Лицар Відображень - Роджер Желязни

— Хтось додумався, — сказав я.

— Ну, щоб бути чесною, до тих пліток, що я чула, додам, що там дійсно була сімейна схожість. Хоча про це мені важко судити — з більшою частиною сім'ї я особисто не знайома. Ти, кажеш, в цьому є частка правди?

— Так.

— Тільки через схожість або було щось ще?

— Щось ще.

Вона приємно посміхнулася і знову взяла вилку.

— Завжди насолоджуюся одкровеннями-казочками, які супроводжують тих, хто в цьому світі піднісся.

— Я теж, — підтвердив я, знову беручись за їжу.

Мандор прочистив горло.

— Навряд чи чесно, — зауважив він, — розповісти тільки частину історії.

— Ти правий, — погодився я.

Ясра знову звернула погляд на мене і зітхнула.

— Ну, гаразд, — сказала вона. — Я поставлю питання. Чому ти так впевнений… О, звичайно Лабіринт.

Я кивнув.

— Ну, ну, ну. Малятко Корал — Господиня Лабіринту. Це сталося зовсім недавно?

— Так.

— Гадаю, тепер вона десь у якомусь Відображенні… святкує.

— Хотів би я знати.

— Тобто?

— Вона зникла, але куди, не знаю. Це з нею зробив Лабіринт.

— Яким чином?

— Хороше питання. Не знаю.

Мандор відкашлявся.

— Мерлін, — сказав він, — можливо, поміркувавши над деякими питаннями, — він покрутив лівою рукою, — ти побажав би…

— Ні, — сказав я. — Нехай, як зазвичай, восторжествує обережність… Можливо, брате мій, і по відношенню до тебе теж — адже ти хаосський лорд. А в разі вашої величності це само собою зрозуміло, — я кивнув Ясрі, — незважаючи на те, що ви з цією леді знайомі і, можливо, ти навіть відчуваєш до неї деяку прихильність. — Вирішивши не занадто перебільшувати, я швидко додав: — Або, принаймні, не відчуваєш до неї злоби.

— Як я вже сказала, ця дівчинка мені дуже до душі, — заявила Ясра, нахиляючись вперед.

— Добре, — відповів я, — бо я хоч трохи, але відчуваю себе відповідальним за те, що трапилося — не дивлячись на те, що мене водили за ніс. І тому відчуваю себе зобов'язаним спробувати виправити справу. Тільки не знаю, як.

— Що ж сталося? — Запитала вона.

— Я якраз розважав її, коли вона висловила бажання подивитися Лабіринт. Я зробив їй послугу. По дорозі вона розпитувала про нього. Розмова здавався нешкідливою, я не став нічого приховувати. Знай я про плітки з приводу того, хто її батько, я би щось запідозрив. Загалом, коли ми туди потрапили, вона ступила в Лабіринт і пішла по ньому.

Ясра шумно зробила вдих.

— Людину чужої крові це знищило б, — сказала вона. — Вірно?

Я кивнув.

— Навіть одного з нас, — повідомив я, — якщо зробити кілька помилок.

Ясра захихотіла.

— Припустимо, у її матері і справді був роман з лакеєм або кухарем? — Зауважила вона.

— У неї мудра дочка, — сказав я. — Як би там не було, якщо вже хтось пустився проходити лабіринт, зворотного шляху немає. Поки вона йшла по ньому, мені довелося давати їй інструкції. Інакше я опинився б кепським господарем і це, безсумнівно, пошкодило б відносинам між ріднею в Бегмі та Амбері.

— Ти зіпсував би всі делікатні переговори? — Запитала вона напівсерйозно.

І тут у мене виникло відчуття, що їй прийшовся би до смаку відступ від теми, що стосується справжніх причин візиту делегації Бегми. Але я на цене клюнув.

— Можна сказати і так, — погодився я. — У будь-якому випадку Корал пройшла Лабіринт до кінця — а потім він забрав її.

— Мій останній чоловік казав мені, що з центру Лабіринту можна наказати йому доставити тебе куди завгодно.

— Це правда, — підтвердив я, — але якраз її наказ був небагато дивнішим: вона веліла Лабіринту відправити її, куди завгодно йому.

— Боюся, я не розумію.

— Я теж, але вона так сказала, і Лабіринт послухався.

— Ти хочеш сказати, Корал просто вимовила: «Відправ мене туди, куди хочеш відправити», і негайно випарувалася в невідомому напрямі?

— Саме.

— Здається, тоді можна припускати, що Лабіринт частково розумний?

— Якщо тільки, звичайно, він не відгукнувся на її неусвідомлене бажання відвідати якесь конкретне місце.

— Вірно. Гадаю, є і така можливість. Але у тебе не було можливості простежить за нею?

— У мене був козир, який я з неї зробив. Коли я спробував ним скористатися, то добрався до неї. Здається, Корал замкнена десь у темряві. Потім ми загубили контакт, і все скінчилося.

— Давно це було?

— За моїми особистими підрахунками, кілька годин тому, — сказав я. — Тут у вас час іде, як в Амбері?

— Різниця, по-моєму, невелика. Чому б тобі не спробувати ще разок?

— З тих пір я був трохи зайнятий. І до того ж обмірковував, як добитися цього якимсь іншим способом. Пролунав дзенькіт, побрязкування, і я відчув запах кави.

— Якщо ти питаєш, чи допоможу я тобі, — сказала Ясра, — я відповім так. Тільки я і справді не знаю, як за це взятися. Можливо, якщо б ти ще раз спробував її Карту… а я б підстрахувала тебе… ми змогли б до неї дістатися?

— Гаразд, — сказав я, поставивши чашку і намацуючи колоду.

— Давайте спробуємо.

— Я теж буду допомагати тобі, — заявив Мандор, піднімаючись на ноги і підходячи, щоб стати праворуч від мене.

Ясра підійшла і встала зліва. Я тримав Козир так, щоб нам усім було добре видно.

— Давайте почнемо, — сказав я і зосередився.

3

Плямка світла, яку я прийняв за заблукалий сонячний зайчик, пересунулася з підлоги в точку біля моєї чашки з кавою. Вона мала форму кільця, і я вирішив промовчати про нього, тому що інші, схоже його не помітили.

Я спробував встановити зв'язок з Корал, і нічого не знайшов. Відчувалося, як Ясра з Мандором теж тягнуться до неї і, об'єднавши з ними зусилля, я спробував ще раз. Ще наполегливіше.

Щось є?

Щось… Я згадав, як не міг зрозуміти, що відчувала Віала, коли користувалася Козирями. Це щось відрізнялося від видимих сигналів, знайомих нам усім. Можливо її відчуття були саме такими.

Щось було.

Я відчував присутність Корал. Але її зображення на карті не оживало під моїм поглядом. Сама карта стала помітно холодніше, але це не був той крижаний холод, який зазвичай відчуваєш, встановивши зв'язок з кимось із родичів. Роблячи нову спробу, я відчував, як Мандор з Ясрою теж множать свої зусилля.

Потім зображення Корал на карті зникло, але замість нього нічого не з'явилося. Тим не менше я відчував її присутність, хоча дивився в порожнечу. Найбільше це скидалося на спробу встановити контакт зі сплячим.

— Важко сказати, чи просто важко дістатися до цього місця, — почав Мандор, — або…

— По-моєму, на неї наклали закляття, — оголосила Ясра.

— Це могло