Вітер у моїх руках - Христина Лі Герман

    — Що? — я насправді оніміла. Проте помітивши вираз обличчя Лео, вловила істинну причину його слів. — Ти не за мною приїхав в коледж.

    Леонард опустив голову, але зібрався і відповів:

    — Ні. Мені подзвонив ректор Колумбійського. Вони дійсно мене відрахують, якщо через тиждень я не знайду спосіб сплатити навчання. Мої рахунки заморожені до закінчення слухання. Як і рахунки матері і сестри. Просити грошей у них я не стану. Не ясно, що буде з клініками омма * (мами) в Сеулі і Парижі. Якщо батько зайшов настільки далеко, їх становище гірше за моє.

    Закінчивши, він озирнувся і скривився. Мабуть, розраховував, що я скажу хоч щось, але я мовчала. Виявилось, бачити його біль стало зовсім нестерпно. Коли ж це сталося? Коли я закохалася в нього настільки, що дозволила собі наплювати на власне майбутнє і розкрити стосунки перед усіма? Ще кілька місяців тому, я жила, як теплична рослина. Аспірантку Шевченко нічого не хвилювало, окрім універу і чоловіка, якому вона і не потрібна виявилася.

    Зараз все виглядало інакше, навпаки. Я почувала себе живою, повною сил, бажань, прагнень і мрій. Так багато всього відкрилося прямо перед очима. Так багато всього стало на місця після зустрічі з Лео. Але егоїзм і образа псували такі моменти. Саме вони заважали довіритися іншій людині повністю. Відчути знову те, що принесло одного разу ні з чим не зрівняний біль.

    Мабуть, він і не дозволив відчути чужий. Вимкнув емпатію і засліпив. Змусив думати лише про себе.

    Я підійшла і стала поряд з Лео. Мовчки і повільно стягнула зі стегон його куртку і кинула на байк. Леонард не рухався і тільки дивився. Мабуть, чекав, що я відштовхну його, як робила раніше. Не дивно, що він вирішив піти на такий крок. Адже я бігала від нього, і дійсно, майже не проявляла почуттів. Я боялася їх. Страшенно боялася відкрити серце знову. Як же я помилялася. Адже лише уявивши, що його жахлива щітка зникне з ванної кімнати, я зрозуміла, що не ридати буду, а з'їду з глузду.

    — Це правда. Я не довіряю тобі, Кім-Гальяно, — прошепотіла і повела рукою уздовж ременя на його джинсах. Повільно схопилася за пряжку і потягнула. — Але я тут,  і я тобі потрібна.

    — Потрібна, — він чіпко вдивився в мої очі і нахилився. — Потрібна, Катерино. І ти не уявляєш наскільки.

    Його погляд прошив наскрізь, а слова зуміли так пройняти, що серце влаштувало в грудях справжній набат. Леонард обхопив моє обличчя, а поцілувавши, зашепотів так палко, що я попливла.

    — Присягаюся, я і дня не можу уявити без тебе. Ти всюди. У думках, перед очима... Як чортова галюцинація. Божевілля. Мана.

    Закінчивши, він жадібно накрив мої губи і низько простогнав прямо в рот. Обхопивши потилицю, з тремтінням видихнув і поглибив поцілунок. Чіпко зарився пальцями у волосся, стиснув його в руці і знову мугикнув, цілуючи так, ніби шукав повітря, щоб зробити вдих.

    Я відповіла з усією пристрастю і бажанням. Гаряче, несамовито, я, нарешті, вклала в поцілунок усі почуття. Справжні, сміливі і сильні.

    Згадуючи, як увесь минулий тиждень будувала з себе фортецю непорочності, мало не розсміялася. Яка до біса непорочність, якщо я сама в лихоманці знімала з себе одяг? Прагнула швидше від нього позбавитися. Задкувала назад і не відводила очі від Лео. Жадібно вбирала його запах, жар чоловічого тіла і скажений погляд. Саме він, з такою силою притягував, що пульс оскаженів за секунду, а ноги звело від збудження.

    Я переконувала себе не відкривати почуття знову. Але саме через них опинилася на блискучому капоті. Лягла на холодний метал, а зверху мене накрив жар.

    Лео навис наді мною, пильно оглянув, а піднявши руку, ніжно обхопив шию і поцілував. Плавно і глибоко. Так, що від задоволення заніміли пальці на ногах, а в горлі спинилось повітря. Солодко й сильно грав язиком, а руками потягнув ліфчик вниз. Обхопивши збуджені вершини, став пестити їх так само палко, як вуста. Наші дихання сплелися, рухи стали нетерплячими, а цілунки шаленими. Його рот рухався усюди, дихання викликало солодке тремтіння, а вуста. Господи, вони звели з розуму тим, як уміло пестили збуджені вершини грудей.

    Знемога хвилею побігла по тілу і я закрила очі. Опустилася в порожнечу, де яскравими спалахами миготіли кола від напруги і бажання.

    Не залишилося слів. Тільки чиста пристрасть, з якою, як в тумані, я відчула різкий поштовх твердої плоті. Леонард штовхнувся глибше, а спіймавши мій стогін губами, випив його і міцніше стиснув груди в руках. Яскравий озноб змусив закусити губи. Я схопилася за холодний метал і відкинула голову назад, намагаючись витримати темп гострих рухів. Жар гуляв по тілу, як скажений, розгонив кров і змушував стримувати стогони. Вони множилися, а горло нестримно висихало. Відчувши, як тремтіння біжить уздовж ніг, я завмерла і потонула в яскравому спалаху оргазму.

    Я намагалася видихнути, але смужка білизни дратувала клітор, подвоюючи насолоду від кожного руху члена, а потім і від гарячих губ. Саме ними Леонард витворяв таке, від чого я втрачала зв'язок з реальністю за лічені секунди.

    Помітивши мій скажений погляд, Леонард втягнув клітор в рот з такою силою, що я закотила очі від потужного спазму. Щоб втримати і не дати мені сповзти по гладкому металу, він стиснув мої стегна і продовжив пестити, ритмічно зачіпаючи язиком чутливу точку. Темп наростав, а я ковтала ротом повітря, як риба, намагаючись заглушити занадто гучні стогони. Здавалося, їх звук гуляв не просто по приміщенню, а по усьому Сохо. Із здивуванням відмітивши, що плювати хотіла на подібне, я дихала, як марафонець і дивилася тільки в хитрий блискучий погляд. Тремтіла від насолоди і стягувала туфлі з ніг, зачіпаючи ними бампер і розсуваючи ноги ширше.

    Новий спазм задоволення, викликав сильне тремтіння. Леонард цього і чекав. Не дозволивши схаменутися, він підвівся і глибоко штовхнув член. Завмер лише на секунду, солодко поцілував, а слідом почав безжалісно рухатися стегнами. Нещадно, гостро і глибоко нарощував темп, і дивився у вічі.