Пісні далекої Землі - Артур Чарльз Кларк

— Як я не здогадався! — сказав Келдор. — Це дитя Кракана.

— Точно, — підтвердив Лорен. — Це вперше після нашого прибуття, що він діє. От як народилися й інші острови.

— Так, і вулканічні прояви незмінно розповсюджуються на схід. Тож, можливо, вже за якісь кілька тисячоліть талассіани матимуть цілий архіпелаг.

Вони покружляли ще кілька хвилин, тоді повернули назад до Східного острова. Так, для більшості спостерігачів цей підводний вулкан, який народжувався в муках, був би справді жахливим видовищем.

Та не для людей, які бачили руйнування Сонячної системи.

Президентська яхта, себто Міжострівний Пором Номер Перший, напевно, ніколи ще за всю свою трьохсотрічну історію не мала такого прекрасного вигляду. її було не тільки прикрашено гірляндами прапорців, але й наново вифарбувано білою фарбою. На жаль, щоб завершити цю працю, не вистачило чи то фарби, чи то робочих рук, і тому капітанові довелось бути обережним, аби кидати якір таким чином, щоб з берега видно було лише правий борт.

Президент Фаррадайн теж був церемоніально вдягнений у дивовижне вбрання (автор проекту — Перша дама), що робило його схожим на помісь римського імператора з астронавтом-початківцем. І він зовсім не почувався в ньому невимушено; капітан Сірдар Бей, пересвідчившись у цьому, радів, що його уніформа складалася лише з простих білих шортів, сорочки без краватки, але з відповідними його рангові позначками на плечах, а також кашкета з золотою пасмою, в якому почував себе як удома, хоч важко було пригадати, коли востаннє його надягав.

Незважаючи на те, що президент раз у раз спотикався, зачепившись за свою тогу, офіційна прогулянка яхтою пройшла дуже успішно, а чудова бортова модель морозильної фабрики працювала бездоганно. Вона весь час виробляла незліченні льодові вафлі-шестикутники якраз такого розміру, щоб годилися для високих склянок з прохолоджувальним напоєм. Але далеко не всі розуміли всю відповідність назви «Сніжинка», бо на Талассі мало хто взагалі коли-небудь бачив сніг.

Аж ось, полишивши модель, вони вирушили оглянути справжню фабрику, яка займала кілька гектарів узбережжя поблизу Тарни. Потрібен був певний час, щоб переправити президента з його почтом, а також капітана Бея з його офіцерами з яхти на берег. І от, в останніх променях дня, вони урочисто оточили шестикутну льодову брилу завширшки двадцять та завтовшки два метри. Це була не лише найбільша маса замерзлої води, бачена талассіанами коли-небудь, — вона, мабуть, була взагалі найбільшою на планеті. Навіть на полюсах лід утворювався рідко. Не маючи перешкод-континентів для своєї циркуляції, швидкі океанічні течії, що рухалися з екваторіальних областей, розтоплювали всяку новонароджену кригу.

— Але чому ви прийняли саме таку форму? — запитав президент.

Віце-капітан Малина зітхнув: він був упевнений, що це вже пояснювалось неодноразово.

— Маємо тут стару задачу про покриття поверхні ідентичними черепицями, — терпляче почав він розтовкмачувати. — Вибирати доводиться з трьох можливих рішень: квадрати, трикутники та шестикутники. В нашому випадку шестикутники дещо ефективніші та легші для транспортування. Брили — більше двохсот, з вагою по шістсот тонн кожна, — заклинюватимуться одна в одну, створюючи щит. То буде своєрідний льодовий сандвіч завтовшки три шари. Коли набудемо прискорення, всі брили стовпляться в одне ціле, створюючи єдиний гігантський диск. Або, точніше, зрізаний конус.

— Ви подали мені ідею, — промовив президент, демонструючи більше пожвавлення, ніж за весь пообідній час. — На Таласі ніколи не бавились катанням на ковзанах. А то був чудовий вид спорту, як і гра під назвою хокей на льоду, хоч її я навряд чи хотів би відновити, судячи з відеофільмів, які бачив. Але чудово було б, якби ви нам зробили каток для Олімпіади. Чи це можливе?

— Треба подумати, — невиразно відказав Малина. — Ідея вельми цікава. Може, дасте мені знати, скільки льоду потребуватимете?

— З великим задоволенням. І це буде чудовий спосіб використання всієї цієї морозильної фабрики, коли завершиться ваша робота.

Раптовий вибух позбавив Малину необхідності відповідати. Почався феєрверк, і протягом наступних двадцяти хвилин небо над островом раз у раз спалахувало багатобарвними сліпучими зблисками.

Талассіани полюбляли феєрверки, тішачись ними за будь-якої слушної нагоди. Спалахи перемежовувалися з об’ємними лазерними образами, які були ще видовищнішими та набагато безпечнішими, але позбавлені того порохового запаху, який надавав феєрверкові казковості.

Коли всі святкування було завершено, а всі важливі персони відбули на судно, капітан Малина замислено промовив:

— Президент — майстер несподіванок, хоч і людина прямолінійна. Мені вже сил не вистачає вислуховувати його балачки про Олімпіаду, але ідея катка, слід визнати, чудова, і її здійснення, певно, викличе доброзичливість до нас з їхнього боку.

— А я виграв парі, — зауважив капітан-лейтенант Лоренсон.

— Що за парі? — поцікавився капітан Бей.

Малина засміявся:

— Я б у таке ніколи не повірив. Інколи здається, що талассіани начисто позбавлені допитливості, вони нічого не піддають сумніву. Хоч нам, можливо, й лестить, що вони так вірять нашому технічному ноу-хау. Може, вважають навіть, що володіємо антигравітацією! То була Лоренова ідея — уникнути цього питання під час брифінгу, і він таки мав слушність. Президент Фаррадайн так і не спромігся поцікавитись тим, що було б моїм найпершим запитанням: яким саме чином ми збираємося підняти сто п’ятдесят тисяч тонн льоду нагору до «Магеллана»?

Мозес Келдор був щасливий, коли міг зостатися один, щоб провести, скільки судилося, днів чи годин у святому затишку Першої Висадки, Він почувався знову юним студентом, віч-на-віч з усіма науками й мистецтвами людства. Це викликало у нього водночас піднесення й пригнічення: біля його ніг лежав цілий всесвіт, але та його частка, яку він спромігся б пізнати за все своє життя, була настільки незначна, що подеколи його охоплював майже цілковитий відчай. Він був наче той голодуючий, що потрапив на бенкет, де столи, які вгиналися від страв, тяглися вдалечінь скільки