Діаболік - С. Дж. Кінкейд

— ...радість від знайомства з твоїм батьком, ох, двадцять років тому. Чи двадцять два? — мовив Сенатор голосом, що пролунав у кімнаті наче грім.

— Двадцять два, батьку, — зауважила Елантра. — ти сам розповідав.

— Так, двадцять два роки тому. Ми з ним одночасно стали головами наших родин, — обличчя Сенатора фон Пасуса осяяла посмішка. — Мені охопив жаль, коли я почув про нещастя, яке із ним трапилося. Можеш не вірити, але мені навіть подобалися наші суперечки в Сенаті. Шкода, що ми були опонентами в дебатах щодо принципово важливих питань наших днів. За інших обставин ми б могли разом спромогтися на великі справи, — він відкашлявся, погладжуючи свою коротеньку, акуратно підстрижену борідку. — Це я говорю для того, моя люба, щоб ти зрозуміла: я знаю, коли потрібно забути про старі суперечки. Мабуть, важко жити без батьківських настанов?

Елантра натягнуто посміхнулася.

— Ми з батьком радо допоможемо тобі.

— Це й справді так, — додав Сенатор фон Пасус. — Ти ще надто молода, моя люба. У тебе не було часу ознайомитися з усіма тонкощами нової посади, — він зробив паузу, — до прикладу, ти не знаєш, як слід вести справи з Ексцесами на власних територіях. Ти вважаєш природним, що вони братимуть із тебе приклад і дивитимуться на речі твоїми очима, але вони можуть бути доволі підступними. Час від часу серед них може з’явитися шахрай, який підбурюватиме своїх товаришів кинути виклик вищому керівництву й переконуватиме їх, що вони мають право на більше в питаннях...

— Як Намісник Сагну? — люб’язним голосом запитала я.

Він замовк. Елантра метнула на батька зловтішний погляд, усім своїм видом показуючи, що вона попереджала його про такий розвиток подій, а він її не послухав.

Мені було байдуже, що я щойно порушила табу, нагадуючи Сенатору та його спадкоємиці про Намісника, яка кинула їм виклик на їхній власній території... на жінку, яку вбили разом з іншими ворогами Імператора.

Це могла бути лише справа рук Сенатора фон Пасуса. В Імператора не було причин нападати на простого Намісника, які б погляди вона не поділяла. Мати Невені не могла становити ніякої загрози, хіба що Сенатор фон Пасус спеціально попросив включити її в перелік осіб на велику чистку.

Сенатор фон Пасус випростався, відновлюючи свою гідність.

— Провінція Ламанос...

— Люміна, — люб’язно поправила Елантра.

— Люміна. Від неї завжди лише клопоти. Скеляста планета з надзвичайною здатністю до самозабезпечення, тому в її лідерів занадто велике его. Та жінка, Сагну, була демагогом, який збивав людей з правильного шляху. Більшості Ексцесів промили мізки пропагандою, або їм просто не вистачає клепки, щоб зрозуміти, наскільки планеті потрібна Імперія і скільки користі вони отримують, перебуваючи під патронажем Вельмишановного Панства, — він нахилився до мене, і в яскравому світлі атріуму його погляд здавався гострим і холодним. — Але їм було дано важливий урок. Не існує настільки надійної або священної планети, що була б недосяжною для Вельмишановного Панства. Сила — це єдине, що Ексцеси поважають, і після демонстрації сили вони боятимуться, запам’ятай мої слова.

Кілька днів потому мене запросили на мій перший приватний обід із родиною Домітріанів.

Тайрус відсунув для мене стільця перед столом у приймальній залі Імператора. Сам Імператор ще не приєднався до нас. Його стілець у голові стола залишався порожнім.

Тільки-но я сіла біля Тайруса, як одразу відчула на собі гострий, оцінюючий погляд його бабці Сигни. Вона народилася в іншій гілці родини Домітріанів в ті часи, коли сім’я була значно більшою і її члени були менш схильні помирати молодими. Сигна належала до неправильної гілки родини Домітріан: вони хизувалися знаком чорної діри, тоді як імператорські Домітріани зображували на тонзурах своїх працівників шість зірок.

Замість того, щоб самостійно претендувати на трон, Сигна змушена була вийти заміж за спадкоємця Імперії. Коли її шлюб з Імператором Лотаріасом тріснув по швах, вона вирішила правити через свого улюбленого сина, нинішнього Імператора. Саме вона була ініціатором усунення суперників Рандевальда фон Домітріана, які претендували на трон.

На жаль, компанію Сигні сьогодні складали Салівар і Дівайні, які вже вийшли з коми, хоча й були не в найкращій формі. Вони обоє чемно посміхалися, однак обличчя в них були бліді й в’ялі, а очі скляні, ніби вони нічого не бачили перед собою. З рота Салівара цівкою текла слина. Служниця підійшла й витерла її шовковою серветкою.

Тайрус нахилився до мене, вдаючи, ніби грається прикрасою в моєму вусі. Я відчула тепло його дихання, коли він прошепотів:

— Вони нічого не пам’ятають. Дівайні не здатна зв’язно говорити, а Салівар і досі не може згадати власного імені.

— Усе настільки серйозно?

— «Дихання Скорпіона» слід вживати в помірних дозах. Трохи перевищиш її — і він перетворюється на сильний нейротоксин.

Я відчула хвилю жорстокого вдоволення, коли поглянула на племінницю Імператора і її чоловіка й згадала, що вони збиралися заподіяти Сайдонії і що зробили з Невені. Вони незграбно крутили в руках столові прибори, воюючи з власною їжею, намагаючись зішкребти її з тарілок.

Тайрус легенько смикнув мене за сережку.

— Спробуй не радіти так явно. Бабця все помічає, — і сів на місце.

І справді, коли я поглянула на Вельмишановну Пані Сигну, то побачила, що її погляд прикутий до мене. Вона помітила