💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай

Читаємо онлайн Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай
— «Руди Горчинського».

Узялося за розковування паперів. Із відламаного плеча канделябра пан Щекєльніков зробив собі імпровізоване кайло, яким довбав архівні поклади. Рубалося у темпі шести пачок за п’ятнадцять хвилин. Сторож притяг кошик із вугіллям, над яким розтоплювалося найбільш багатообіцяючі папки. Листки розліталися, мов пластівці недопеченого тістечка; товсті рукавиці не дозволяли чинити делікатні операції, а коли скинути їх із руки — пальці хутко дерев’яніли від дотику ледяных бумаг. Дідусь послужливо присвічував, зазираючи при цьому через плече. Так читалося бухгалтерські щоденники покійного підприємства.

Уперше натрапилося на прізвище «Ґерославський» у геологічному звіті, датованому липнем тисяча дев’ятсот вісімнадцятого. Це була копія відповіді на якийсь меморандум, надісланий до влади спілки інженером Ф. Ґерославським. Відповідь була заперечна. Відклалося папір, щоб він замерз знову із датою й підписом угорі. Невдовзі Щекєльніков видовбав папку ориґіналів листів сорочого відділу «Руд». Розтоплювалося документи у зворотному порядку за датами; роки й місяці розлазилися під рукавицею у теплий, безформний гамуз. Тисяча дев’ятсот вісімнадцятий, травень: інженер Ґерославський повернувся із геологічної експедиції до Николаевского Завода в нижньоудинському повіті Іркутського губернаторства, мінералогічні таблиці повні відсоткових зіставлень сидериту (насичені понад тридцятивідсоткові руди підкреслені рукою інженера Ґерославського), йдеться про силікати, окисні руди, сульфіди, порфіритові трапи. Наступний звіт: про ймовірність знайдення золота. Кварц, кальцит, сидерит, пірит, галеніт. Довколабайкальські експедиції. Потім знову нічого: товсті томи ялової бухгалтерії й угод про постачання. Приплівся навіть цивільний позов у справі залякування тубільної робочої сили (йшлося про шаманський терор на Шляхах Мамутів).

О третій годині пан Щекєльніков видовбав течку внутрішнього листування між керівником геологічного відділу «Руд», якогось Калоусека, й голови спілки Горчинського. Горішні й долішні частини аркушів цілковито закрижаніли, розпадаючись після відтавання на паморозну грязюку, тож годі було прочитати дати й підписи на цих листах. Іноді поставали сумніви, чи справді це далі пише Калоусек, чи цитує фатера, а може, це лист самого фатера. Не пам’яталося зовсім форми батькового письма. Зрештою, уже зміст третього листа цілком заморозив свідомість — з головою у вугільній хмарі квапливо читалося танучі рукописи, а після прочитання кожен другий розпливався на гамуз і летів брудною грудкою у вогонь.

Калоусек чи батько писав про проекти видобутку з глибин Зими неторкнутих покладів тунґетиту завдяки залученню зимовиків, «відгодованих морозом». Інженер (Ґерославський?) пропонував свої послуги для проведення експерименту на добровольцях, «мотивованих релігійними віруваннями», яких цей експеримент мав би зробити стійкими до холоду, дозволяючи їм чинити кільканадцятиденні мандрівки за межі Останньої Ізотерми. Відліпилося аркуш від аркуша; на звороті письмо було нерозбірливе. Наступна сторінка містила зроблений від руки ескіз пристрою, подібного до шприца або поршня клістиру. Нижче містилася анатомічна схема кровотоку руки або ноги, чи узагалі травної системи, — марно намагалося пригадати подібні малюнки із книжок Зиґи, — схема була споряджена леґендою, де згадувалися, зокрема, «tungeccinum», «морозна жила», «криговід». Шкіра палала під шарфом, ледь стрималося від кашлю у прискореному диханні. Послуговуючись обсмаленою тріскою, відклеювалося сторінку від сторінки. (Брлумм, брлуммм, брлумм, брлуммм). Голова спілки Горчинський: нинішня ситуація фірми не дозволяє уплутуватися у таке коштовне й трудомістке починання. Хоча ми високо оцінюємо наміри й винахідливість наших співробітників, et cetera, et cetera. Повернулося до цього зображення — зберегти його за всяку ціну! Папір уже розпадався на волокна, пасма, сирі млинці, чорнило зникало, мов розталий сніг. Кинулося аркуш на лід подалі від вогню. Даремно: те, що прочитане, що побачене, що досвідчене, — не існує, не має права існувати деінде, крім пам’яті. Не буде матеріальних доказів; усе минуле — це царство ймовірности, Крига не сягає поза тут і тепер. Може, батько це писав, а може, й ні, може, існував, а може, й ні.

Брлумм, брлуммм, круп-друп, Щекєльніков кував, потворний дідусь присвічував: Калоусек чи не Калоусек просить надати йому доступ до орографічних досліджень Кароля Богдановича, депонованих в архівах Сибирьхожета; відповіді немає. Інженер Ф. Ґ. присвятив шість робочих днів оглядові покинутої каналізаційної системи Іркутська. А ось заявка на затвердження проекту гідрографічної експедиції на північ байкальського вододілу. Ось відповідь на лист, який у течці відсутній: у зв’язку з ухвалою щодо продажу підприємства й приєднанням його до концерну Круппа всі засоби, виділені на метеорологічні й геологічні дослідження під керівництвом інженера Ґерославського, будуть заморожені. «Метеорологічні»? Калоусек, слід конче знайти цього Калоусека, поговорити з ним. Кошторис підписаний — о, зберігся підпис, на лід його! — Філіпом Ґерославським, гостре, кутасте письмо. До списку увійшли: шість оленячих запрягів, провіант для людей і тварин, винагорода для тубільців, у тому числі ставки для тунґуських слідопитів і поводирів Шляхами Мамутів, а також дуже дороге бурове обладнання, трубчасті свердла, кількадесят аршинов спеціалізованого крижлізa, ебонітові термометри в металевих гільзах, довжиною у сім аршинов, колінчасті термометри Савінова, динаміт (дві скриньки), обладнання для золотошукачів і сорок, три ізоляційні юрти, тузінь бутлів із гасом… Кошторис був перекреслений, перекреслення парафував якийсь «Г. K». Калоусек? Може, в наступному листі…

Рух тьмяної форми замутив тіні в глибині коридору, й з-поміж брудних крижаних скульптур виринула постать, — миттю підхопилося, впустивши течку в вогонь, — це дебелий вусань у незастебнутій шубі, постукуючи по стінах ціпком, устромив здивоване обличчя у коло жовтого світла. — Що тут діється? Волоцюги якісь, чи злодії, думаю. Панове, на милість Божу!..

— Вже, вже замикаю, — квапливо запевнив дідусь. — Скільки там ще? — спиталося Щекєльніковa. Він вказав кайлом із канделябра: десять пачок щонайменше. Пошлеться його завтра, щоб виніс їх цілком, не розтоплюючи; може, там щось іще знайдеться про долю батька в «Рудах Горчинського». Другий рублик у руки дідуся, то не заперечуватиме. Вклалося ті кілька вцілілих аркушів у картонні обкладинки, зійшлося зі здобиччю під пахвою темними сходами на вулицю, встелену веселковою імлою, ноги самі квапилися у ритмі гарячкової думки, майже мчалося, з головою, бичачими рогами супроти світу нахиленою, із долонями, в хутряні кулаки затиснутими…

Він вискочив з тієї імли, як привид потопельника із глибіні болотної, одразу простягаючи брудну руку й очі оголені з червоного обличчя витріщаючи, а барви шкіри перетікали йому зі шкіри на одяг бродяжий, а барви одягу перетікали з його одягу на довколишню імлу, а її барви — на його шкіру: дух, упир, зимний блідавець. Він схопив за лікоть і видихнув (говорив польською):

— Он демон Льда! Тікайте! Батька вашого зжер! Польщу зжере! Не вір Старому! Не…

Удар, імла вдарила його по шиї кривою газовою трубою, й упав блідавець на землю, тобто, на кригу, перестороги своєї не завершивши. Відскочилося до стіни, товстими бульбоподібними рукавицями

Відгуки про книгу Крига. Частини ІII–ІV - Яцек Дукай (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: