Хранителі - Дін Кунц

Ейнштейн поклав передні лапи на двері водійського сидіння і визирнув крізь бокове скло. Потім він повернувся до молодят і гавкнув, наче називаючи їх дурнями, бо вони відмовляються від такого подарунка.

9

Трейвіс був за кермом. Вони залишили будинок Гаррісона Ділворта у середу о десятій п’ятнадцять вечора. Трейвіс вирішив їхати на північ трасою 101. О пів на першу ночі вони проїхали Сан-Луїс-Обіспо, а за півгодини вже були в Пасо-Роблс. О другій годині вони зупинилися на заправці із самообслуговуванням. До Салінаса, що лежав на півдні, залишалася година їзди.

Нору гнітило відчуття власної непотрібності. Вона навіть не могла підмінити Трейвіса за кермом, оскільки не вміла кермувати. В дечому це була провина Вайолет Дейвон, а не Нори, — ще один наслідок відлюдництва і пригнічення. Тому жінка відчувала, що не може принести жодної користі, і була собою незадоволена. Все ж вона не збирається все життя бути такою безпомічною, чорт забирай! Вона теж навчиться кермувати і стріляти. Трейвіс може навчити її цьому. Враховуючи його минуле, він також може навчити її бойовим мистецтвам — дзюдо чи карате. Трейвіс — хороший тренер, адже він добре навчив її кохатися. Від цієї думки Нора посміхнулася, і її самокритичність поступово зникла.

Поки вони їхали на північ до Салінаса, а потім — до Сан-Хосе, Нора виспалася як слід за дві з половиною години, а решту часу рахувала кілометри, які вони вже проїхали. Обабіч шосе розкинулися неосяжні поля. У холодному місячному сяйві вони здавалися безкінечними. Коли місяць зайшов за хмару, вони тривалий час їхали у цілковитій темряві, перш ніж їм траплялося освітлене вікно одинокої хатини чи приміщення придорожніх служб.

Жовтоокий монстр пройшов по сліду Ейнштейна 225 кілометрів, якщо брати по прямій — від підніжжя Санта-Ани в окрузі Оріндж до Санта-Барбари. Так стверджував Трейвіс. Це приблизно дорівнювало шестистам кілометрам ходою дикою місцевістю. Цю відстань монстр подолав за три місяці. Не вельми швидко. Тому якщо вони поїдуть на шістсот кілометрів північніше Санта-Барбари, а тоді причаяться недалеко від затоки Сан-Франциско, то нападник знайде їх тільки через сім-вісім місяців. А можливо, взагалі не знайде. Як він занюхає Ейнштейна на такій відстані? Звісно ж, його неймовірна здатність чути пса має свої межі. Трейвіс у цьому не сумнівався.

10

У четвер об одинадцятій Лемюел Джонсон стояв у спальні невеличкого будинку, який Трейвіс Корнелл орендував у Санта-Барбарі. Дзеркало на комоді було розбите, а кімнатою наче пройшовся ураган. Здавалося, що Аутсайдер оскаженів від заздрощів, що пес живе в затишному будинку, поки він змушений нишпорити дикими хащами і жити у порівняно примітивних умовах.

Серед уламків на підлозі Лем знайшов чотири світлини у срібних рамках. Напевно, вони стояли на комоді або на нічному столику. На першій було зображено Корнелла разом із симпатичною блондинкою. До цього Лем уже багато дізнався про нього, тож припустив, що це Паула, його покійна дружина. На іншій чорно-білій світлині було зображено пару. Висновуючи з їхнього віку, Лем здогадався, що то батьки Корнелла. На третьому знімку, також чорно-білому, був хлопчина років одинадцяти-дванадцяти. Можливо, сам Трейвіс Корнелл, але вірогідніше — його брат, котрий загинув ще дитиною.

На останній світлині було зображено групу з десяти вояків, які сиділи на дерев’яних сходах біля входу в казарму і посміхалися на камеру. Серед них був Трейвіс Корнелл. На кількох уніформах Лем помітив виразний шеврон загону «Дельта» — елітного антитерористичного підрозділу.

У задумі поставивши останню світлину на комод, Лем попрямував до вітальні, де Кліфф продовжував ритися в закривавленому мотлоху. Вони шукали докази, які поліцію жодним чином не могли б зацікавити, але багато чого розповіли би співробітнику АНБ.

Вони пізно дізналися про вбивство у Санта-Барбарі. Лема повідомили майже о шостій ранку. В результаті преса вже встигла розтрубити найстрахітніші подробиці і з неабияким ентузіазмом висувала найнеймовірніші версії щодо можливого вбивці. Здебільшого репортери схилялися до того, що Корнелл тримав екзотичну небезпечну тварину (гепарда або пантеру), яка напала на хазяїна, коли той, нічого не підозрюючи, увійшов у будинок. Оператори залюбки знімали порвані, закривавлені книжки. Такої версії дотримувались і в «Нейшнл інкваєр». Лема це не здивувало, оскільки, на його думку, таблоїди на кшталт «Інкваєра», що ганялися за сенсацією, і так звані офіційні засоби масової інформації мало чим відрізнялися одне від одного, хоча журналісти з цим не погоджувалися.

Лем уже продумав і почав втілювати кампанію з дезінформації на підтримку істерії про екзотичних кішок, що вирвалися на свободу, таким чином пустивши пресу хибним слідом. Інформатори, проплачені АНБ, даватимуть інтерв’ю, стверджуючи, що знали Корнелла, і клястимуться, що той дійсно тримав пантеру разом із собакою. Інші, котрі хоча й в очі не бачили Корнелла, називатимуть себе його друзями, скиглитимуть, що давно радили йому вирвати пантері зуби і кігті, коли та виросла. Поліція захоче допитати Корнелла і невідому жінку відносно пантери та місця її ймовірного перебування.

Лем був упевнений, що це відволіче пресу від розслідувань, які, можливо, допоможуть їм з’ясувати правду.

Звісно ж, Волт Гайнс в окрузі Оріндж дізнається про вбивство, розпочне розслідування разом зі своїми друзями з місцевої поліції і швидко здогадається, що Аутсайдер у погоні за псом пробрався далеко на північ. Як добре, що він скористався допомогою Волта!

Увійшовши до вітальні, де працював Кліфф, Лем запитав:

— Ти щось знайшов?

Молодик підвівся із безладу, обтрусив руку і промовив:

— Так. Гляньте на столі у їдальні.

Лем пішов за ним, де на столі лежав лише товстий блокнот на металевих кільцях. Розгорнувши і прогортавши його, він побачив світлини з глянцевих журналів, наклеєні з лівого боку. Навпроти кожної світлини великими друкованими літерами було написано