Пісні далекої Землі - Артур Чарльз Кларк

Що там каже цей старий професор? О Боже, завжди знайдеться хтось, хто, замість поставити слушне запитання, підніме якусь цілком недоречну тему або скористається нагодою, щоб викласти свою улюблену теорію. За свою довгу практику доктор Варлі навчилася давати раду подібним типам, звичайно виставляючи їх на сміх. Втім, зараз вона буде ввічлива до цього В. С, оточеного шанованими колегами на його власній території.

— Професоре… е… Уїнсдейл, — головуючий пошепки поправив її: «Уїнслейд», але, на її думку, всяка поправка могла лише погіршити становище, — ваше запитання чудове, але воно повинно б стати темою окремої доповіді. Чи навіть серії доповідей, хоч і вони змогли б лише торкнутися цього предмета.

Але стосовно вашого першого твердження: ми чули подібну критику вже неодноразово, та це просто неправда. Ми не робили жодної спроби зберегти «секрет», як ви висловились, квантового двигуна. Вся теорія зберігається в корабельних архівах і вже передана, серед інших матеріалів, до ваших архівів.

Сказавши це, не хотіла б збуджувати ніяких хибних надій. Відверто кажучи, серед зараз діючого екіпажу корабля немає жодної особи, хто справді розумівся б на цьому двигуні. Знаємо лиш, як ним користуватися — та й по всьому.

Маємо в сплячці трьох вчених, які вважаються фахівцями з цього двигуна. Але, якщо доведеться будити їх раніше, ніж досягнемо Сагана-2, це означатиме, що ми наразились на серйозну небезпеку.

Люди мало не з’їжджали з глузду, коли намагались уявити собі геометродинамічну структуру суперпростору, й усе запитували, чому Всесвіт від самого початку мав одинадцять вимірів замість приємнішого числа, як десять чи дванадцять. Коли я вивчала курс «рушійні механізми», мій викладач говорив: «Якби ви розуміли квантовий двигун, то були б уже не тут, а нагорі, в Першій Точці Лагранжа, в Інституті Передових Досліджень». І ще він дав мені одне вельми корисне порівняння, яке допомогло мені спокійно спати, коли мучилася снищами, намагаючись уявити собі, що таке десять у мінус тридцять третьому ступені сантиметра.

«Екіпаж «Магеллана» має знати, як цей двигун діє, — говорив мій викладач. — Вони — мов ті інженери, що відають мережею розподілу електроенергії. Знаючи, як вмикати розподіл енергії, вони не повинні знати, як ця енергія генерується. То може бути якийсь простий шлях, як-от заповнений пальним динамо-мотор або сонячна батарея чи гідротурбіна. Вони напевне зрозуміли б принципи, які за цим лежать, але могли й обійтись без цього, однак виконуючи свою працю бездоганно.

Або електрична енергія могла походити від чогось складнішого, як-от атомний реактор чи термоядерний синтез, або мюонний каталізатор, вузол Пенроуза чи ядро Хокінга-Шварцшільда, — розумієте, що я маю на увазі? Десь на цьому шляху вони змушені були б облишити всяку надію на розуміння, все ж зостаючись цілком вправними інженерами, здатними вмикати та розподіляти електроенергію, де вона була потрібна».

В такий же спосіб ми можемо ввімкнути двигун «Магеллана», щоб дістатися з Землі до Таласси, а також — сподіваюсь — до Сагана-2, насправді не орієнтуючись у тому, що саме робимо. Та коли-небудь — може, чимало століть віднині — ми зможемо не лише оцінити, а й бути гідними того генія, що винайшов квантовий двигун.

І — хто знає? — може, вам це вдасться раніше. Якийсь новий Френсіс Золтан може народитися на Талассі. І тоді, можливо, саме ви прилетите до нас у гості.

Правду кажучи, вона в це не вірила. Але то був приємний спосіб завершити дискусію, і він дійсно викликав справжню бурю оплесків.

— Зрозуміло, це не становитиме для нас труднощів, — замислено вимовив капітан Бей. — Адже планувальні роботи практично завершено, оту проблему з вібрацією від компресорів, здається, вирішено, і взагалі підготовка виробничого майданчика випереджає графік. Тож, нема сумніву, можемо виділити невелику групу фахівців з потрібним обладунком — але чи варта здійснення ця ідея? — Він обвів поглядом п’ятьох старших офіцерів, що зібрались за овальним столом у залі засідань Терра-Нової. І тоді всі як один повернулися до доктора Келдора, який, зітхнувши, покірливо розвів руки.

— Отже, ця проблема не є суто технічною. Розкажіть мені все, що маю про це знати.

— Ситуація така, — сказав заступник капітана Малина, й одразу світло потьмянішало, а в якихось міліметрах над столом виникла в повітрі начебто найдетальніша модель Трьох Островів. Але то не була модель, бо, якби достатньою мірою збільшити масштаб, то побачили б талассіан, які рухались, займаючись своїми справами.

— На мою думку, Кракан ще й досі лякає талассіан, хоч насправді цьому вулканові можна б поставити вищий бал з поведінки: адже він ніколи нікого не вбив! А з другого боку, він же є центром системи міжострівного зв’язку. Його вершина — шість кілометрів над рівнем моря — то найвища точка всієї планети. Тож, звичайно, це найкраще місце для розташування антенного господарства; всі лінії дальної комунікації скеровано сюди, а вже звідси сигнали передаються на той або той острів.

— Мене завжди дещо дивувало, — тихо промовив Келдор, — що за останні дві тисячі років ми так і не знайшли чогось ліпшого, ніж радіохвилі.

— Всесвіт має єдиний електромагнітний спектр, докторе Келдор, і ми мусимо використати його якнайкраще. Талассіанам же пощастило, бо навіть крайні точки Північного та Південного островів віддалені одна від одної лише на триста кілометрів, і тому гора Кракан охоплює їх цілком; через неї вони можуть чудово собі спілкуватися, не вживаючи комсетів.

Єдину проблему становить погана доступність, а також погода. Як тут жартують, Кракан — це єдине місце на планеті, де погода може бути всяка. Раз на кілька років хтось змушений вибратися на цю гору, щоб налагодити декілька антен, замінити деякі сонячні елементи та батареї, а також і відкинути кілька лопат снігу. Все це нескладне, але вимагає важкої праці.

— Якої, — втрутилась головний корабельний медик Ньютон, — талассіани всіляко прагнуть уникати. Не те, щоб я їх ганила за зберігання енергії для важливіших речей, як-от спортивні змагання чи ігри.

Вона мало не сказала «любовні ігри», але ця тема для багатьох її колег була вже надто