Навіщо. What For - Марія Старожицька
Поет
— Віримо-віримо, я все записую…
Лавр
— Щось така ладна казочка, чи ти бува не шпигун російський?
Слон
— Я на русских через прицел смотрел. Так что и не шути так, могу и не вытерпеть.
Лавр (крутить глобус)
— А де це Ірак? А, знайшов. А ти в Австралії був?
Слон
— Нет, а чего спрашиваешь?
Лавр
— Так там така гарна зброя є, бумеранг називається. Чим ти, тим і тобі. Ось якби руські такою стріляли, вже б і війна скінчилася.
Велес
— Так мы бумерангом и воюем, считай, пинг-понг, только гранатометами и потяжелее… Уже от моего дома в Горловке одни развалины. Хорошо, мои в подвале сидели. Два раза они попали, в подъезд и крышу, два раза — наши, по стенам.
Поет
— А що там твої?
Велес
— Да слава богу, все живы. Бывшая жена к своей матери перебралась, на соседнюю улицу.
Поет
— Спілкуєшся?
Велес
— Та да, у нас же дочка. Не про политику... Сестра в больнице окулист, боевиков выхаживает. Чтобы лучше видели, точнее стреляли… Как ни позвоню, сразу кричит, что я — зомби, что меня тут фашисты насильно воевать заставили. Я ей говорю, что только родилась наша нация, как раз за независимость сейчас война идет, не было ее 23 года, не было, а сейчас будет, и мы с тобой же одной крови, а она сразу «мне тебя плохо слышно, до свидания». Вот скажи, Слон, как у вас в Америке за независимость воевали?!
Слон
— Ой, не помню, давно это было. 240 лет назад, что ли. И воевали лет восемь… Вот даже не скажу, воевали ли негры и индейцы… Не, история — это не мое. Разве что домик у меня исторический, на крепость похож — забор с зубцами, башенка на втором этаже…
Стрілка
— А там в цій башті товста дружина-американка, їсть тільки гамбургери і тебе з-за океану виглядає...
Слон
— Нет там никого, только раз в неделю уборщица приходит. Там просто бассейн у дома, воду я спустил, в него иногда попадают бурундучки из леса и не могут выбраться...
Стрілка
— Я зараз заплачу… Бурундучки…
Лавр
— Це вони такі, як білочки, тільки у смужечку, як жуки колорадські…
Велес
— Вам что, всем по фигу, что я ранен?!
Поет
— Вважай, по фігу. Командир сказав, більше транспорту пораненим не буде. Кого вивезли, той і виживе. Прикрили наш котел кришкою.
Стрілка (присвистує)
— Ось такі бурундучки…
Друга дія. РОЗСТРІЛ КОЛОНИ.
1 сцена
Тесей біля стрічки новин, наспівує.
— «А подмога не пришла, подкрепленье не прислали, вот такие, брат, дела…»… Жорстяк там в Іловайську, десять діб бійці кликали на допомогу, і все дарма. Пресслужба: «стали в колони, почали вихід»… Це вже читав… «Через обстріл «гуманітарного коридору», який терористи мали надати для відходу сил АТО з-під міста Іловайська Донецької області, сотні українських військових були вбиті, сотні — потрапили в полон», — розповідають очевидці, місцеві жителі… Жах. Може, щось сплутали ті місцеві?.. Бо неофіційне повідомлення… Що там кажуть вороги?.. Міністр оборони ДНР — «Ряд вооруженных подразделений украинской армии начал движение по выходу из окружения, эти действия не имеют никакого отношения к гуманитарному коридору, это военная операция по прорыву». Схоже, хтось когось дурить. Кілька діб без їжі та води, з пораненими, а зелений коридор — виходить, блеф… «Обстановка навколо стану українських військових під Іловайськом спеціально нагнітається російськими спецслужбами, аби дискредитувати військове командування України. Іловайськ використовують для нагнітання атмосфери, — на брифінгу повідомив журналістам радник міністра оборони. Мовчав би, хто кого використовує… Ох… Таки правда… Боєць, позивний Полтава, телефоном. «В чистому полі прямий обстріл колони із артилерії та танків. Жодного коридору, добровольців злили, зрадили, тупо розстріляли. Там з одного боку танкова дивізія, з іншої — полк ВДВ. Вони нас чекали, встигли підготуватися. Всю бронетехніку — із одного пострілу… Машину він бачив, яка вирвалася, декілька бійців зверху, мчали у ближчу «зеленку», на ходу підбираючи піших, які встигали вчепитись за метал…і по своїм же трупах, по деревах, через яри, під обстрілом, як у тирі… Каже, «пекло опустилось на землю». ...А далі?... Боєць, позивний Давід — «побратими, хто лишився живий, зараз вирішують, чи здаватися в полон, і думають, чи є хоч який-небудь інший вихід»...
2 сцена
Мартинов і Червонець у карти місцевості.
Мартинов
— Выходим на Красносельское и ждем колонну. Им скажут выходить
