгіршим чином.

«Відкушені голови немовлят? Господи!» — подумав Волт і, здригнувшись, запитав:

— Таке можливо?

— Ми так не вважаємо. Аутсайдер агресивний, як диявол. Зрештою, це його призначення. Він особливо ненавидить своїх творців. Ярбек не врахувала цього і сподівалася виправити у наступних поколіннях. Аутсайдеру дуже подобається вбивати людей. Але він розумний, тому усвідомлює, що з кожним новим убивством ми дізнаємося про його місцезнаходження. Тому він не буде занадто часто проявляти насильство. Здебільшого Аутсайдер ховатиметься від людей, пересуваючись уночі. Іноді з цікавості він може зазирати у населені пункти на сході округу, де проживає багато людей…

— Як було у Кішенів.

— Так. Але я впевнений, що там він нікого не хотів убивати, просто зазирнув, бо йому стало цікаво. Він не хоче бути впійманим доти, доки не завершить свою головну справу.

— Яку?

— Знайти і вбити пса, — сказав Лем.

Волт здивувався.

— Навіщо ж йому пес?

— Ми точно не знаємо, — сказав Лем. — Але в Банодайні він люто ненавидів пса, навіть більше, ніж людей. Коли Ярбек працювала з Аутсайдером, створюючи мову символів, щоби передавати складні ідеї, то він кілька разів виявляв думку про те, що хоче покалічити і вбити пса, але не міг пояснити чому. Він був схиблений на псові.

— Гадаєш, він женеться за ретривером?

— Так. Видно, що тієї травневої ночі пес утік з лабораторії першим. Це ледь не довело до сказу Аутсайдера. Його тримали у великій клітці в лабораторії Ярбек. Всі його пожитки — постіль, навчальні матеріали, іграшки — було розірвано і розбито. Потім він, вочевидь, зрозумів, що назавжди втратить пса з поля зору, якщо сам не втече. Аутсайдер почав думати над цією проблемою, і лише одному Богу відомо, як він звідти вибрався.

— Але якщо пес добряче вирвався вперед…

— Між Аутсайдером і псом існує непояснимий зв’язок, якого ніхто не розуміє. Це радше якийсь психічний інстинктивний зв’язок. Ми не знаємо, наскільки він сильний, але його достатньо, щоб відчувати одне одного навіть на значних відстанях. Вочевидь, якийсь різновид легкої інтуїції, що стало додатковою перевагою методу підвищення інтелекту в результаті експериментів Везербі та Ярбек. Але це просто здогадки. Достеменно ми нічого не знаємо. Ми до дідька мало знаємо!

Обидва чоловіки помовчали.

Задушлива тіснота салону вже не здавалася їм такою неприємною. Враховуючи всі ті небезпеки, що чатували на них у сучасному світі, цей паркий прихисток здавався тепер безпечною і затишною райською місциною.