Дамір - Iрина Давидова

На другому поверсі я звернула увагу на стіни кавового кольору, а біля них, біля дверей спалень теж стояли кімнатні квіти у горщиках, зроблених з порцеляни, під дерево. На протилежному боці були ковані перила, всередині яких знаходилися маленькі коробочки з лампочками, які засвічувалися від наших рухів. Господи, як же тут було красиво, просто не передати словами!

Підійшовши до дверей колись нашої спальні, я завмерла, не розуміючи, куди йти мені.

— Це твоя спальня, — прошепотіла я, рукою обережно поправляючи на малятку сорочечку.

— Це наша спальня, Ліє, але звичайно я буду спати окремо. Тут теж був ремонт, і ми все зробили для зручності Ліки. Ходімо?

— Ти не закриєш двері? — запитала я, розуміючи, що ми залишимося в закритому просторі наодинці, а це вже не лікарня.

— Що, вибач? — здивовано запитав він, дивлячись мені в очі.

— На замок. Не закриєш двері? — пояснила, і від нервів стиснула руки в кулаки.

— Якщо хочеш, ми можемо зовсім не закривати.

— Хочу, — закивала я, і ми нарешті увійшли в спальню.

Дамір, як і обіцяв, двері не закрив, але спочатку я цього не помітила, тому що увагу мою привернув гарний дизайн кімнати. Праворуч, по центру, стояло величезне ліжко кольору кори дерева, воно на вигляд було дуже затишним і м'яким. Захотілося одразу сісти на нього і провести руками по махровому пледу, який  був акуратно складений і перекинутий поперек матрацу. З одного боку ліжка стояла маленька тумбочка зі світильником на ній, а на місці другої знаходилося дитяче ліжечко, повністю укомплектоване для сну донечки. Друга тумбочка стояла навпроти біля протилежної стіни, біля трюмо. Всі меблі були з одного комплекту, і можна було сказати, що виконані вони професійним дизайнером. Біля дверей в душ була невелика софа з кавовим столиком, а над ліжком височіло красиве дерево в променях сонця, зображене на фотошпалерах. Спальня була затишною, велике вікно з підвіконням, яке виконувало ще й роль кушетки, кілька подушок на ньому, а знизу — закриті дизайнерською решіткою батареї. Великі нічні штори, тепло і затишок — про все це, і не тільки, подбав Дамір, а ще він ніби знав, що нова обстановка дозволить мені забутися. Я із захватом розглядала спальню, абсолютно забувши про всі тягарі, і це виявилося круто — увійти в нове життя з чистими думками.

— З мене дизайнер не вийшов, так хоч досвідчені фахівці попрацювали, — прошепотіла я, спостерігаючи, як чоловік уклав Лапочку в її нове ліжечко.

— Я зроблю так, що тебе відновлять на останній курс, здаси дипломну і все буде відмінно.

— Відчуваю себе маленькою дівчинкою.

— Ти і є маленька дівчинка, — ніжно відповів він, підходячи майже впритул.

Я завмерла, не в змозі поворухнутися, і поглядом застигла на красивих губах, розуміючи, як все більше і більше мені хотілося їх поцілувати. Дамір зрозумів моє бажання і зробив півкроку назад, за що я була дуже йому вдячна, адже поцілувати все одно не змогла б, не зараз. Тільки душу роздираю, і собі, і йому.

— Прийми душ і потім ляжеш. Тобі відпочивати більше треба, — тихо вимовив він, і дістав з тумбочки радіоняню.

— Доки не погодую Ангеліку не ляжу.

— Ти встигнеш скупатися, вона ще з півгодини проспить.

— Ти знаєш краще за мене, що потрібно дитині.

— Твоя мама підучила, поки ми з тобою в лікарні були.

Я знову завмерла на місці, спостерігаючи, як дбайливо Дамір дістає з комода біля ліжечка, який я не відразу помітила, різні сорочечки та повзунки. Він був уважний в своєму виборі і, дивлячись на нього можна було подумати, що він щось нашіптує, хоча може мені здалося.

— Ти дуже турботливий тато, — зауважила я, і Дамір різко підняв голову, трохи ніяково посміхаючись.

Його збентеження мене здивувало, бо я вперше побачила, щоб цей сильний і сміливий чоловік почувався ніяково, але від цієї незручності він ставав ще гарнішим.

— Ти ще тут?

— Уже пішла, — злегка посміхнувшись, відповіла я, і зникла за дверима ванної, відразу ж клацнувши замком. — Боже мій!

У ванній кімнаті теж зробили ремонт, і тепер вона сяяла новою чумовою червоною джакузі, а за перегородкою стояв унітаз і біде. Ліворуч височіла шафа, керамічна раковина з такою ж стільницею і дзеркалом, що висіло над нею, а поруч розташувалася вмонтована душова кабіна. Весь дизайн був тільки в червоно-чорних тонах, і якби не мій страх, я б подумала, що це дуже романтично.

Пройшовши до душової, я налаштувала кран на теплу воду, обережно зняла сукню і білизну, і з задоволенням ступила в кабінку, під пружні струмені. У лікарні хоч і було все на вищому рівні, але вдома виявилося краще, не дарма кажуть — рідні стіни лікують. І хоч я прожила тут зовсім мало, але мені цього вистачило, щоб відчувати себе тут як вдома, тому що Дамір для мене зробив все.

Знайшовши на поличках гель і шампунь, відразу вимила голову, потім із задоволенням намилила тіло, вдихаючи приємний аромат полуниці. Але, пам'ятаючи, що скоро прокинеться донька, я швидко змила з себе піну, і вийшовши з кабінки, закуталася в рушник, іншим витерла мокре волосся, а, порившись в ящиках, знайшла фен і кілька видів гребінців.