Фундація та Земля - Айзек Азімов

— Ще раз і востаннє, — спитав робот, — де владика Бандер?

— Не знаю, — похмуро відповів Тревіз.

Робот кивнув, і двоє його супутників швидко пішли геть. Робот сказав:

— Мої товариші-роботи обшукають маєток. Тим часом вас затримають для допиту. Передайте мені предмети, які ви носите по боках.

Тревіз зробив крок назад:

— Вони нешкідливі.

— Більше не рухайтесь. Я не питаю про їхню природу, шкідливі вони чи ні. Я прошу віддати їх.

— Ні.

Робот зробив швидкий крок уперед, і його рука майнула надто жваво, щоб Тревіз устиг збагнути, що відбувається. Долоня робота опинилась у нього на плечі, стиснула хватку й штовхнула униз. Тревіз упав на коліна.

— Предмети, — мовив робот і простягнув іншу руку.

— Ні, — задихаючись, вичавив Тревіз.

Блісс кинулася вперед, вихопила бластер із кобури, перш ніж Тревіз, затиснений у хватці робота, міг якось їй завадити, та простягнула його роботу:

— Ось, хранителю, і якщо дасте мені ще мить… ось інший. А тепер відпустіть мого супутника.

Тримаючи зброю, робот відступив, і Тревіз повільно звівся на ноги, щосили розтираючи плече й кривлячись від болю.

(Феллом тихо захлипали, і Пелорат підняв дитя на руки, щоб відволікти, та міцно тримав).

— Чому ви йому опираєтесь? — розлючено прошепотіла Тревізу Блісс. — Він може вбити вас двома пальцями.

— Чому ви з ним не розберетесь? — простогнав крізь зуби Тревіз.

— Я намагаюся. На це потрібен час. Його розум щільний, ретельно запрограмований і не лишає лазівки. Я мушу його вивчити. Виграйте час.

— Не вивчайте його розум, просто знищте його, — майже безгучно промовив Тревіз.

Блісс зиркнула на робота. Той уважно вивчав зброю, поки інший, який лишився, стежив за чужинцями. Жодного, здавалося, не цікавило перешіптування Тревіза та Блісс.

— Ні. Ніякого знищення. Ми вбили одного собаку й поранили іншого в першому світі. І ви знаєте, що відбулось у цьому. (Ще один позирк на роботів-хранителів). Гея не нищить життя чи розум безглуздо. Мені потрібен час, щоб розібратися мирно. — Блісс відступила й незмигно втупилась у робота.

— Це зброя, — сказав той.

— Ні, — заперечив Тревіз.

— Так, — мовила Блісс, — але вона більше не має користі. Вона розряджена.

— Справді? Навіщо вам при собі розряджена зброя? Можливо, вона не розряджена. — Робот випростав один із предметів у кулаці та акуратно поклав на нього великий палець. — Чи в такий спосіб вона вмикається?

— Так, якби ви стиснули міцніше, він би увімкнувся, якби був заряджений, однак це не так.

— Це точно? — Робот навів зброю на Тревіза. — Ви досі стверджуєте, що, якщо я його увімкну, він не спрацює?

— Не спрацює, — запевнила Блісс.

Тревіз застиг на місці, не здатний говорити. Він перевіряв бластер після того, як Бандер його розрядили, й той був повністю неробочий, але робот тримав нейронний батіг. Його Тревіз не перевіряв.

Якщо у батозі був хоча б невеликий залишок енергії, цього вистачить, щоб викликати біль у нервах, і порівняно з тим, що відчує Тревіз, хватка роботової руки здаватиметься лагідним поплескуванням.

У військовій академії Тревіза навмисне піддавали легкому удару нейронного батога, як і всіх кадетів. Просто щоб вони знали, як це. Тревіз не відчував потреби знати більше.

Робот увімкнув батіг, і на мить Тревіз болісно напружився — а тоді повільно розслабився. Батіг теж був повністю розряджений.

Робот подивився на Тревіза, а тоді відвів зброю убік.

— Як саме вони розрядилися? — вимогливо спитав він. — Якщо від них немає користі, чому ви маєте їх при собі?

— Я звик до ваги, — сказав Тревіз, — і ношу їх навіть розрядженими.

— Це безглуздя. Ви затримані. Вас утримуватимуть для подальшого допиту і, якщо так вирішать владики, після цього вимкнуть. Як відчинити цей корабель? Ми маємо його обшукати.

— Це вам нічим не допоможе. Ви його не зрозумієте.

— Якщо я ні, то зрозуміють владики.

— Вони теж не зрозуміють.

— Тоді ви поясните так, щоб вони зрозуміли.

— Не буду.

— Тоді вас вимкнуть.

— Моє вимкнення не надасть вам пояснень, і, я гадаю, мене вимкнуть, навіть якщо я поясню.

— Продовжуйте, — пробурмотіла Блісс. — Я починаю розплутувати механізми його мозку.

Робот не звернув уваги на Блісс. (Тревіз подумав, чи не вона про це подбала, і шалено сподівався, що так і було). Уважно зосередившись на Тревізі, сказав:

— Якщо ви нам перешкоджатимете, ми вимкнемо вас частково. Ми пошкодимо вас, і тоді ви скажете нам те, що ми хочемо знати.

— Чекайте, — зненацька напівздушено вигукнув Пелорат, — ви цього не зробите. Хранителю, ви цього не зробите.

— У мене детальні вказівки, — спокійно відповів робот. — Я можу це зробити. Звісно, я спричиню рівно стільки шкоди, скільки необхідно для отримання інформації.

— Але ви не можете. Аж ніяк. Я чужосвітець, і двоє моїх супутників теж. Але ця дитина, — і Пелорат глянув на Феллом, яких досі тримав у руках, — солярієць. Вона скаже вам, що робити, і ви змушені будете підкоритися.

Феллом дивилися на Пелората розплющеними, але порожніми очима. Блісс рвучко хитнула головою, але Пелорат дивився на неї без натяку на розуміння.

Погляд робота ненадовго зупинився на Феллом:

— Дитина неважлива. У неї немає часток-перетворювачів.

— У неї немає повністю розвинених часток-перетворювачів, — повідомив, тяжко дихаючи, Пелорат, — але з часом вони з’являться. Це дитина-солярієць.

— Це дитина, але без повністю розвинених часток-перетворювачів вона не солярієць. Я не змушений виконувати її накази чи оберігати її.

— Але це нащадок владики Бандер.

— Справді? Звідки вам це відомо?

— Я-я-яка ще дитина може бути в цих володіннях? — Пелорат затинався, як це бувало з ним у надмірному запалі.

— Звідки ви знаєте, що їх тут не десяток?

— Ви бачили хоч якихось інших?

— Запитання тут ставлю я.

Цієї миті робот відволікся, бо другий торкнувся його руки. Двоє роботів, яких відіслали до маєтку, швидко, хоч і дещо безладно, бігли назад.

Поки вони не повернулися, стояла тиша. Один із прибулих роботів заговорив солярійською, і всі четверо немовби втратили гнучкість. Якусь мить вони здавалися заслаблими, майже спустошеними.

— Вони знайшли Бандер, — вирвалось у Пелората, перш ніж Тревіз устиг махнути, щоб той мовчав.

Робот повільно обернувся й пробелькотів, змазуючи склади:

— В-владика Бандер мртвй. Своїм останнм зауважнням ви пказали, що знали пр це. Як це стлося?

— Звідки мені знати? — виклично мовив Тревіз.

— Ви знали, що вони мртві. Ви знали, що їх знайдуть. Звідки ви це знали, якщо ви не були там і якщо це не ви скінчили життя? — Дикція робота вже покращувалася. Він витримав шок і впорався з ним.

— Як ми могли вбити Бандер? Із частками-перетворювачами вони могли знищити нас за мить.

— Звідки ви знаєте, на що здатні чи не здатні частки-перетворювачі?

— Ви щойно їх згадували.

— Я їх лише згадував. Я не описував їхніх якостей чи можливостей.

— Це знання явилося нам уві сні.

— Це неправдоподібна відповідь.

— Припустити, що ми спричинили смерть Бандер, також неправдоподібно.

— І хай там як, — додав Пелорат, — якщо владика Бандер мертві, цими володіннями зараз керують владика