Юджи - Ірина Муза

- Я з'явилася сюди, бо обурена твоєю бездіяльністю. Чому ти не допомагаєш належним чином моєму народові? Мене дуже засмутив цей факт. Я дедалі більше замислююся про твою роль як Володаря. Чим ти тут зайнятий?

- Це, - вказав він кивком голови на мага вітру, який стояв в оточенні вартових, - Кадмус Ірвін, він був співучасником герцога, саме він ховав більшу частину підконтрольних мейсорів, які незабаром знищили місто Ойден на правому узбережжі, це було перше захоплене місто, де кількість мейсорів збільшилася в 15 разів. Я знав про його колишні проступки, але був милосердний, адже вважав, що навіть така людина має право на продовження роду. Його батько поплатився життям, його ж я залишив, і ось тепер думаю, що був занадто м'яким. Мені важливо дізнатися про всіх змовників, я маю очистити своє оточення від гнилих кадрів, - після сказаних слів Кадмус кинувся до мене під ноги і став підповзати до мене на колінах.

- Милостива богиня Юджі, прошу, не губіть! - послушник у цей момент змахнув рукою, і тіло Кадмуса відлетіло від мене назад до вартових.

- Не смій торкатися її святості! - ментально сказав жрець, а я навіБукнетть уваги на це не звернула, навіть поглядом не удостоїла мага повітря.

- Тобто, замість того щоб допомагати народу впоратися з труднощами, кинути всі сили на відновлення життя в Мікенії, ти розбираєшся з державними інтригами? - я здивовано підняла брову. Данте якийсь час мовчав...

- Якщо я зараз не розберуся з цим, то мене, як і раніше, оточуватимуть змовники, перш ніж почати все спочатку, я маю розібратися з цим, - відповів Данте, а я розвернулася, щоб піти, немає сенсу з ним далі розмовляти, його позиція мене злить, і мені хочеться відправити його куди подалі, позбавити влади, але внутрішньо мене щось стримує, можливо, пам'ять Ніколь...

- Ніколь, кохана... почекай. Нам треба поговорити! - Володар схопив мене за руку. Я з подивом розвернулася і знову так само допитливо й обурено втупилася на Данте.

- Не смій торкатися богині! - ми обоє з Володарем відчули мізерне коливання енергії, мій послушник за допомогою сили стихій, яка йому була підвладна, намагався відштовхнути від мене Данте, але Володар навіть не звернув на це увагу. Послушник кинувся на Данте, і той вільною рукою спіймав його за шию, підняв над підлогою. Вдивлявся в його сірі очі, з невдоволенням сильніше стискав шию мого жерця.

- Герцог? Серйозно? - це він уже звернувся до мене. Пропустивши хвилю повітря через себе, я силою стихії відштовхнула від себе Володаря, він опинився на достатній відстані від мене, але досі продовжував стискати шию мого послушника. Я змахнула рукою, жрець розчинився в повітрі й знову з'явився за моєю спиною.

- Ти занадто багато собі дозволяєш, дитя дракона. Твоя влада над Мікенією зараз під великим питанням. Не впевнена, що залишу тебе Володарем! Чекаю на тебе через три дні у своєму Храмі, там я вирішу твою долю, - я створила портал над своєю головою і влетіла в нього разом із моїм слугою.

Ми опинилися на правому узбережжі, багато земель почорніли від згубної сили мейсорів, рослинність була відсутня, а села і міста були зруйновані. Час відновлювати життя. На короткий час прикрила очі, звертаючись до джерела всередині себе, і пропустивши хвилю світла крізь себе, направила її вниз, на землю.

Біле сяйво навколо мене не давало змоги побачити хоч щось, але заплющивши очі, я наче наяву бачила те, що відбувається. Ліси і поля ожили, вкриваючись зеленню і листям. Земля оживала. На полях знову був майже дозрілий урожай. Мертва земля знову дихала життям.

Тварини і птахи відродилися. Висохлі озера і річки знову наповнилися чистою водою. Усе життя за межами сіл і міст я відновила.

На мить зупинила потік джерела, і біле світло вже не так сильно затьмарювало мені очі.

- Моя богиня, це прекрасно! Ніколи не міг навіть уявити, що побачу щось подібне на власні очі! - бачу, жрець справді був здивований побаченим, хоч я й не бачила тут нічого незвичайного...

Зруйнованими залишалися ще села і міста, не стала зволікати і попрямувала туди. Довелося злетіти вище, щоб захопити побільше території. Знову заплющила очі й цього разу, задіявши силу джерела, я пробувала побачити будови до моменту руйнування. Довелося рукою спрямувати потік і знову, як на яву, в прискореному темпі, будинки і будови відновлювалися. Тварини, що були поховані або вбиті, знову ожили. Я намагалася відновити все, що було до приходу мейсорів.

Облетівши праве узбережжя, я була задоволена. Земля знову цвіла, а люди вже почали повертатися до своїх домівок. Візуально я була задоволена, навіть з урожаєм трохи перестаралася, але нехай краще буде достаток, ніж нестача... Залишилося ліве узбережжя.

На подив лише магічні ліси залишалися недоторканими, в основному руйнування схожі. Зметнулася майже до хмар, хочу спробувати відновити все разом.

- Послушник, - звернулася я до жерця, що завис у повітрі поруч зі мною, - Я хочу випустити свій потік на все ліве узбережжя разом, але не впевнена, скільки сил на це витрачу. Якщо я раптом переборщу з силою і випущу занадто багато, то можу втратити свідомість, ти повинен перенести мене в храм до джерела, твоєї магії тобі вистачить! Ти зрозумів? - про всяк випадок направила невеликий потік сили до жерця, поповнюючи його невеликий резерв.

- Звичайно, найсвятіша. Це буде честю для мене, допомогти вам! - стандартні фрази, але в цьому контексті мене влаштовують.

Зібравшись із думками, я вивільнила із себе силу джерела. Картинки в моїй голові змінювалися з шаленою швидкістю. Я прекрасно знала, що відбувається і бачила, як швидко потік буквально хвилею повертає все до колишнього вигляду. Навіть трохи жахнулася такої сили. Я відвикла керувати нею, і зараз моя власна сила мене налякала, і обмірковуючи це, я не розрахувала і вчасно не зупинилася, сили стали залишати мене, і я заплющила очі.

Прокинулася я в джерелі. Плавала на спині у величезному басейні, волосся незвично світилося, і я не відразу змогла позбутися білого світіння в очах. Джерело знову наповнило мене своєю силою, і я відчувала, що час зупинитися. Від надлишку сили в мене, як зазвичай, болітиме голова.