Хранителі - Дін Кунц
Південний в’їзд був безкоштовним, і вони заїхали на міст, на якому через погодні умови довелося значно зменшити швидкість.
Дивлячись на примарний кістяк мосту, який блищав від вологи і ховався в тумані, Нора запитала:
— Тобто ти вважаєш, що через кілька десятиріч світ перетвориться на райське місце?
— Ні, — заперечив він. — Але життя стане простішим і безпечнішим, а люди — багатшими і щасливішими. Проте це не буде рай. Врешті-решт, люди все одно страждатимуть від душевних проблем та хвороб. І в новому світі з’являться нові радощі, як і нові біди.
— На подобу тієї, що трапилась із твоїм домовласником? — запитала Нора.
— Еге ж.
Із заднього сидіння почулося гарчання Ейнштейна.
12
Того четверга, 26 серпня, Вінсент Наско поїхав до Джонні «Електрика» Сантіні у Сан-Клементе, щоби проглянути звіт за минулий тиждень. Саме з нього він дізнався про вбивство Теда Гокні у Санта-Барбарі, яке сталося напередодні ввечері. Стан трупа, а особливо вирвані очі, вказував на причетність Аутсайдера. Джонні також запевнив Вінса, що АНБ таємно прибрало справу про втікачів із Банодайна до своїх рук.
Того вечора Вінс купив газету і поїхав вечеряти до мексиканського ресторану, де замовив енчілади з морепродуктами і пляшку «Дос еквіс»[63]. Там він прочитав про Гокні та чоловіка, котрий орендував будинок, де сталося вбивство, — Трейвіса Корнелла. Преса повідомляла, що Корнелл, колишній агент із нерухомості й відставний солдат загону «Дельта», тримав удома пантеру, яка і вбила Гокні. Але Вінс розумів, що то маячня і відписка. Копи мали намір допитати Корнелла і невідому жінку, яку бачили з ним, хоч і не висували проти нього жодних звинувачень.
Також повідомлялося, що Корнелла та жінку супроводжував золотистий ретривер.
«Якщо я зможу знайти Корнелла, то знайду й пса», — подумав Вінс.
Це був перший прорив у цій справі, який додав Вінсу впевненості в тому, що йому таки суджено Долею знайти ретривера.
На радощах Вінс замовив ще енчілад із морепродуктами й пива.
13
Трейвіс, Нора й Ейнштейн зупинились на ніч у мотелі у графстві Марін, на північ від Сан-Франциско. Вони придбали у фаст-фуді упаковку з шести пляшок пива «Сан Міґель», готову курку, печиво та шинковану капусту. Пізно ввечері вони повечеряли у своїй кімнаті.
Ейнштейну сподобалася курка, а ще він зацікавився пивом.
Трейвіс вирішив відлити половину пляшки у нову жовту пластикову миску, яку вони сьогодні придбали для пса.
— Але не більше як півпляшки, навіть якщо дуже захочеться ще. Мені потрібно, щоб ти був тверезий і відповідав на мої запитання.
Після вечері вони розташувалися на величезному ліжкові, і Трейвіс розпакував «Ерудит». Він розклав дошку на матраці, а Нора допомогла йому розсортувати фішки на двадцять шість стосиків.
Ейнштейн із цікавістю спостерігав. Здавалося, після своєї порції «Сан Міґелю» він був цілковито тверезий.
— Добре, — промовив Трейвіс. — Мені потрібні детальніші відповіді, аніж «так» або «ні». Гадаю, це повинно спрацювати.
— Геніально, — погодилася Нора.
Трейвіс звернувся до пса:
— Я запитуватиму, а ти повинен показати ті літери, з яких складається слово. Вибирай по одній літері й складай по одному слову. Зрозумів?
Ейнштейн кліпнув на Трейвіса, подивився на стосики фішок, відтак знову підвів очі на хазяїна й «усміхнувся».
Трейвіс промовив:
— Добре. Як називалася лабораторія, з якої ти втік?
Ейнштейн тицьнув носом у стосик літер із буквою «Б».
Нора взяла фішку й поклала на порожню клітинку.
Не минуло навіть хвилини, як пес «склав» слово «банодайн».
— Банодайн, — замислено промовив Трейвіс. — Ніколи не чув про це. Це повна назва?
Ейнштейн завагався, а потім почав вибирати інші літери, поки не утворилося словосполучення «корпорація лабораторія банодайн».
У мотельному блокноті Трейвіс записав відповідь собаки, а потім знову розклав усі фішки.
— Де розташовується Банодайн?
«ірвайн».
— Логічно, — промовив Трейвіс. — Я тебе знайшов у лісах на північ від Ірвайна. Добре… Я знайшов тебе 18 травня, у вівторок. Коли ти втік із Банодайна?
Ейнштейн подивився на фішки, але, заскавчавши, не вибрав нічого.
— Ти досить багато прочитав, щоб тямити у тижнях, днях і місяцях, — промовив Трейвіс. — У тебе є відчуття часу.
Подивившись на Нору, пес знову завив.
Нора сказала:
— У нього зараз є відчуття часу, але коли він утік, його не було. Тому йому важко визначити, як довго він був на втіках.