💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Фантастика » Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду

Читаємо онлайн Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду
дерев’яний стільчак. Достеменно, як у кращих домах Такараса й Ітабуни. Перший клозет у Великій Пастці. Таку вигоду одразу ж завели собі й Кастор з Фадулом. Спершу Фадул, бо це він звелів викопати за армаземом криницю, ще до того, як полковник Робустіано де Араужо викопав колодязь для потреб коралю та погоничів.

Для парубка дім був явно завеликий, тож у Великій Пастці й подейкували про скоре одруження Бастіана да Рози, про його бажання завести сім’ю. Ходили чутки, що в Ітабуні, його рідному місті, завелась і наречена. Там він добряче погуляв, показився і занапастив чимало дівчат на відданні. Велика Пастка ще була привалом для обозників, коли він прибився сюди, підрядився ставити разом з Лупісиніо рубану хатину; найняв їх турок Фадул, коли вирішив розпрощатися з валізою мандрівного торговця. Бастіан виконав цю роботу та так і зостався тут назавжди, місцина йому сподобалась. Перебивався роботою по сусідніх маєтках, майстрував помістки, корита й сушильні; відростив вуса й бороду і легко міг би зійти за грінго. У Великій Пастці він, як і Факел, не мав відбою від дівчат.

Час минав, а Бастіан да Роза все ще парубкував, навіть не завів постійної любаски, хоча охочих не бракувало. Нічого не домоглася й Марія Беатриз Моргадо, безталанна кузина дони Кармен Моргадо де Ассіз Годиньйо й полковника Еноха де Ассіза Годиньйо — безталанна, але дворянка. Бастіан жив на фазенді Годиньйо, перебудовував «великий дім» і знічев’я опинився в обіймах дони Марії Беатриз; дворянка вже втратила дівоцтво — постарався багатий кузен, і то теж знічев’я. Проте безталанна кузина вперто запевняла у своїй недосвідченості в любовних справах. Ця високородна дівчина хотіла покинути багатий дім і своїх кузенів, де жила на всьому готовому, — за цю ласку вона провадила господарство, наглядала за служницями й виховувала дітей, — і жити у Бастіана, не претендуючи ні на що, нехтуючи забобонами, плітками, прокльонами Моргадо й Годиньйо. Бастіан да Роза відрадив її: ще бракувало, щоб через якусь дівку його підстрелили або штрикнули ножем.

Разом з Гвідо Бастіан перейшов річку: старий Амброзіо й Жозе дос Сантос хотіли поговорити про будівництво борошняного дому. Зустрівши Діву з мотикою, він не впізнав її — подумав, що то одна з дочок Жозе дос Сантоса. їх було в нього троє, для трудящого чоловіка це просто знахідка; дві ще зовсім молоденькі й старша Рикардина, крива на одне око. Тому й волочилася з кожним, тільки помани: її бачили по всіх закутках з Додо Жердиною, пришелепкуватим парубійком, забродою без роду-племені. В борг — віддасть, коли зможе, — Лупісиніо змайстрував йому крісло, і Додо Жердина взявся за стрижку й гоління. На авторитетну думку капітана Натаріо, одного з його перших клієнтів, перукарське крісло — найпевніший доказ того, що Велика Пастка перетворюється на справжнє містечко.

Завжди в роботі, як і інші майстри, мулярі й теслярі, що опоряджали поміщицькі будинки, у Великій Пастці Бастіан да Роза бував рідко, доньки Амброзіо не бачив місяцями. Пам’ятав її мовчазним худющим дівчам з довгими косами, закинутими за спину; Діва гралася з дітлахами в піжмурки, торгувала з батьками й братами на базарі. Невже ж це таки вона — грудастенька, в підтиканій спідниці — розпушує землю мотикою? Та це ж справжня жінка, юна, гарна й пишна. Зазеленілий кущ маніоки.

Раніше тут усе глушили непролазні чагарі, пожухлі від куряви, царство колючок і змій. А після прибуття сержипанців зазеленіли грядки квасолі, лани маїсу й маніоки, шпалери машіше й шушу. Все змінилося. Не тільки земля, а й люди. Іншими стали Жоанзе, Дінора та її син, що вже конав у дорозі. Похмурий Агналдо та його дружина Ліа, що приїхала сюди черевата, ледве жива. Авреліо й Нандо, вже не кажучи про старе подружжя, забите й упосліджене. Корумбаси, вигнані з Мароїма, стали невтомними землеробами. Ліа народила, а Збуй-Вік прийняла першу в Великій Пастці дитину, хлопчика.

Амброзіо й Жозе дос Сантос уточнювали деталі проекту борошняного дому, Лупісиніо слухав їх, час од часу докидаючи й своє слівце. А Бастіан да Роза дивився, як працює дівчина, вся осяяна сонцем: лице як у святої, тіло як у цариці: от би з такою йому зійтися!

З Кастором Абдуїном все сталося інакше, не так раптово, проте його подив і потрясіння були не менші. Своє відкриття він зробив через кілька днів після переїзду родини капітана Натаріо да Фонсеки в нове житло на пагорбі; розмірами, вигодами й розташуванням будинок той став у Великій Пастці найкращим.

З кошиком на голові Діва дерлася по узбіччю; крутий схил був посипаний щебінкою, тож стежина не розгрузала і в сезон дощів. Зате доступ чужинцям було легко перекрити, якщо засісти з рушницею на одному з поворотів звивистого підйому. Простуючи до річки, Кастор побачив дівчину на косогорі й став як укопаний: Діва то чи не Діва? Він не вірив власним очам. А проте то була таки Діва; вона саме спинилася, щоб поправити кошик на голові, скосила очі на нього, а він дивився на неї, аж розкривши рота; ще б пак, адже знизу йому видно було її ніжки під спідницею. Діва всміхнулася й помахала йому рукою.

Пагорб люди назвали Капітанова висота, бо звідтіль капітан, ніби з оглядового майданчика, міг бачити весь виселок, од Жаб’ячої Коси з халупами повій і Бернардиним куренем аж до хаток обабіч Ослячого шляху; од вигону з базарним рядом, навісом для обозників і танцювальною залою аж до какаового складу та коралю полковника Робустіано. Факеловоі кузні, де навчався ремесла його старший син Еду, і туркового армазему серед хлібних дерев. Звідти видніли й плантації сержипанців і сертанців на другому березі річки, посіви й гаї, високе кукурудзяне бадилля, черідки свиней, зграї курей.

Всю цю панораму, як і пересування людей, капітан Натаріо міг спостерігати зі своєї веранди. А ще кращий краєвид розгортався за десяток кроків, біля мулунгу: колись звідси він показував полковникові Боавентурі Андраде ще пустельне урочище й прозирав майбутнє: згодом тут виросте місто. Цього вже недовго чекати, згадав він слова полковника, який опинився тут через сім років. Та що б там не говорив полковник, поки що це тільки маленький виселок, до міста йому ще рости й рости. Але час не стоїть на місці, виникають усе нові й нові міста; он який був Такарас, коли, утікаючи з убогого Сержипе, Натаріо хлопцем прибився в какаовий край, — привал для погоничів, станції не існувало, поїзди не ходили, а Ітабуна, це велетенське місто, була слободою Табокас.

Ось чому капітан

Відгуки про книгу Фантастика Всесвіту. Випуск 4 - Жоржі Амаду (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: