Діаболік - С. Дж. Кінкейд

Змагання триватимуть кілька годин і події розгортатимуться цікавіше щоразу, як гонщики збільшуватимуть швидкість й наблизяться до зірок, щоб значно зменшити відстань. Деякі гонщики прораховувалися, і сила гравітації зірки затягувала й знищувала їх. У шестизоряній системі існувало безліч хаотичних гравітаційних сил, тому навіть пролітати через неї на стандартній швидкості було небезпечно. Багато учасників змагань сьогодні помруть, але поки вони не вибули на самому початку заходу, як це зробив чемпіон Імператора під час останніх змагань, вони не накличуть на себе ганьби.

Служниці розносили таці з наркотичними речовинами, продуктами й сувенірами. Люди модифікували свою зовнішність, щоб змінити риси обличчя і бути схожими на улюблених гонщиків своїх зоряних систем, натовп вибухав схвальними вигуками й оплесками щоразу, як на екранах з’являлися кораблі їхніх чемпіонів.

Тайрус був мовчазним і зосереджено вдивлявся в найближчий екран, ніби очікуючи чогось, сидячи в засідці. Він усе ще тримав мою руку на згині своєї руки. Але раптом він почав міцніше стискати її. Я подивилася на його м’язисте передпліччя. Це було зовсім не схоже на Тайруса — настільки явно демонструвати свою тривогу. Я простежила за його поглядом. Корабель Дандраса Тайрона наблизився до зорельоту гонщика на ім’я Вінтон Траваніс.

А потім це сталося.

Мабуть, відбулася зміна гравітаційних сил, або виникла турбулентність — важко сказати. Але корабель Вінтона занесло вбік і він врізався в судно Дандраса, й у ту саму мить обидва зорельоти по спіралі відлетіли в різні боки і були дискваліфіковані.

До того ж це відбулося на самому початку гонки.

Натовпом прокотився крик, усі скочили на ноги, а потім корабель Дандраса потрапив у гравітаційне поле, втратив керування і вибухнув, розлетівшись на шматки в яскравому полум’ї пожежі.

Натовп замовк, запала мертва тиша й усі погляди звернулися в бік Спадкоємця Прімуса. Усі бачили, яку величезну суму він поставив на Дандраса. Я теж подивилася на нього, щоб побачити, як він на це відреагує.

Тайрус сидів у кріслі, схрестивши руки, і непорушно дивився прямо перед собою. Фактично, події останніх Великих Змагань повторилися. Спадкоємець Імперії, як і його дядько, поставив усе своє багатство на одного гонщика, який вибув із змагань через помилкові дії суперника, так і не долетівши до першої зірки. Усі знали, що сталося далі з уцілілим гонщиком, який був винен в аварії. Ганьба. Страта.

— Жаль, — донісся згори голос Імператора, і Тайрус поглянув на нього. — Сподіваюся: ти не залишився на мілині.

— Я поставив більше, ніж хотів би програти, — тихо відповів Тайрус.

Але на його обличчі застиг вираз смертельного спокою, і не було жодних ознак жаху, який я очікувала побачити після подібного.

— Помилка пілота, — голос Імператора сочився єхидством. Його очі світилися радістю, коли він дивився вниз на Тайруса. — Я дозволю тобі самому розібратися з наслідками.

Тайрус знову опустився в крісло поряд зі мною, і я уважно на нього поглянула: його обличчя перетворилося на виточену, непроникну маску, за якою не видно було жодних емоцій.

Він сказав мені не ставити на Дандраса.

Вінтон — пілот, винний у зіткненні, вочевидь, знав, що траплялося в минулому з тими, хто посмів позбавити Домітріанів багатства. Коли кораблі учасників долетіли до наступної зірки, його зореліт уже покинув цю зоряну систему. Він вирішив, що краще втекти від покарання, яке очікувало на нього у Хризантеміумі.

Проте далеко він не втік.

Бажаючи завоювати прихильність Спадкоємця Прімуса, деякі з менш сановитих Вельмишановних Панів відправили навздогін льотчику власні зорельоти. Найманці повернулися з утікачем майже наприкінці гонки. Звістка про це швидко поширилася натовпом. Тайрус встав і пішов до «Валор Новус», за ним рушила половина натовпу, забувши про останній відрізок гонки. У будь-якому випадку тепер, коли більшість гонщиків були дискваліфіковані або знищені, ажіотаж спав. Переможець значно випередив своїх конкурентів і спокійно дістався фінішну.

Прояв гніву Спадкоємця Прімуса обіцяв бути набагато цікавішим видовищем, ніж завершення гонки.

Коли ми наблизилися до Зали Суду у «Валор Новус», Тайрус усе ще тримав мою руку у своїй долоні, а люди, які вирушили за нами, уже займали найкращі місця біля стін і оточував нас у кільце.

— Я маю закликати вас виявити стриманість? — запитала я його, думаючи про свою роль у наших публічних виступах.

— Не цього разу, — сказав Тайрус. — Нехай усі почують мою відповідь.

Ми підійшли до чоловіка, який стояв на колінах, — переляканий Ексцес з недосконалою шкірою мешканця планети. На його обличчі читався страх, оскільки він знав, що трапилося з останньою людиною, яка в такий спосіб перейшла дорогу Домітріану.

Тайрус довго дивився на нього згори вниз, а потім підняв руку, закликаючи глядачів до тиші, бо вони почали схвильовано перешіптуватися, припускаючи, скількох людей стратять цього разу.

— Я бачив, як ти потрапив у страшну аварію. Чому ти намагався втекти? — запитав Тайрус. Він нависав над чоловіком, який стояв на колінах, і в цю мить був дуже схожий на грізного Імператора.

— Я злякався, Ваше Високопреосвященство. Це був нещасний випадок. Моя навігаційна система зламалася. Будь ласка, — Вінтон упав на підлогу. — Я знаю, Ваше Високопреосвященство повинні забрати моє життя, але, будь ласка, помилуйте мою родину. Не вбивайте членів моєї команди. Вони не винні.

Тайрус нічого не сказав, дозволивши благанням пілота на мить зависнути в повітрі, загострюючи ситуацію. Я уявляла, як сам